Анотація до роботи:

Коновалюк В.І. Державне регулювання монополій видобувної промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.

У дисертаційній роботі обґрунтовано нову цілісну наукову концепцію державного регулювання діяльності монополій видобувної промисловості в період ринкових трансформацій. Розроблено класифікацію підприємств з виділенням дрібного, малого, середнього та великого бізнесу, монополій, у тому числі природних, залежно від рівня ринків і відношення до соціальної інфраструктури. Обґрунтовано принципи ціноутворення в монополіях (на прикладі енергетики), оподаткування (з використанням рентних відносин) і механізми їх реалізації. Визначено склад трансакційних витрат в умовах перехідної економіки. Доведено, що співвідношення трансформаційних, трансакційних витрат і динаміка останніх є важливим показником, який визначає зростання монополій. Розкрито регулюючу роль держави, проаналізовано форми та методи державного регулювання діяльності монополій ПЕК, природних монополій, обґрунтовано методи їх удосконалення. З метою виходу на міжнародні ринки запропоновано більш повно використовувати об’єднання та мережеві структури, побудовані на поєднанні гірничовидобувних підприємств з переробними та з тими, що випускають технологічно завершену продукцію (шахта – збагачувальна фабрика – коксохімзавод – металургійне підприємство – підприємство машинобудування (виробництво труб, дроту, металоємного устаткування). Обґрунтовано принципи передачі державою в експлуатацію родовищ корисних копалин підприємствам різних форм власності. Виконані розробки реалізовано на підприємствах ПЕК, у законодавчих документах, нормативних документах галузевого та регіонального рівнів.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і дано вирішення актуальної науково-прикладної проблеми взаємовідносин держави і монопольних структур (підприємств, об’єднань, корпорацій, мереж), які, з одного боку, є формою співробітництва рівноправних суб’єктів ринкових відносин (перш за все в питаннях міжнародної конкуренції та задоволення потреб внутрішнього ринку) з іншого – регулювання державою дій монополій на внутрішньому ринку.

Основні висновки зводяться до такого.

1. Конкуренція і монополізм являють собою діалектичну єдність протилежностей, перехід яких одна в одну різняться. Так, конкуренція автоматично за ринковими законами веде до монополізму. Для переходу ж від монополізму до конкуренції потребуються зусилля відносно зовнішньої для ринку сили – держави.

2. Світова економіка базується на великих підприємствах, компаніях, які зміцніли в конкурентній боротьбі на регіональних, національних, міжнародних ринках. Сутність державного регулювання монополій полягає в тому, що їх діяльність в інтересах суспільства підлягає антимонопольному обмеженню і, навпаки, – у підтримці на рівні міжнародної конкуренції.

3. Економічна міць держави здебільш визначається станом її енергетичного забезпечення, яке базується на галузях промисловості: вугільній, електроенергетичній, нафтогазовій. В енергозабезпеченні України значну роль відіграє вугільна промисловість, що зумовлено наявними ресурсами та історичним шляхом розвитку теплоенергетики країни.

4. Сучасні монополії і монопольні об’єднання створюються з різних причин і ставлять за мету як зниження витрат (трансформаційних і трансакційних) на виробництво та реалізацію одиниці продукції (товару), так і на більш ефективне отримання максимального прибутку. Специфікою державних (національних) компаній ПЕК є те, що вони намагаються залишити у себе прибуток, природну ренту, які виникають в результаті експлуатації загальнодержавних родовищ корисних копалин.

5. Монополії, природні монополії запропоновано класифікувати залежно від видів ринків (світові, національні, регіональні, місцеві), обсягу охоплення ринків різного рівня та відношення їх до створення і підтримки соціальної інфраструктури.

Для монополій, які діють на світових ринках, містоутворюючих монополій більш ефективним є пільгове оподаткування, що компенсує додаткові витрати підприємств на ці цілі.

6. Критерієм ефективності монополій ПЕК, природних монополій видобувної промисловості є: відповідність показників їх діяльності до показників світових ТНК; співвідношення трансформаційних і трансакційних витрат; динаміка трансакційних витрат у цілому по підприємству і на одиницю виробів.

7. Особливе місце у статті доходів монополій ПЕК, природних монополій займає рента. В умовах діючого господарського механізму вона найчастіше залишається у власності структур, які володіють гірничовидобувними підприємствами (реально розпоряджаються фінансами). У роботі запропоновано частину ренти направляти до державного і місцевих бюджетів, а частину – на особистий рахунок кожного громадянина. Якщо монопольне підприємство є містоутворюючим, то витрати на створення і підтримку інфраструктури міст потрібно враховувати при розподілі ренти.

8. В умовах реформування суспільства й економіки значно зростає рівень політичної ренти, під якою розуміються витрати на лобіювання інтересів окремих груп суспільства, що значно відрізняються від загальнодержавних і суспільних інтересів, а іноді протидіють їм. Політична рента погіршує фінансове становище підприємств, відволікає їх фінансові ресурси на невиробничі цілі, створює базу зростання „тіньового” сектору економіки і корупції. Одним із показників наявності політичної ренти є зростання трансакційних витрат.

