1. В результаті дослідження встановлено, що містобудування і житлобудівництво Кам’янця-Подільського за часів пізнього середньовіччя демонструють тісний зв’язок з урбаністикою і будівельним мистецтвом Європи. У містобудівному розвитку Кам’янця норми європейської урбаністики проявилися через впровадження в розпланувальний каркас міста засад ортогональності ще за ординської доби. 2. Встановлено стійку тенденцію формування урбаністичної структури Кам’янця-Подільського відцентровим шляхом. З’ясовано, що поступове збільшення сельбищної території на острові Старого міста (у верхньому місті) відбувалося в ХІІІ – кін. ХV ст. за рахунок зменшення площі міських ринків, в ХVІ ст. – шляхом освоєння площі каньйону р.Смотрич (утворення нижнього міста), а у ХVІІ–ХVІІІ ст. – шляхом перерозподілу забудованих і незабудованих просторів в межах верхнього міста. Вперше в історіографії Кам’янця-Подільського опрацьовано концепцію еволюції містобудівної структури в хронологічному інтервалі ХІІ – ХVІІ ст. 3. Доведено, що формування житла було зумовлене комплексом чинників: особливостями містобудівної підоснови, змінами чисельності та національно-релігійної структури населення, наявністю автохтонного традиційного будівельного досвіду, урбаністичними та культурними впливами Сходу і Заходу, розвитком міського устрою, змінами функціональної організації житла, майновими стосунками тощо. 4. На підставі системно-структурного натурного та джерельного дослідження середньовічної житлової забудови Кам’янця-Подільського у контекстуальному зв’язку з урбаністичною еволюцією міста, вперше критично переглянуто попереднє датування житла в бік заглиблення. В роботі стверджується: – наявність європейського вектору містобудівного розвитку Кам’янця у ХІІ – ХІІІ ст.; – появу мурованого житла в місті наприкінці ХІІІ ст.; наявність автохтонного досвіду житлобудівництва і власного шляху розпланувально- просторової еволюції житла. 5. Проведене дослідження дозволило вперше: – опрацювати типологію середньовічного житла Кам’янця-Подільського; дослідити конструктивні особливості, архітектурну стилістику, колористику, систему декоративного оздоблення середньовічного житла міста; – визначити близько 100 термінологічних дефініцій пізньосередньовічних описів житла ХVІ – ХVІІ ст., складених старопольською, латинською та вірмено-кипчацькою мовами, на основі яких встановити відмінності між різними функціональними і архітектурними типами житла; – опрацювати класифікацію та хронологічну періодизацію мурувальних технологій, уживаних при спорудженні житла в ХІІІ – кін. ХVІІ ст.; – визначити основні метричні модулі, які застосовувалися при будівництві житла та пропорційні закономірності, побудовані на основі: а) вірменської метрологічної системи (прямокутний трикутник зі співвідношенням катетів 1 : 3); б) системи пропорцій на основі квадрату (1 : 2); в) системи пропорцій подвійного квадрату (1 : 5); 6. Опрацьовано хронологічну періодизацію житла ХІІ – кін. ХVІІ ст. за періодами, етапами та фазами. Періоди характеризують зміни ідеології житла (перехід від дерев’яного будівництва до мурованого). Етапи визначають зміни типології, архітектурно-просторової та конструктивної схем. Фази характеризують локальні структурні зміни, спричинені ускладненням функціональних програм житла. Встановлено два періоди еволюції: І – ХІІ – сер. ХІІІ ст.; ІІ – кін. ХІІІ – кін. ХVІІ ст. ІІ період включає три етапи: ординський (др. пол. ХІІІ – сер. ХІV ст.), литовський (сер. ХІV – пер. тр. ХV ст.) та польський. Останній в свою чергу ділиться на дві фази (др. тр. ХV – кін. ХV ст. та ХVІ – др. тр. ХVІІ ст.). 7. З’ясовано, що формування житла на Поділлі і, зокрема, у його столиці Кам’янці, відбувалося не через запозичення сформованих в країнах Центрально-Східної Європи схем одно-двохрядного три-чотиритрактового міського будинку, а шляхом поетапної еволюції на основі автохтонних традицій житлобудівництва, в яких асимілювалися впливи вірменської будівельної школи. Лише на завершальному ІІІ етапі еволюції, з огляду на спільність міського укладу життя, функціонально-просторові концепції розвинених форм європейського середньовічного житла виявили вплив на кристалізацію структури житла Поділля. 8. Встановлено, що архаїчна модель кам’янецького будинку з підсінням і передпоріжжям в європейському типологічному ряду не має аналогів. Якщо тип європейського купецького житла сформувався шляхом добудови підсіння з передпоріжжям до основного будинку, то кам’янецький тип демонструє наявність підсіння вже в початковій будівельній фазі, що свідчить про його первинність. З цього випливає логічний висновок про можливість поширення об’ємно-просторової схеми підсінньового житла зі південного сходу на північний захід і дозволяє ставити питання щодо вірогідності зворотного вектору впливів зі сходу на захід. 9. Дослідження показало, що теорія вторинності містобудівних явищ на землях Русі-України, зокрема прямого наслідування північноруської, а згодом західноєвропейської архітектурно-містобудівної культури не має підґрунтя. Розглянуті матеріали дозволяють стверджувати також існування автохтонної традиції житлобудівництва на землях Поділля і заперечувати тезу щодо прямого запозичення у сформованому вигляді архітектурних типів житла, поширених у Центрально-Східній Європі. | 