У дисертації розроблені методологічні засади та методичні рекомендації щодо фінансового забезпечення діяльності малих підприємств в умовах трансформації економіки. Дослідження фінансової діяльності малих підприємств, форм і методів її ресурсного забезпечення дозволили зробити такі узагальнення і висновки. 1. Економічна природа та сутність фінансів підприємницьких структур полягає в тому, що вони представляють собою різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються з метою фінансового забезпечення процесу розширеного відтворення суб’єкта господарювання і соціальних потреб працівників, незалежно від форм власності, видів діяльності та їх розміру. 2. Особливості, притаманні організації фінансів малих підприємницьких структур, полягають: у величині утворення стартового капіталу (оскільки підприємництво в незначних масштабах не вимагає великої кількості виробничих фондів); у властивості високої оборотності капіталу, яка досягається в основному за рахунок використання прямих зв’язків, спрощених і вдосконалених форм організації промислового виробництва, максимального наближення виробництва до споживачів продукції, застосування готівкових розрахунків. Однак можливість освоєння невеликих сегментів ринку, вразливість від несприятливих макроекономічних чинників призводить до нестабільності доходів малих підприємницьких структур. Саме тому складовою їх фінансового забезпечення пропонується вважати такі елементи системи державної фінансової підтримки, як спеціальне фінансування, пільгове кредитування та гарантування позик; пільгове оподаткування та особливий порядок амортизації. 3. Оцінні критерії малих та середніх підприємств за розміром дають можливість виявити і проаналізувати сильні і слабкі сторони кожної групи господарюючих суб’єктів і на цій підставі розробити відповідні рекомендації щодо системи заходів державної фінансової підтримки. 4. Фінансове забезпечення малих підприємств значною мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування, мобілізація яких обмежується незацікавленістю вітчизняних комерційних банків у їх кредитуванні, через трудомісткість моніторингу кредиту і високу ризиковість, що робить процес кредитування низькорентабельним. З’ясовано, що недостатню роль у вирішенні даної проблеми виконують кредитні лінії, започатковані рядом міжнародних фінансових організацій та НБУ, оскільки привабливість цих кредитів зменшують такі фактори, як жорсткість умов кредитування; ускладненість процедур оформлення; висока відсоткова ставка. У зв’язку з невисоким рівнем розвитку фінансового ринку та нестійким фінансовим станом переважної більшості малих підприємств малоперспективною є мобілізація коштів за допомогою розміщення власних цінних паперів. Усе це негативно впливає на структуру зовнішніх джерел утворення фінансових ресурсів, оскільки найбільшу питому вагу складає кредиторська заборгованість. Покращити ситуацію пропонується шляхом удосконалення діяльності інститутів спільного інвестування, розвитком системи небанківських кредитно-фінансових інститутів та сфери мікрокредитування. 5. Досягнутий рівень розвитку вітчизняних малих підприємств не є достатнім ні за створенням конкурентного середовища, ні за насиченням ринку товарами, ні за створенням робочих місць, ні за прибутковістю, ні за надходженнями до Зведеного бюджету України. Сповільнення темпів зростання кількості малих підприємств та збільшення чисельності зайнятих на них працівників свідчить про втрату ними важливої інституційної ролі формування конкурентного середовища і дає підстави стверджувати, що малі підприємства як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не виконують належних соціальних функцій. А це, в свою чергу, відображає, з одного боку, неефективність їх господарювання, а з іншого - несприятливе зовнішнє середовище як для розширення сектора малого підприємництва, так і для його функціонування. Лише за умови збільшення кількості малих підприємств у 10-15 разів, поліпшення їх результативності, збільшення питомої ваги їх внеску у ВВП стане відчутним реальний позитивний вплив на становлення вітчизняної ринкової системи господарювання, тобто сектор малого підприємництва стане якісною характеристикою господарюючої системи, що сприятиме забезпеченню фінансової стабілізації держави. 