На основі визначення ролі HLA-системи у виникненні і характері перебігу захворювань сечовидільної системи вирішено актуальне наукове завдання, що полягало у розробці нових критеріїв формування „груп ризику” розвитку нефропатій у дітей. 1. Вклад спадковості у виникнення нефропатій є вагомим, про що свідчить частка генетичної компоненти у розвитку дисметаболічної нефропатії– 51,2 %, хронічного необструктивного пієлонефриту– 46,8 %, аномалій кількості нирок – 59,1 %, аномалій структури нирок – 67,9 %. Коефіцієнт успадкування схильності до нефропатій є високим (понад 20 %) для родичів І ступеня спорідненості пацієнтів з дисметаболічною нефропатією, хронічним необструктивним пієлонефритом і вродженими вадами розвитку нирок. 2. За даними популяційно-генетичного аналізу встановлено, що розподіл HLA-антигенів серед українського населення Карпатської геногеографічної зони, яке проживає у м. Львові та області характеризується ознаками, властивими європейській популяції. Проте серед представників даної популяційної групи найпоширеніші: HLA-антигени А1, А2, В5, В7, В12, В17; HLA- фенотипи А1А2, А2А28; HLA-гаплотипи А2В5, А2В7, А2В17. 3. Визначено найменшу генетичну дистанцію між українцями Західного регіону України і латвійцями (0,1247) та жителями колишньої ЧССР (0,1512), а найбільшу – між українцями Львівщини і Південно-Східної зони (0,2387) та киянами (0,5136). Спостерігається прямопропорційна залежність генетичної відстані від географічної. 4. Факторами ризику розвитку дисметаболічної нефропатії для дітей Львівщини є наступні параметри HLA-системи: А9, А11, В18, В27; А2А9, А11А28; А2В18, А28В8. 5. Імуногенетичними маркерами схильності до розвитку хронічного необструктивного пієлонефриту виділено А10, В14, В15, В27; А9В5, А10В27. Маркерами схильності до рецидивуючого перебігу пієлонефриту є А11, В8, В27; В5В8; А11В8, А28В14; а до латентного – А10, А25, В14, В18. 6. До виникнення вроджених вад розвитку нирок схильні носії наступних HLA-антигенів та їх комбінацій: А11, В8, В18, В35; А2А9, В5В18, В8В18; А2В18. Маркерами схильності до розвитку аномалій структури нирок є А9, А26, В8,В18; А2А9, В5В8; А2В8, А2В18; а до аномалій кількості нирок – А10, А11, В18, В35; А2А10, А2В18. Ризик розвитку пієлонефриту при наявності вроджених вад розвитку нирок високий у носіїв В8, В18; А2В8 і А2В18 і несхильні до розвитку вторинного пієлонефриту носії А11, А2А9, А2А11. 7. При успадкуванні двох і більше антигенів, асоційованих з певною нефропатією, ризик розвитку захворювання зростає. 8. Ризик виникнення патології сечовидільної системи є мінімальний при наявності в антигенному складі тканин HLA-детермінант–„протекторів” і їх комбінацій: для дисметаболічної нефропатії А1, А10, В5,В12,В17; для хронічного необструктивного пієлонефриту: А2, В12, В17, А2А28, А2В7; для вроджених вад розвитку нирок: А1, А3, А28, В14, В17, А2А28, А2В17. 9. Використання в практичній діяльності імуногенетичних маркерів схильності до дисметаболічної нефропатії, хронічного необструктивного пієлонефриту, вроджених вад розвитку нирок для формування „груп ризику” сприяє ранній і достовірній діагностиці захворювань органів сечовидільної системи. |