697. Сніжко Сергій Степанович. Комплексне хірургічне лікування гострих гнійних процесів плевральної порожнини: дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / АМН України; Інститут хірургії та трансплантології. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Сніжко С.С. Комплексне хірургічне лікування гострих гнійних процесів плевральної порожнини. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.03 – хірургія. – Інститут хірургії та трансплантології АМН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена розробці і впровадженню в практику нових способів діагностики і лікувальної тактики гострих гнійних процесів плевральної порожнини і їх ускладнень, що передбачає приорітетне використання малоінвазивних хірургічних методів лікування. Запропоновано спосіб хірургічної санації ураженої плевральної порожнини з використанням багатополюсного поперемінного постійного і фракційного лаважу. Встановлено, що операцією вибору є відеоторакоскопія з проведенням багатополюсного дренування. Для встановлення тяжкості ендотоксикозу і ступеня вираженості синдрому системної запальної відповіді доцільно використовувати лейкоцитарний індекс інтоксикації, концентрацію пептидів середньої молекулярної маси, концентрацію фактора некрозу пухлин–a та інтерлейкіну 1. Для оцінки тяжкості і прогнозу перебігу захворювання запропонована власна шкала оцінки важкості. Для визначення порушень функціонального стану печінки визначали секреційну здатність печінки за вмістом загального білка та холінестерази, продукти перикисного окислення ліпідів, стан антиоксидантної системи захисту та активність індикаторних ферментів печінки. Встановлено, що зниження вмісту холінестерази свідчить про важкість перебігу захворювання і може слугувати новим діагностичним критерієм. Застосування у комплексі інтенсивної терапії Ліпіну сприяє швидкій нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, протеосинтетичної функції печінки та достовірном зниженню активності індикаторних ферментів.
Використання вказаних методів лікування та діагностики хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини дозволило досягнути сприятливого перебігу захворювання у 97,6% хворих і знизити післяопераційну летальність із 11,1 до 3,7%.
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо поліпшення результатів лікування хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини шляхом розробки нових малоінвазивних методів хірургічного лікування, удосконалення діагностики тяжкості синдрому системної запальної відповіді та комплексної інтенсивної терапії.
У хворих із поширеними гнійними процесами плевральної порожнини основним методом лікування є раннє оперативне втручання з пріоритетним застосуванням малоінвазивних відеоторакоскопічних технологій. Розроблений і апробований в клініці метод багатополюсного поперемінного постійного та фракційного лаважу забезпечує максимальну ефективну санацію плевральної порожнини, усуває небезпеку прогресування плеврогенного сепсису й поліорганної недостатності, запобігає переходу захворювання у хронічну форму.
У 168 (88,8%) із 189 хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини діагностували плеврогенний сепсис. Зростання концентрації в крові прозапальних цитокінів, зокрема фактору некрозу пухлин-a до (63,9+0,5) пг/мл, інтерлейкіну-1a - до (169,8+0,5) пг/мл є достовірною передумовою розвитку плеврогеного сепсису і може вважатися новим додатковим діагностичним критерієм для визначення тяжкості стану хворих та оцінки ефективності лікування.
Розвиток синдрому системної запальної відповіді супроводжується порушенням функціонального стану печінки, яке підтверджується наявністю гіподиспротеїнемії, достовірним підвищенням активності індикаторних ферментів: аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, сорбітолдегідрогенази, аргінази, орнітилкарбомоїлтрансферази, гамаглутаматтранспептидази. Зниження активності холінестерази в крові у хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини до (95±11) ммоль/(годл) і нижче є достовірною ознакою важкого перебігу гнійно-септичного процесу і може вважатися новим додатковим діагностичним тестом.
У хворих із гострим гнійними процесами плевральної порожнини, як при гострій емпіємі плеври, так і при піопневмотораксі значно посилюються процеси ліпопероксидації. Рівень малонового диальдегіду в крові у хворих перевищував показники норми в 1,9-2,3 рази, дієнових кон’югат - у 2,1-4,5 рази. Одночасно достовірно знижується синтез антиоксидантних ферментів: церулопразміну, сукцинатоксидисмутази, каталази, ступінь насиченості трансферину залізом. Показники активації перекисного окислення ліпідів у хворих перебували у прямій залежності від тяжкості перебігу захворювання.
Комплексне хірургічне лікування хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини із застосуванням багатополюсного поперемінного постійного та фракційного лаважа плевральної порожнини дозволило досягнути нормалізації показників ендогенної інтоксикації вже на 5 добу та забезпечити адекватну санацію плевральної порожнини - на 10-12–ту добу від початку лікування. Застосування у комплексі інтенсивної терапії Ліпіну сприяє швидкій нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, протеосинтетичної функції печінки та достовірному зниженню активності індикаторних ферментів.
Впровадження опрацьованих підходів до лікування хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини на підставі застосування ранніх оперативних втручань з широким використанням малоінвазивних методів, багатополюсного поперемінного постійного та фракційного лаважу плевральної порожнини, а також впровадження у комплекс лікувальних заходів Ліпіну дозволило досягнути сприятливого перебігу захворювання у 97,6% хворих і знизити післяопераційну летальність із 11,1 до 3,7%.
Публікації автора:
Сніжко С.С. Комплексне хірургічне лікування гострих нагнійних процесів плевральної порожнини // Галиц. лік. вісн. 2001. №1. С. 107108.
Сніжко С.С. Малоінвазивне хірургічне лікування гострих нагнійних процесів плевральної порожнини // Шпитал. хірургія. 2001. №2. С. 188190.
Сніжко С.С. Нові методики хірургічного лікування гострих нагнійних процесів плевральної порожнини // Галиц. лік. вісн. 2002. №3. С. 247249.
Сніжко С.С. Динаміка показників ендогенної інтоксикації при комплексному хірургічному лікування гострих нагнійних процесів плевральної порожнини // Шпитал. хірургія. 2003. №3. С. 2729.
Сніжко С.С. Вміст ФНП–a та ІЛ–1a при гострих гнійних процесах плевральної порожнини // Клін. хірургія. 2003. №12. – С.26–28.
Сніжко С.С. Стан перикисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи зихисту у хворих гострими гнійними процесами плевральної порожнини // Арх. клін. медицини. 2003. № 3.– С.34–36.
Сніжко С.С. Функціональний стан печінки у хворих із гострими гнійними процесами плевральної порожнини // Галиц. лік. вісник. 2003. №4– С.79–81.
Сніжко С.С. Шевчук М.Г. Хірургічне лікування нагнійних процесів плевральної порожнини // Метеріали Всеукр. наук. практ. конф.” Нові тенденції у хірургії ХХІ століття” присвяченої 80–річчю з дня народження проф.Скрипниченка Д.Ф. К: Зб. Наук. праць співробітн. КМАПО. 2002.– кн. 4 С.218225.
Шевчук І.М., Сніжко С.С., Петраш В.К. Малоінвазивне хірургічне лікування гострих гнійних процесів плевральної порожнини у хворих літнього віку // Матеріали міжнародної наук.–практ. конф. “Актуальні питання геріатричної хірургії”, Тернопіль, 2004. –С. 12–15.
Спосіб лікування гострої емпієми плеври: Інформ. лист МОЗ України / Укл. І.М.Шевчук, С.С.Сніжко – К., 2003.– 2с.– (Вип. 17 по пробл. ”Хірургія”).