9. З метою формування потужних вітчизняних корпорацій державне регулювання має створювати умови, які б спонукали підприємства дрібного і малого бізнесу, малі й середні підприємства до підпорядкування своєї діяльності інтересам великих підприємств з виробництва максимально завершеної технологічно продукції.

10. Державне регулювання відносно монополій видобувної промисловості здійснюється засобами, основними з яких є: державне замовлення, податкові пільги (зниження податків і відрахувань до бюджету), безвідсоткове кредитування, прямі дотації з бюджету, списання заборгованості, закупівлі за неринковими цінами.

11. Передачу в експлуатацію родовищ корисних копалин підприємствам недержавної форми власності доцільно здійснювати шляхом строкової оренди, концесії. При цьому документально мають бути відображені головні положення з питань раціонального використання родовища, його збереження для подальшої експлуатації, умови виплати ренти, система контролю.

12. Адаптація підприємств гірничовидобувного комплексу стає більш ефективною в умовах формування мережевих структур. У цьому випадку вибудовується виробничий ланцюжок: гірничовидобувне підприємство (вугільна шахта) – збагачувальна фабрика – електростанція; гірничовидобувне підприємство – збагачувальна фабрика – косохімзавод – металургійний завод – підприємство з використання та обробки металу (машинобудівне, трубне, дротяне). Формою об’єднання можуть бути як формальні структури, так і добровільні об’єднання підприємств різних форм власності.

13. В умовах ПЕК України віднесення будь-якої структури до монополії, природної монополії правомірне, якщо вона:

є повноправним власником реалізованої продукції або послуг;

має можливість нарощування або регулювання масштабів виробництва й, відповідно, витрати і ціни на одиницю продукції;

проводить за своєю ініціативою оновлення капіталу й виробничого апарату за рахунок внутрішніх і залучених інвестицій;

піддаватися регулюючому впливу з боку держави та керуючих галузевих органів, маючи „прозору” систему господарсько-фінансової діяльності.

14. На діяльність підприємства негативно впливає не стільки розмір податків, скільки складність їх нарахування, чисельність, нестабільність, протиріччя чинного законодавства у системі оподаткування. Податкові служби ще не стали партнерами платників податків у реалізації їх обов’язків по сплаті податків. Тому законодавство з оподаткування потребує подальшого вдосконалення.

15. Обґрунтовано механізм оподаткування підприємств видобувних галузей промисловості за використання надр, а саме:

на стадії прийняття рішення про доцільність розробки родовища корисних копалин через ліцензійні сплати та бонуси;

на початку експлуатації – шляхом сплати ренти залежно від якості видобутих ресурсів, природних і виробничих умов експлуатації родовищ за ставками у відсотках до вартості виробленої продукції (роялті);

після отримання прибутку – податком на додатковий доход від видобутку корисних копалин.

Публікації автора:

Монографії

1. Коновалюк В.И. Роль монополий топливно-энергетического комплекса в экономике Украины. – К.: Наук. думка, 2004. – 278 с.

2. Биренберг Б.М., Коновалюк В.И., Швец В.Я. Исторический опыт отношений государства и экономики // Государственное управление экономикой в Украине: опыт, проблемы, решения. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – С. 6-61.

Особистий внесок: акцентуючи увагу на регулюючому впливі держави, автор в історичному аспекті розглянув економічні відносини у країні.

3. Теоретические и прикладные аспекты функционирования производственного комплекса региона / А.И. Амоша, Е.Т. Иванов, Н.Д. Прокопенко, С.Е. Иванов, Н.Е. Брюховецкая, И.П. Булеев, О.В. Шепеленко, В.И. Коновалюк, Е.И. Булеев, С.В. Богачев, Н.П. Карлова, В.Н. Савенко, М.В. Мельникова, Н.А. Пономаренко, А.Ф. Суховей, Д.В. Пономаренко. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. – 428 с.

Особистий внесок: розробка системи класифікації монополій; уточнення характеристики монополій відносно умов розвитку економіки України, країн СНД; прогноз розвитку конкуренції і монополізму в ПЕК України.

Статті у наукових фахових виданнях

4. Биренберг Б.М., Коновалюк В.И. Особенности промышленного развития регионов Украины // Управление экономикой переходного периода.– Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. – С.23-42.

Особистий внесок: здійснено оцінку структурних перетворень, впливу їх на динаміку промисловості в цілому та кожної галузі. Розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності роботи підприємств на рівні народного господарства, галузей, регіонів.

5. Коновалюк В.И. Теоретические аспекты антимонопольной деятельности государства // Социально-экономические аспекты промышленной политики.– Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С.378-385.

6. Коновалюк В.И. Проблемы совершенствования механизма регулирования деятельности естественных монополий // Економіка промисловості. – 2002. – №4(18). – С.35-41.

7. Коновалюк В.И. Взаимодействие добывающих отраслей с секторами экономики Украины // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 429-438.

8. Коновалюк В.И. Государство и экономика в историческом развитии // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – Т. 2. – С.163-176.

