1. На основі аналізу вітчизняного та світового досвіду розвитку виробничих відносин установлено, що одними з перспективних напрямів підвищення ефективності вітчизняного аграрного виробництва є послідовна інтенсифікація виробничого процесу і раціоналізація використання ресурсного потенціалу. Одним з перспективних напрямів оздоровлення сільськогосподарського виробництва України є застосування науково-обґрунтованих заходів з оптимізації структури ресурсного потенціалу та системи внутрігосподарських відносин різних організаційно-правових форм господарювання, які відбуваються в рамках процесу формування землекористувань сільськогосподарських підприємств. 2. Формування землекористувань сільськогосподарських підприємств пропонується розглядати як процес залучення земель різних форм власності до сільськогосподарського використання шляхом створення просторової основи ведення господарської діяльності на основі оптимального співвідношення елементів ресурсного потенціалу з метою ефективного функціонування відповідних організаційно-правових форм підприємницької діяльності. 3. Проведені дослідження свідчать про необхідність посилення землевпорядного забезпечення агропромислового комплексу. В ході земельної реформи суттєво знизилися техніко-економічні показники землекористувань сільськогосподарських підприємств. В результаті реформування сільськогосподарських підприємств стали яскраво виражатись такі недоліки, як черезсмужжя, вклинювання, далекоземелля і інші, що негативно позначається на ефективності господарювання. Постає необхідність розробки проектів землевпорядкування і, зокрема проектів формування землекористувань сільськогосподарських підприємств, які могли б застосовуватися в ринкових умовах господарювання. 4. Проведення земельної реформи суттєво вплинуло на структуру земель за землеволодіннями та землекористуваннями. На регіональному рівні зафіксовано істотне скорочення площ сільськогосподарських підприємств і розширення землекористування громадян. Так, за період 1998-2003 рр. площі сільськогосподарських підприємств скоротились на 32,3 %, площа земель громадян збільшилась на 50,1 %, з яких площа фермерських господарств зросла більше ніж у два рази. У структурі земель недержавних сільськогосподарських підприємств переважають землі сільськогосподарських товариств - 73,1 %. У структурі земель за формами власності домінують землі приватної власності, питома вага яких становить 57,0 % сільськогосподарських угідь області. 5. Аналіз принципів формування землекористувань сільськогосподарських підприємств показав, що зі збільшенням кількості суб’єктів власності на землю широкого розповсюдження набули земельно-орендні відносини. Практично всі землекористування недержавних сільськогосподарських підприємств сформовані на орендованих землях, що створює проблему нестабільності землекористування, оскільки 56,2 % земельних ділянок залучені на умовах короткострокової оренди до п’яти років. Розвиток довгострокової оренди полягає в гармонізації інтересів орендарів та орендодавців шляхом установлення оптимальної орендної плати, яка б гарантувала соціальну захищеність орендодавця та забезпечила б можливість розширеного відтворення в суб’єктів господарювання. 6. У ході здійснення аграрної реформи було запроваджено різноманітні організаційно-правові форми господарської діяльності, які в повній мірі дозволяють реалізувати підприємницькі ініціативи населення в області виробництва сільськогосподарської продукції. Однак говорити про те, що реформування галузі сприяє оптимізації розмірів їх землекористувань і підвищенні ефективності і раціональності використання земельних ресурсів, передчасно. Оптимізація використання земельних ресурсів нерозривно пов’язана зі збалансованістю інших елементів ресурсного потенціалу, що в умовах економічної кризи досить проблематично. 7. Під час проведення досліджень було критично розглянуто адекватність нормативної грошової оцінки ріллі як показника, що відображає потенційну продуктивність угідь. Було встановлено, що між нормативною грошовою оцінкою ріллі та виходом валової продукції рослинництва на 100 га ріллі існує кореляційний зв’язок середньої та слабкої щільності. Зв’язок між фактичним диференціальним рентним доходом з 1 га ріллі та нормативною грошовою оцінкою обернений та нестабільний. Отже, є обґрунтованим рішення щодо періодичного поновлення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення продеклароване в Законі України "Про оцінку земель". Установлення орендної плати та фіксованого сільськогосподарського податку на базі нормативної грошової оцінки, яка має стабільний характер, дає можливість землевласникам та землекористувачам підвищити економічну ефективність господарювання, зокрема рівень економічної ефективності використання земельних ресурсів шляхом інтенсифікації виробництва. 8. Аналіз методів державного регулювання земельних відносин показав, що застосування методів адміністративного впливу через створення відповідної нормативно-правової бази характеризується високим ступенем адекватності взаємозв’язку суб’єкта й об’єкта, однак для досягнення в оптимальні терміни поставлених цілей у сфері регулювання земельних відносин правові та адміністративно-розпорядні методи державного управління обов’язково повинні базуватися на індикативно-планових регуляторах і доповнюватися та підкріплюватися економічними заходами стимулювання. 9. Процес формування землекористувань сільськогосподарських підприємств повинен реалізовуватися як комплексний захід щодо досягнення ефективного, стабільного та раціонального землекористування як просторової умови виробництва в рамках відповідної організаційно-правової форми і потребує взаємопов’язаного вирішення ряду питань правового, соціально-економічного, технологічного та екологічного характеру. Механізм управління розвитком сільськогосподарських підприємств повинен бути орієнтований на узгодження соціально-економічних інтересів суб’єктів господарювання, держави, власників землі та засобів виробництва. Півзаходи, направлені на вирішення окремих недоліків у роботі сільськогосподарських підприємств в умовах економічної кризи, не приносять очікуваних результатів. 10. Модель створення оптимальних землекористувань сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання повинна базуватися на вирішенні проблеми шляхом поетапного проходження всіх складових проекту як сукупності нормативно-правових, економічних, технологічних заходів щодо впорядкування та обґрунтування процесу використання й охорони земель. Основу сучасного алгоритму формування оптимального землекористування повинно складати поєднання трьох складових: досягнення фундаментальних наук, вимоги ринку, наявність фінансового ресурсу на розробку та впровадження проекту. Головна особливість запропонованого нами алгоритму полягає в розширенні підготовчого етапу, організації багатовекторних досліджень і багаторівневих обґрунтувань, досягнення поставленого завдання шляхом циклічного вдосконалення проектних рішень та можливості моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища з оперативним коригуванням допущених прорахунків, що дає можливість уникнути лінійності в прийнятті проектних рішень. 11. Під час проведення досліджень було виявлено залежність між просторовими параметрами землекористувань сільськогосподарських підприємств та показниками господарської діяльності. Сільськогосподарські підприємства з площею продуктивних угідь до 1000 га показали найвищий рівень забезпечення основними виробничими фондами, оборотними засобами та забезпеченістю трудовими ресурсами. Однак за показниками економічної ефективності господарювання та використання ресурсного потенціалу найкращі результати спостерігаються у сільськогосподарських підприємствах з площею продуктивних угідь більше 5000 га. Вищий рівень економічних показників господарювання, на нашу думку, сформований під дією фактора раціональності і збалансованості елементів ресурсного потенціалу. Таким чином, необхідно відпрацювати заходи щодо стабілізації просторових параметрів землекористувань сільськогосподарських підприємств у напрямку недопущення необґрунтованого розукрупнення. |
