У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми підвищення економічної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК, яке полягає в розробці адаптованих напрямів перспективного функціонування підкомплексу регіону в умовах ринкової економіки. Дослідження даних питань дозволяє сформувати висновки теоретичного, науково-методичного та практичного характеру та внести наступні пропозиції та рекомендації: 1. Ситуація на вітчизняному ринку винограду та вина відображає основні процеси, які відбуваються в економіці агропромислового комплексу України останнього десятиліття: йде постійне скорочення площ під виноградниками, залишається низькою врожайність та валовий збір продукції виноградарства; виробництво виноградного вина в середньому скоротилося на 46,3 %. Вирішення цілого ряду проблем економіко-правового регулювання взаємовідносин виноградо-виноробних підприємств з іншими суб'єктами господарської діяльності, бізнесу та підприємництва, забезпечення цільового використання земельних ділянок, зайнятих виноградними насадженнями, регламентація технології виробництва виноградо-виноробної продукції є актуальним і непростим завданням, яке потрібує державної підтримки. Сьогодні, на жаль, державні кошти, як і кошти приватних та колективних підприємств, вкладаються лише у виноробне виробництво, замість першочергового збереження та розвитку його сировинної бази. Таким чином, відрахуванням від реалізації виноробної продукції (1%-й збір) потрібен жорсткий контроль з боку державних органів. 2. Стабілізація виробництва, підвищення якості продукції, оптимізація витрат, зміцнення своїх позицій на ринку винограду та вина є актуальною проблемою та головною метою вітчизняних виробників і виноградо-виноробного підкомплексу АПК в цілому. Для вирішення цих завдань є всі можливості стійкого функціонування та домінування на внутрішньому та зовнішньому ринку, засновані на системному підході в організації виробничо-господарської діяльності виноградо-виноробних підприємств. Але вирішувати їх необхідно тільки в комплексі, що забезпечить економічну стабільність суб'єктів виробництва та підкомплексу в цілому. 3. Всі управлінські системи у галузях виноградарства та виноробства впродовж своєї еволюції мали ті або інші недоліки. Та все ж не можливо не зазначити, що найбільшої ефективності вони досягали тоді, коли концентрувалися в єдиній системі з високим ступенем спеціалізації. Вочевидь, потрібно вибирати таку систему регулювання діяльності підприємств, яка розвивала б місцеву ініціативу, направляючи її в потрібне джерело виключно економічними методами. Центр системи повинен координувати та забезпечувати виробничу діяльність виноградо-виноробних підприємств з таким розрахунком, щоб робота кожного з них та їх сумісні дії приводили до випуску конкурентоздатної продукції. Поза сумнівом, в конкурентній боротьбі виживуть, перш за все, великі об'єднання, як стійкіші системи. Таким чином, максимальний ефект від концентрації виробництва у виноградо-виноробному підкомплексі АПК може бути отриманий при інтеграції господарюючих суб'єктів з різнорідною структурою капіталу та ресурсного потенціалу, але зв'язаних між собою в процесі функціонування системою стійких економічних відносин і направлених на виробництво кінцевої виноробної продукції. 4. Розробка механізму управління чинниками, що визначають ефективність виробництва підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК, вимагає застосування нових методичних підходів до визначення технологічно та економічно оптимальних режимів системи. При проектуванні агротехнологічних прийомів вирощування винограду та технологій виробництва вина необхідно розраховувати критерії та параметри їх ефективності за фактичним моніторингом і прогнозом розвитку макро- і мікроекономіки регіону. На нашу думку, критерій економічної ефективності суспільного виробництва в загальному вигляді може бути сформульований як максимум ефекту з одиниці витрат суспільної праці або мінімум витрат суспільної праці на одиницю ефекту. 5. Кількісна визначеність та зміст критерію відбиваються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання виноградо-виноробного підкомплексу, до основних з яких відносяться урожайність винограду, виробництво вина, продуктивність праці, собівартість продукції, чистий прибуток, рівень рентабельності. Слід зазначити, що загальноприйняте визначення цих показників має певні недоліки, що пов'язано з відсутністю диференційованої оцінки земельних угідь на підставі даних фінансової звітності та висунення на перший план відносних показників рентабельності, не завжди адекватних реальним змінам обсягів виробництва та прибутковості. 