6. Обґрунтування стратегії фінансового забезпечення за допомогою фінансового планування забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням фінансових ресурсів малого підприємства. Виявлено, що в Україні стратегічне планування здійснює кожне третє, а поточне фінансове планування - кожне п’яте мале підприємство. До факторів, які обмежують здійснення фінансового планування віднесені: відсутність стабільності нормативно-правової бази вітчизняного бізнесу та спеціальних методичних розробок ( особливо для підприємців-початківців), відсутність фінансових можливостей участі в значних економічних проектах, а також те, що через незначну кількість персоналу на підприємстві практично немає спеціаліста-плановика. Розробка фінансових планів сторонніми спеціалістами-плановиками ускладнюється необхідністю надання повної інформації про підприємство. Запропоновано спрощену структуру фінансового плану малого підприємства з визначенням розділів “Джерела доходів і надходжень” та “Напрями видатків і відрахувань”, що забезпечить зв'язок кожного виду витрат з джерелом фінансування. 7. Здійснений прогноз фінансового забезпечення діяльності малих підприємств на 2005 рік дає можливість зробити висновок, що за існуючої структури споживання ресурсів та темпів зростання затрат на виробництво, запровадження спрощеної системи оподаткування зумовить 5-кратне зростання обсягів власних фінансових ресурсів на одне підприємство в порівнянні з 1998 роком, що значно покращить їх фінансове забезпечення завдяки створенню передумов для інвестиційного вкладання заощаджень та накопичень. 8. Використання лізингу на початковому етапі створення підприємства сприяє поповненню обігових коштів, допомагає зосередити увагу на покращенні показників діяльності малого підприємства. Розширення лізингового фінансування малих підприємств вимагає: розробки та реалізації державної програми розвитку лізингу, яка передбачала б залучення до лізингової діяльності комерційних банків; удосконалення законодавчої бази, що забезпечило б запровадження спеціальної прискореної амортизації для об’єктів лізингу, спрощену процедуру повернення майна та систему оподаткування, спрямовану на стимулювання лізингового бізнесу, а також підготовку належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, які б обслуговували цей ринок. 9. Вітчизняна система державної фінансової підтримки малого підприємництва засвідчила, що за набором елементів, за функціями впливу вона подібна до відповідної системи розвинених ринкових країн, але через відсутність належного механізму її застосування реалізується не повною мірою, що не сприяє створенню економічно і соціально значущого сектора малого підприємництва, спрямовує підприємницьку активність на стихійний розвиток з характерним, у більшості випадків порушенням чинного законодавства. Як наслідок, розширюється база “тіньового” ринку і його негативний вплив на функціонування економічної системи в цілому. 10. Підвищення ефективності державної фінансової підтримки суб’єктів малого підприємництва зумовлює необхідність становлення і розвитку вітчизняної субконтрактної та франчайзингової систем. Субконтрактна система повинна містити два рівні: галузевий і регіональний. Перший буде реалізуватись через контракти для малих підприємств у формі субпідряду з великими підприємствами, а другий – через взаємодію з місцевими органами влади, які ініціюють та організовують реалізацію регіональних програм підтримки малого підприємництва (за напрямом - розвиток вигідних партнерських взаємовідносин). Пропонується також розвивати такі різновиди формування договірних відносин вітчизняних великих і малих підприємств, як регіональний франчайзинг та франчайзинг, що розвивається, з продажем франшизи на вид діяльності, оскільки вона дозволяє разом з товаром продавати і широкий набір послуг. Найбільш доцільними форми організації венчурного бізнесу для підтримки діяльності вітчизняних малих новаторських підприємств з позиції потенційних учасників - позичальників фінансових ресурсів є корпоративні компанії ризикового бізнесу, спеціальні фонди венчурного капіталу, інноваційні фонди, регіональні фонди науково-технічного розвитку, великі підприємства, іноземні інвестори. Тісні коопераційні зв’язки малих і великих підприємств покращать їх фінансову стійкість, частково компенсують дефіцит державної фінансової підтримки та дозволять їм вийти за рамки нинішньої моделі розвитку, орієнтованої переважно на споживчий ринок. 11. Основними напрямами та заходами подальших науково-методичних досліджень з даної проблеми є розробка методологічних засад фінансово-економічного забезпечення стратегії інноваційного розвитку народного господарства за участю малих підприємницьких структур, а також практичне впровадження отриманих результатів у законодавче та нормативно-інструктивне забезпечення діяльності та розвитку малих підприємницьких структур. | 