1. При оцінці території Хотинської височини для цілей садівництва встановлено, що найбільш раціонально використовувати такі підходи: класичний географічний, історико-географічний, інформаційно-аксіологічний та басейновий. В дисертаційному дослідженні ці підходи знайшли значне застосування та зазнали певного вдосконалення. 2. Авторська комп’ютерна програма в середовищі розробки С++ дозволяє створювати синтетичні карти як якісного, так і кількісного характеру. Вона може бути застосована не тільки з метою оцінки території для цілей садівництва, але й використовуватися в значно ширших межах. 3. Ландшафтна структура Хотинської височини складна та різноманітна. Вона представлена тісним переплетенням різногенетичних вододільних, водододільно-схилових, схилових, терасових, долинних, заплавних та ярково-балкових комплексів. Така структура зумовлює строкатість природних умов, що в свою чергу спричиняє різноякісність екологічних ніш для оптимальних умов росту плодово-ягідних культур. 4. У географічному сенсі садово-ландшафтний комплекс (СЛК) – культурний ландшафт, не просто результат співтворчості людини і природи, але також цілеспрямовано і доцільно формований природно-культурний комплекс, який володіє структурною, морфологічною і функціональною цілісністю і розвивається в конкретних фізико-географічних і культурно-історичних умовах. Його компоненти утворюють певні характерні поєднання і знаходяться в певному взаємозв'язку і взаємообумовленості. СЛК – складне комплексне утворення не тільки у зв'язку з його внутрішнім системним устроєм, але майже завжди – у зв'язку з управлінням, оскільки в його межах існують і взаємодіють різні суб'єкти права – користувачі, власники, власники земель, власники природних ресурсів, будівель й інших інженерних споруд. 5. Проведене анкетне опитування власників садів Хотинської височини показало, що найкращі умови для вирощування плодово-ягідних культур отримуються на схилах південної та суміжної з нею експозицій, з крутизною, яка не перевищує 100, глибиною залягання першого водоносного горизонту в межах 2,5 – 3,5 м і загальною мінералізацією (0,8 – 1,8 г/л), темно-сірими ґрунтами та чорноземами опідзоленими, з реакцією ґрунтового розчину наближеної до нейтральної, багатими на гумус (більше 3%), незмитими та слабо змитими, легко- та середньосуглинистого механічного складу. 6. Встановлені критерії оцінки території для цілей садівництва дозволили розробити алгоритм оцінки території для оптимального існування плодових культур. В його основі лежить ландшафтний (а) та екологічний (б) принципи: а) ландшафтний – якісні складові (компоненти ландшафту та їх структурні складові – рельєф (експозиція, крутизна, гіпсометричні рівні), підземні води (глибина залягання першого водоносного горизонту, ступінь загальної мінералізації), мікроклімати, ґрунти (тип, рН, кількість гумусу, змитість, механічний склад), б) екологічний – кількісні (межі толерантності природного середовища (в нашому випадку компонентів ландшафту – їх абіотичні та біотичні складові). 7. Проведена комплексна оцінка території по семи категоріях сприятливості: (дуже несприятливі – до 22б, несприятливі – 23-33б, слабо сприятливі – 34-44б, сприятливі – 45-55б, дуже сприятливі – 56-66б, надзвичайно сприятливі – 67 і більше балів). |