9. Коновалюк В.И. Рыночные преобразования в добывающих отраслях Украины // Економіка промисловості. – 2003. – №2 (20). – С.79-86.

10. Булеев И.П., Коновалюк В.И. Ценообразование в топливно-энергетическом комплексе: проблемы, пути решения // Старопромислові регіони Західної і Східної Європи в умовах інтеграції. – Донецьк: ДонНУ. – 2003. – С.241-247.

Особистий внесок: обґрунтування методів ціноутворення в енергетичному комплексі на етапі економічних ринкових перетворень.

11. Коновалюк В.И. Эффективность государственного регулирования естественных монополий за рубежом // Економіка промисловості. – 2003. – № 3 (21). – С.67-73.

12. Коновалюк В.І. Формування ринкових відносин у паливно-енергетичному комплексі // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: Економічна. – Донецьк: ДонНТУ. – 2003. –Вип. 65. – С.204-208.

13. Коновалюк В.И. Обоснование методов ценообразования в энергетике // Экономические инновации. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. – 2003. – Вып. 17. – С. 87-96.

14. Коновалюк В.І. Рентні платежі гірничодобувних підприємств // Регіональна економіка. – 2003. – № 4. – С. 60-69.

15. Булеев И.П., Коновалюк В.И. Рентные отношения в переходной экономике // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: Економічна. – Донецьк: ДонНТУ. – 2003. –Вип. 68. – С.37-40.

Особистий внесок: розроблено методи класифікації ренти в перехідній економіці; досліджено політичну ренту та її вплив на ефективність економіки, конкуренцію, економічну безпеку.

16. Амоша А.И., Вишневский В.П., Коновалюк В.И. Об уровне налогов в Украине // Економіка промисловості. – 2003. – № 4(22). – С. 20-31.

Особистий внесок: обґрунтування шляхів удосконалення податкової системи за рахунок спрощення механізму розрахунку податкових зобов’язань, упорядкування податкових пільг, досягнення зваженого балансу прав і обов’язків платників податків.

17. Коновалюк В.И. Совершенствование механизма рентных отношений в горнодобывающей промышленности // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – Вип. 186, т. ІІІ. – С. 665-671.

18. Булєєв І.П., Коновалюк В.І. Інституціональний підхід до формування управлінських витрат // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: Економічні науки. – 2003. – №4(20). – С.241-245.

Особистий внесок: обґрунтування доцільності використання трансакційних витрат, їх динаміки як важливого критерію оптимізації розмірів підприємств, монополій.

19. Коновалюк В.І. Проблеми формування системи оподаткування монополій видобувної промисловості // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2003. – №3. – С. 71-80.

20. Коновалюк В.І. Роль монополій в економіці індустріально розвинутих держав // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2003. – №4. – С. 6-14.

21. Коновалюк В.И. Формирование механизма конкурентных отношений в топливно-энергетическом комплексе // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – Луганськ: СУНУ. – 2004. – №1. – Ч. 1. – С. 72-80.

22. Коновалюк В.И. Роль топливно-энергетического комплекса в обеспечении экономической безопасности государства // Менеджер. – 2004. – №1(27). – С. 14-18.

23. Коновалюк В.И. Правовые аспекты государственного регулирования деятельности естественных монополий в Украине // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С.350-362.

24. Коновалюк В.І. Об’єднані паливно-енергетичні виробництва в паливно-енергетичному комплексі України // Наукові записки: Зб. наук. пр. – Тернопіль: Економічна думка. – 2004. – Вип. 13. – Ч. 2. – С.127-132.

25. Коновалюк В.И. Экономическая сущность конкуренции и монополизма // Економіка промисловості. – 2004. – №1(23). – С. 8-16.

Матеріали наукових конференцій

26. Биренберг Б.М., Коновалюк В.И. Концептуальные основы программы «Донецкая область - 2010» // Материалы региональной науч.-практ. конф. "Стратегия управления социально-экономическим развитием региона до 2010 г. (Донецкая область – 2010)". Секция "Приоритетные направления развития отраслей материального производства" (Донецк, 28-30 сент. 1999 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2000. – С.11-17.

Особистий внесок: надано пропозиції щодо формування програми розвитку галузей ПЕК.

27. Коновалюк В.И. Проблемы реструктуризации угольной промышленности Донецкой области // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. "Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні" (18-19 трав. 2000 р.). – Дніпродзержинськ: ДТУ. – 2000. – Ч.1. – С.90-93.

28. Коновалюк В.И. Проблемы совершенствования механизма регулирования деятельности естественных монополий // Тези доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф. "Теорія та практика управління у трансформаційний період" (Донецьк, 4-6 жовт. 2001 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2001. – Т.2. – С. 45-48.

29. Коновалюк В.И. Объединенные топливно-энергетические производства в ТЭК Украины // Матеріали наук.-практ. конф. "Стратегія розвитку вітчизняних підприємств" (23-24 жовт. 2003 р.). – Тернопіль: ТАНГ. – 2003. – С.13-16.