Анотація до роботи:

Чертілін І.А. Формування динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. – Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню феномена динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики (ДЗВ) та розробці сучасних технологій навчання цих рухових дій зі складною координаційною структурою.

У роботі проведено аналіз стану та функцій динамічних з’єднань вправ у стрибках на акробатичній доріжці та в змаганнях на килимі, визначено принципові відмінності цього типу рухів у різних видах спортивної акробатики. Виділено модельні характеристики окремих фаз експериментальних ДЗВ та обраних зв’язок в цілому. На підставі отриманих даних розроблено методику навчання динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики, запропоновано рекомендації щодо контролю технічної підготовленості спортсменів за основними показниками ДЗВ вольтижного та сило-балансового характеру.

Обґрунтовано ефективність застосування напрацьованого дидактичного матеріалу у процесі підготовки фахівців зі спортивної акробатики. Педагогічний експеримент вірогідно підтвердив ефективність запропонованої технології навчання динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики.

У роботі використано сучасну методику відеокомп’ютерного аналізу акробатичних вправ, показана її інформативність та перспективність під час оцінювання рухів зі складною координаційною структурою.

1. Результати аналізу літературних джерел дозволяють зарахувати питання вдосконалення техніки динамічних з’єднань вправ до складу невирішених проблем спортивної акробатики. Незважаючи на те, що у спеціальній літературі на окремих прикладах розглянуті біокінематичні особливості вправ, які виконуються в умовах динамічних з’єднань в акробатичних стрибках на доріжці, досі не розкрито техніку переходів між вправами в парах і групах. Велика кількість помилок під час виконання ДЗВ (13–24% у різних видах акробатики), що ведуть до порушення структурної цілісності змагальних комбінацій спортсменів міжнародного класу, свідчить про відсутність у практиці підготовки акробатів загальновизнаної технології їх формування.

2. На підставі аналізу біокінематичної структури динамічних з’єднань вправ в акробатичних парах, виявлено характерні закономірності техніки виконання з’єднань вправ спортивної акробатики, визначено їх фазовий склад, що має дві основні фази: “пасировки” та “контрруху”, а також граничні положення: “точку амортизації”, “нижню точку”, “кінцеву точку”.

Встановлено різний ступінь впливу кількісних характеристик біомеханічних моделей системи тіл акробатів у виділених фазах і положеннях на оцінку техніки динамічних з’єднань вольтижних і балансових вправ. Згідно з величинами загального коефіцієнту детермінації (R_i), у з’єднанні вправ вольтижу (кидком під ступню, вхід на руки нижнього – зіскок випроставшись) визначальне значення мають: фаза контрруху (R = 0,812), точка амортизації (R = 0,807), фаза пасировки (R = 0,723), нижня точка (R = 0,657), а в з’єднанні вправ балансу (стійка поштовхом – стійка на прямих) – фаза пасировки (R = 0,821), нижня точка (R = 0,712), фаза контрруху (R = 0,669), точка амортизації (R = 0,546).

3. Вірогідно встановлено (Р < 0,05), що якість виконання динамічного з’єднання вправ в акробатичних парах і групах визначають наступні біокінематичні характеристики: висота ЗЦМ системи тіл в точці амортизації (1,51 ± 0,04 м) та нижній точці (0,92 ± 0,07 м), тривалість фази пасировки (0,93 ± 0,13 с), результувальне значення лінійного переміщення ЗЦМ системи тіл у фазі пасировки (0,60 ± 0,09 м), кут відхилення ЗЦМ верхнього від осі ЗЦМ системи тіл у точці амортизації (3,30 ± 0,30 град.) та нижній точці (3,90 ± 0,70 град.), результувальне значення лінійного переміщення ЗЦМ верхнього партнера у фазі контрруху (1,39 ± 0,11 м).

4. Доведено, що зміна рухової структури динамічних з’єднань координаційно складних вправ спортивної акробатики повинна базуватися на урахуванні специфічних умов їх виконання: ДЗВ є результатом рухових взаємодій двох (трьох, чотирьох) спортсменів; вправи, що поєднані за допомогою ДЗВ, утворюють динамічну зв’язку з єдиною руховою структурою; існує велика розмаїтість ДЗВ, зумовлена наявністю в спортивній акробатиці вольтижних, сило-балансових вправ, а також елементів хореографії, що складають зв’язки. Кожна з цих умов передбачає дію певних обмежень під час опанування техніки ДЗВ.

5. У результаті педагогічного експерименту виділені специфічні принципи навчання динамічних з’єднань вправ: принцип єдності елементів ДЗВ та принцип спрямованого навчання, які стали важливими складовими технології формування ДЗВ спортивної акробатики. Ці принципи відображають концептуальний підхід до опанування техніки ДЗВ, як самостійних вправ зі складною руховою структурою, згідно з яким, при вирішенні завдань навчання певного динамічного з’єднання, доцільно використовувати комплекс раніше сформованих рухових навичок, наявних знань та вмінь спортсменів.

6. Доведено, що в процесі навчання спортсменів динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики, як результувальних складових функціональних педагогічних рівнянь, доцільно використовувати елементи розробленого “дерева цілей” управління рухами, яке має 20 модельних параметрів. Це дозволяє формувати об’єктивну біокінематичну основу для формулювання завдань навчання ДЗВ, точніше діагностувати, а також ефективніше усувати технічні помилки рухових взаємодій партнерів під час виконання акробатичних з’єднань (на 11-18%, при Р < 0,05).

7. Педагогічний експеримент показав, що розроблена технологія формування динамічних з’єднань вправ спортивної акробатики, яка базується на уявленні про ДЗВ як складнокоординаційної вправи й враховує особливості його структури та функцій, вірогідно ефективніше за традиційні (Р < 0,01). Впровадження її у процес підготовки кваліфікованих спортсменів дозволило скоротити строки навчання на 30-50% при одночасному підвищенні якості в середньому на 14%.

Публікації автора:

1. Чертілін І.А. Динамічні з’єднання вправ спортивної акробатики як проблема // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 2001. – Вип. 5. – Том 1. – С.402-404.

2. Чертілін І.А. Оцінка динамічних з’єднань вправ зі складною координаційною структурою рухів практиками спортивної акробатики // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2001. – №27. – С.19-21.

3. Чертілін І.А. Динамічні з’єднання вправ як складова частина сучасної композиції в парно-групових видах спортивної акробатики // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2002. – № 2. – С. 28-36.

4. Чертілін І.А. Динамічні з’єднання вправ у практиці тренувальної та змагальної діяльності акробатів високого класу // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 2002. – Вип. 6. – Том 2. – С. 249-251.

5. Чертілін І.А. Дослідження ситуаційної надійності динамічних з’єднань вправ у стрибках на акробатичній доріжці // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2002. – № 1. – С. 30-34.