6. Результати проведеного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємств виноградо-виноробного підкомплексу Криму свідчать, що сучасний рівень їх рентабельністі (виробничої, а не загальногосподарської) порівняно високий (наприклад, в динаміці за останні 5 років у ДП АФ “Магарач” він склав 41,9 %, СВК “Ізумрудний” – 36,6 %, НВАО “Масандра” – 18,7 %). Проте в даний час ресурс сталих цінових відповідностей вичерпав себе та середні темпи зростання витрат почали випереджати темпи зростання закупівельних цін, що, не дивлячись на порівняно високу рентабельність виробництва вина, зумовило тенденцію зниження чистого прибутку підприємств підкомплексу. 7. У сучасних умовах ринкових відносин для відродження виноградо-виноробного підкомплексу АПК необхідна нова стратегія його розвитку. Пріоритетними напрямами цієї стратегії повинна стати відмова від екстенсивних способів ведення виноградарства, інтенсифікація виробництва виноробної продукції, автономне фінансове та матеріально-ресурсне забезпечення господарської діяльності. Стабілізація підкомплексу при недостатності державної підтримки вимагає збільшення обсягів виробництва винограду шляхом оптимального використання грунтово-кліматичних умов регіону та потенціалу його сортів, а також орієнтації на соціальне замовлення суспільства. 8. На основі проведеної експертної оцінки впливу екзогенних і ендогенних чинників на діяльність виноградо-виноробних підприємств методом багатовимірного шкалювання була визначена першочерговість впливу погодно-кліматичних умов на результати їх виробничо-господарської діяльності. З метою зменшення негативного впливу даного чинника було поставлено та вирішено завдання оптимізації виробничих процесів підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК з урахуванням розміщення площ виноградних насаджень, сортових особливостей винограду, періодів його збирання та переробки при різних станах погодних умов. Застосування розробленої моделі на прикладі НВАО “Масандра” і СВК “Ізумрудний” свідчить про можливість нівеляції негативної дії стану погодних умов на рівень рентабельності підприємств до 30 %. 9. Сьогодні розроблено декілька методів зрошування виноградників, кожен з яких має певні переваги, проте найбільша увага приділяється освоєнню краплинного зрошування з додатковим застосуванням системи комп'ютерного моніторингу. Тим часом інші методи зрошування виноградних насаджень також мають достатню економічну ефективність, особливо в тих агропромислових підприємствах, де вони використовуються не перший рік і немає вільних коштів на встановлення краплинного зрошування. Тому для вибору оптимального варіанту у дисертаційній роботі був розроблений відповідний алгоритм, що враховує всі чинники, які впливають на вибір методу зрошування. Застосування розробленої моделі до діяльності підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК Криму підтверджують висловлену думку про вибір найбільш оптимального режиму зрошування для кожного господарства не тільки з погляду їх найбільшої віддачі, а і досягнення максимального рівня прибутковості і раціонального використання всього ресурсного потенціалу. Використання науково і методично обгрунтованої системи зрошування виноградників дозволить підвищити економічну ефективність виноградо-виноробних підприємств Криму в середньому на 1,5 млн.грн. щорічно. 10. Спеціалізація виноградарства Криму на вирощуванні технічних сортів винограду значною мірою впливає на ефективність виробничо-господарської діяльності виноробних підприємств в несприятливі за кліматичними умовами роки. В цьому випадку виникає завдання максимально рентабельного використання некондиційного винограду в інших виробничих напрямах. За підсумками рішення однокритерійної задачі, поставленої в дисертаційній роботі, дані недобори можуть бути використані для виробництва молодих місцевих вин, що не вимагають великих вкладень і устаткування для довгострокової витримки. Таким чином, навіть в несприятливі за природно-кліматичними умовами роки, підприємства виноградо-виноробного підкомплексу АРК можуть отримувати понад 0,5 млн.грн. додаткового прибутку. При цьому розрахунок був проведений за даними найбільш великих і типових підприємств галузі, по регіону ця сума може досягати 10 млн.грн. щорічно. В цілому стратегія комплексного підходу в функціонуванні галузей виноградарства та виноробства Криму як єдиної системи дає можливість визначити не тільки тенденцію розвитку кожного окремого підприємства та рівень його рентабельності, але й, застосувавши конкретні економіко-математичні моделі, розробити практичні рекомендації щодо підвищення економічній ефективності виноградо-виноробного підкомплексу АПК в цілому. |
