У дисертації поставлено і вирішено актуальне для теорії та практики господарювання науково-практичне завдання – розкрито сутність, особливості й обґрунтовано напрями вдосконалення фінансового забезпечення відтворення основного капіталу підприємств за умов сучасного розвитку економіки України, зокрема: Утвердження ринкової системи господарювання в Україні потребує модернізації фінансового забезпечення відтворення основного капіталу підприємств реального сектору економіки. Підвищення ефективності формування та використання власних і запозичених фінансових ресурсів є чи не єдиною умовою активізації відтворювальних процесів, від якої залежить не тільки оновлення технічної та технологічної бази всіх суб’єктів підприємництва, а й поліпшення результатів їх фінансово-господарської діяльності, зміцнення фінансової стійкості, що, в свою чергу, сприятиме забезпеченню стабільності та соціально-економічному піднесенню країни загалом.
На основі проведеного дослідження сутності капіталу, основного капіталу підприємств, процесу його відтворення та циклу, на якому він базується, було з’ясовано економічну природу та джерела фінансового забезпечення відтворення основного капіталу підприємств в умовах ринкової економіки.
Узагальнення різноманітних наукових підходів до з’ясування сутності капіталу дозволило розкрити його економічну природу та запропонувати трактування даного поняття як авансованої вартості, яка внаслідок свого руху дає змогу суб’єктам господарювання отримувати прибуток. Враховуючи існуючі теорії капіталу, конкретизовано визначення основного капіталу підприємств у частині джерел його формування (власних і запозичених коштів) та напрямів використання (виготовлення або придбання необоротних активів) в ринковій системі господарювання. У результаті дослідження теоретичних засад відтворення основного капіталу визначено головні ознаки цього процесу в умовах сучасного розвитку економіки. Водночас критичний аналіз існуючих точок зору щодо розуміння економічного змісту відтворення основного капіталу зумовив власне бачення цього поняття, яке конкретизує його призначення в системі суспільного відтворення. Так, відтворення основного капіталу визначено як процес перманентного поновлення засобів виробництва у вартісній і натурально-речовій формі на якісно новій основі, а також зростання їх вартості за рахунок реінвестування частини доходу від виготовленого додаткового продукту. Відстежено та системно проаналізовано процес еволюції вітчизняної і зарубіжної теорії відтворення основного капіталу в контексті її постійного вдосконалення та впливу на розвиток суспільного відтворення; на цій основі запропоновано періодизацію її розвитку. З’ясовано чинники, що суттєво гальмують відтворення основного капіталу підприємницьких структур в умовах ринку, й зазначено, що успішний перебіг цього процесу залежить від обґрунтовано розробленої стратегії діяльності кожного суб’єкта господарювання. У процесі критичного узагальнення існуючих варіантів поділу циклу відтворення основного капіталу на етапи його проходження уточнено та доповнено перелік стадій даного циклу. Зокрема аргументовано, що окрім загальноприйнятих стадій цикл відтворення засобів виробництва повинен також включати стадії формування, освоєння, морального зносу третього виду, а також часткового або повного відшкодування на якісно новій основі. Із урахуванням різних підходів до класифікації джерел фінансування відтворення основного капіталу підприємств обґрунтовано, що ці джерела доцільніше поділяти на власні й запозичені, розмежовуючи останні на позикові та залучені, що сприятиме збільшенню прозорості напрямків їх використання. Доведено, що підприємствам необхідно надати право при визначенні оподаткованого прибутку і, відповідно, податку на прибуток застосовувати не виключно податковий, а той із передбачених законодавством фінансових методів нарахування амортизації, який підприємство обрало, керуючись принципом доцільності.
5. Проаналізовано динаміку обсягу і структури джерел фінансування відтворення основного капіталу ряду підприємств меблевої галузі й виявлено, що головним таким джерелом з тенденцією до зростання впродовж 2002–2004 рр. були власні кошти в частині амортизаційних відрахувань і статутного капіталу. З метою нарощування власних джерел фінансового забезпечення відтворення основного капіталу товариств запропоновано у структурі їх власного капіталу ліквідувати заборгованість щодо неоплаченого статутного капіталу та сформувати додатковий і резервний капітали згідно з вимогами законодавства. 6. Дослідження запозичених джерел фінансування відтворення основного капіталу згаданих підприємств показало, що реальні можливості стосовно залучення даних ресурсів обмежені. Це зумовлено як економічною нестабільністю, недосконалістю фінансово-кредитної системи, нерозвиненістю вітчизняного ринку капіталів, так і тим, що далеко не всі запозичені джерела фінансових ресурсів є прийнятними й доступними для підприємств меблевої галузі. Запропоновано напрямки активізації відтворювального процесу за рахунок ефективнішого залучення і використання запозичених коштів шляхом: підвищення кредитоспроможності через збільшення розмірів статутного капіталу; забезпечення прозорості нарахування і виплати дивідендів, виходячи із реальних фінансових результатів; активізації емісії облігацій; здійснення раціонального кредитування, основою якого повинне стати об’єктивне визначення банківського відсотка з урахуванням попиту і пропозиції кредитних ресурсів й інтересів позичальників та кредиторів. 7. Із метою акумуляції достатніх обсягів фінансових ресурсів для відтворення основного капіталу, підвищення абсолютної результативності та зростання рентабельності діяльності запропоновано приділити належну увагу розробці інвестиційної стратегії розвитку підприємств меблевої галузі; зменшити витрати останніх у частині витрат операційної діяльності; розробити ефективну, адекватну новим умовам господарювання, фінансову політику щодо обсягів виробництва і реалізації продукції деревообробки й меблів. 8. Окреслено основні методичні підходи до оптимізації джерел фінансування відтворення основного капіталу підприємств меблевої галузі: 8.1. За допомогою системи показників, що характеризують ефективність функціонування основного капіталу суб’єктів господарювання, оцінено результативність його відтворення, з’ясовано чинники, які негативно впливають на відтворювальні процеси та знижують у цілому рентабельність виробничої діяльності підприємств меблевої галузі. 8.2. Для підвищення ефективності відтворювальних процесів запропоновано формувати раціональну структуру джерел фінансування відтворення основного капіталу підприємств меблевої галузі із використанням елементів фінансового менеджменту, зокрема методики оптимізації структури капіталу. Відповідно до останньої при аналізі можливих варіантів структури капіталу основним критерієм оптимальності виступає критерій максимізації рівня фінансової рентабельності, за допомогою якого пропонується визначати не лише „цільову структуру” всього капіталу, але й оптимальну структуру джерел фінансування відтворення основного капіталу. 8.3. На основі опрацювання теоретичних концепцій, висвітлених в науково-економічній літературі, із застосуванням економіко-математичного інструментарію побудовано модель для визначення оптимальних обсягів відтворення та фінансування основного капіталу за умови ефективного функціонування підприємства. |
