1. Для збільшення виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в умовах порушення міжгосподарських зв’язків необхідна, перш за все, стабілізація внутрішньовиробничої діяльності підприємств будь-якої організаційно-правової форми на основі мобілізації і раціонального використання аграрного ресурсного потенціалу. 2. Проблема формування раціональних аграрних ресурсних потенціалів, високоефективного їх використання, а також оптимального забезпечення виробничими ресурсами всіх сфер АПК належить до числа гострих, складних та надзвичайно актуальних як у науковому, так і особливо, в практичному плані. На сучасному етапі розвитку сільського господарства ефективне, раціональне використання аграрного ресурсного потенціалу належить до стратегічних цілей розвитку АПК України. 3. Дослідження теоретичних положень економічного змісту аграрного ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства дозволяє зазначити, що хоча за формою одиниці виміру як ресурсного, так і виробничого потенціалів є тотожними, внутрішній зміст їх виміру суттєво різний: ресурсний потенціал – витратна частина процесу виробництва, його вихідні передумови; виробничий потенціал – його результат, завершальний момент. 4. Залежність урожайності основних сільськогосподарських культур від природнокліматичних умов, як окремої складової аграрного ресурсного потенціалу, свідчить про значний їх вплив. Коефіцієнти множинної кореляції, розраховані для кукурудзи на зерно, соняшнику, овочів, картоплі дорівнюють 0,85, 0,72, 0,76, 0,73 відповідно. Тому освоєння і найповніше використання умов клімату, подолання несприятливих наслідків, пов’язаних із залежністю від них відтворювального процесу, є складовим елементом підвищення ефективності використання ресурсів сільського господарства, а також свідчить про необхідність врахування їх при плануванні виробництва у будь-якому сільськогосподарському підприємстві 5. Хоча показник фондозабезпеченості і вказує на покращення стану в галузі, це відбулося через непропорційне зменшення земельних угідь і матеріально-технічних ресурсів, а також збільшення вартості матеріально-технічних ресурсів. Показник фондозабезпеченості у 2000 році склав 178,3 тис. грн., на відміну від 1996 року (166,8 тис. грн.). 6. Стан з трудовими ресурсами в сільськогосподарських підприємствах області особливо критичний, про що свідчить зменшення чисельності працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві на 53,3%; продуктивність праці зменшилася на 13,1%. 7. Забезпеченість ресурсами сільськогосподарських підприємств постійно зменшується, як у натуральному, так і вартісному виразі. На 01.01.2001 р. вартість сукупного аграрного ресурсного потенціалу області становила 14577,37 млн. грн., що на 6116,27 млн. грн. або 30% менше порівняно з даними 1997 року. Це, в свою чергу, вимагає шукання шляхів припинення цього процесу, а також налагодження стану в сільському господарстві і перетворення його на високопродуктивну, рентабельну галузь. 8. За існуючої диспропорції цін на матеріально-технічні ресурси та вартість земельних і трудових ресурсів неможливо однозначно оцінити вплив структури аграрного ресурсного потенціалу на ефективність його використання. 9. Найвища ефективність використання аграрного ресурсного потенціалу у ТОВ, які створилися на базі колишніх КСП. При структурі, яка була на кінець 2001 року, рівень ресурсовіддачі і продуктивність праці у них вище, ніж у АТ і СВК. За виробництвом валової продукції ТОВ займають перше місце в області. 10. Оптимізація структури аграрного ресурсного потенціалу, яку проведено у СЗАТ “Данилівське” Оріхівського району Запорізької області свідчить, що тільки за рахунок збалансованого поєднання складових аграрного ресурсного потенціалу можна досягти рентабельного виробництва сільськогосподарської продукції. За розрахунками рівень рентабельності підвищилась з –0,7% до 18,6%. Одночасно поліпшився показник використання сукупного аграрного ресурсного потенціалу (на 62,9%). Зросли показники виробництва валової продукції із розрахунку на 100 га с.-г. угідь і на 1 середньорічного працівника на 70,2% і 56,6% відповідно. 11. Для подальшого становлення і розвитку сільського господарства слід вжити необхідних заходів з економічної підтримки різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, які мають високий рівень використання аграрного ресурсного потенціалу з урахуванням його збалансованості і природозберігаючих систем землеробства. |