У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на оніхомікоз, і в першу чергу ЛНА на ЧАЕС з застосуванням суперіндуктору інтерферонів – препарату Неовір на підставі вивчення особливостей епідеміології, етіології, клініки, імунного гомеостазу, розподілу частот фенотипів з різними групами крові системи АВО і Rh-фактору, а також прогнозування перебігу та моніторингу дерматозу шляхом використання комп’ютерної програми „Індивідуальна система моніторингу хворих на мікози шкіри та її придатків, оцінки якості та ефективності медичної допомоги”. 1. Встановлено клініко-епідеміологічні та етіологічні особливості оніхомікозу у ЛНА на ЧАЕС, які мешкають в умовах великого промислового Харківського регіону, у яких в 32,62 % випадках були виявлені мікотичні асоціації культур Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagr. var interdigitale, Candida spp., Scopulariopsis brevicaulis. З’ясовано, що у цих хворих при виділенні плісеневих грибів в асоціаціях відзначався більш тяжкий і тривалий перебіг оніхомікозу. 2. Клінічні прояви оніхомікозу у хворих основної групи (ЛНА на ЧАЕС) відрізнялися від таких у хворих групи порівняння (без опромінювання) більш тяжким перебігом захворювання, поширеністю патологічного процесу, який супроводжувався мікідами і вторинною інфекцією, з тенденцією до генералізації і стійкістю до проведеної терапії. 3. При дослідженні показників клітинної ланки імунітету у хворих на оніхомікоз було виявлено: зниження кількості Т-лімфоцитів (CD3+) у основній (44,5±1,3 %, при р < 0,05) групі і групі порівняння (48,5±1,5 %, при р < 0,1); значне зниження кількості Т-хелперних лімфоцитів (CD4+) у основній (25,21 ± 1,6 %, при р < 0,01) і групі порівняння (29,1 ± 1,5 %, при р < 0,01); підвищення кількості Т-супресорних лімфоцитів (CD8+) у основній (23,3 ± 1,8 %, при р < 0,05) і групі порівняння (18,4 ± 1,0 %, при р < 0,1); зниження IРI (відношення CD4+/ CD8+) у основній (1,08 ± 0,18, при р < 0,05) і групі порівняння (до 1,58 ± 0,15, при р < 0,05); зниження кількості NK-клітин (CD16+) в осіб основної групи (11,40±0,2 %, при р < 0,01) і групи порівняння (13,20±0,5 %, при р < 0,05); значне підвищення кількості В-лімфоцитів (CD22+) в основній групі (33,7 ± 1,0 %, при р < 0,05). 4. При дослідженні показників гуморальної ланки імунітету та неспецифічної резистентності організму у хворих на оніхомікоз було виявлено: значне підвищення кількості Ig М у основній (2,05 ± 0,05 г/л, при р < 0,01) і групі порівняння (1,80 ± 0,02 г/л, при р < 0,01); значне підвищення ЦIК у основній (117,8 ± 5,6 %, при р < 0,05) і групі порівняння (103,3 ± 4,2 %, при р < 0,05); значне зниження ФЧ у основній (36,3 ± 1,2 %, при р < 0,01) і групі порівняння (43,2 ± 2,6 %, при р < 0,05); значне зниження титру комплементу у основній (32,5 ± 1,5 С/Н50, при р < 0,01) і групі порівняння (47,1 ± 1,0 С/Н50, при р < 0,05); зниження НСТ-тесту у основній (6,7 ± 0,5 %, при р < 0,05) і групі порівняння (7,4 ± 0,3 %, при р < 0,05). 5. Виявлено, що особи з групою крові В (III) більш схильні до захворювання на оніхомікоз, що може бути використано для визначення групи ризику для ранньої діагностики та профілактики оніхомікозу. 6. Розроблено комплексну схему лікування хворих на оніхомікоз у ЛНА на ЧАЕС з використанням препарату Неовір, що дозволило підвищити рівень клінічної та етіологічної виліковності до 95,8 %, при цьому відбувається зниження загальної кількості CD22+, Ig А, Ig М, ЦIК, збільшення Ig, а також збільшення загальної кількості CD3+, CD4+, CD16+ та співвідношення CD4+/ CD8+ і зниження загальної кількості CD8+, збільшення загальної кількості ФЧ, ФI, титру комплементу, НСТ-тесту. При застосуванні традиційної схеми лікування хворих на оніхомікоз без препарату Неовір позитивна динаміка змін була менш виразною. 7. Розроблено та впроваджено комп’ютерну програму, що дозволило створити регіональну інформаційно-телекомунікаційну систему моніторингу прогнозування перебігу та розробки заходів запобігання розповсюдження мікозів шкіри та оніхомікозів. |