Загальним результатом даного дослідження є ряд методичних положень і рекомендацій, які обґрунтовують необхідність архітектурної реабілітації міського середовища, що містить порушені території на основі їх містобудівного використання зі збереженням ландшафтної розмаїтості в умовах сучасних містобудівних систем. 1. На основі узагальнення вітчизняного і закордонного науково-практичного досвіду містобудівного використання порушених територій доведено: порушені території активно впливають на містобудівні процеси, формуючи характер взаємодії компонентів і самобутний вигляд міського середовища Донбасу. Існуючий тривалий час підхід до локального перетворення порушених територій без обліку особливостей навколишнього середовища не здатний на даному етапі соціально-економічного розвитку сучасних містобудівних систем Донбасу вирішити ряд економічних, природоохоронних, архітектурно-естетичних і містобудівних проблем. Спираючись на системний підхід до вивчення містобудівних об'єктів, розроблений Г.І. Лавриком, автор пропонує розглядати порушені території як системний компонент міського середовища. 2. Методичною основою архітектурної реабілітації міського середовища Донбасу стала удосконалена класифікація порушених територій; системні взаємозв'язки порушених територій як елементів функціонально-планувальних структур міського середовища; особливості формування техногенного ландшафту містобудівних систем Донбасу. Запропоновано методику містобудівного аналізу порушених територій на підставі системного підходу. Запропоновано визначення поняття техногенного ландшафту як системного компоненту міського середовища, представленого сукупністю порушених територій, особливості формування яких обумовлені промисловою діяльністю людини. 3. Розроблена структурно-логічну модель дослідження міського середовища Донбасу з метою його архітектурної реабілітації, що містить антропогенну, природну, техногенну та соціальну підсистеми. 4. Містобудівні процеси у вуглевидобувних районах мають зональну форму народногосподарського освоєння територій, з урахуванням чого запропоновані методи виділення архітектурно-ландшафтних зон, визначення їх через типологічні особливості (поліцентричність і моноцентричність, компактність і розчленованість) як містобудівних об'єктів. Встановлено структурні типи планувальної організації архітектурно-ландшафтних зон у залежності від типу планувальної структури містобудівних систем: для міст із решітчатим типом планувальної структури характерним є ареальний вид серединної і периферійної зон, для міст із компактним і лінійним типом планувальної структури зонування носить поясний характер (концентричні пояси). 5. Розкриті та проаналізовані взаємозв'язки порушених територій із системними компонентами міського середовища. Обґрунтовано, що першочерговість і інтенсивність архітектурної реабілітації визначається їх розмірами і локалізацією в архітектурно-ландшафтних зонах, морфологічними і семантичними особливостями порушених територій, напрямком їх містобудівного використання. Аналіз специфіки локалізації і концентрації елементів техногенних ландшафтів дозволив визначити характер їх територіальної організації (точкові, лінійні й очагові) і встановити розміри містобудівних зв’язків архітектурно-ландшафтної зони: безпосереднього впливу – до 10 км, непрямого впливу – до 50 км. 6. Розроблено модель формування ландшафтно-рекреаційного каркаса містобудівних систем як основи архітектурної реабілітації міського середовища Донбасу, що містить порушені території. Для поетапного моделювання ландшафтно-рекреаційного каркаса в роботі запропонована відповідна схема, методика структурної і функціональної моделей ландшафтно-рекреаційної системи. На основі дослідження групи факторів, що впливають на формування ландшафтно-рекреаційних систем, визначені типи ландшафтно-рекреаційних систем у залежності від типу планувальної структури містобудівних систем. Це дало можливість сформулювати й обґрунтувати коректність проблеми по формуванню ландшафтно-рекреаційних систем і конкретизувати шляхи її вирішення. 7. В роботі визначено наступні методичні принципи архітектурної реабілітації міського середовища Донбасу, що містить порушені території: інтенсифікація використання порушених територій у межах міста з фіксацією їх містобудівної ролі як територіального резерву підвищення якості міського середовища; структуризація опорного планувального каркаса території з виділенням елементів каркаса порушених територій як такого, що виступає як системний компонент функціонально-планувальної організації території міста; підвищення рівня гуманізації міського середовища шляхом посилення функцій формування вигляду самобутнього міського середовища через використання містобудівного потенціалу порушених територій; підвищення рівня інтегрованості міських структур через архітектурно-ландшафтне зонування міських територій на основі взаємодії компонентів міського середовища. 8. На прикладі конкретного міста Макіївки відпрацьована методика візуального аналізу порушених територій, що базується на визначенні основного композиційного каркаса міста і виявленні геометричних закономірностей просторової структури порушених територій. Отримані результати доцільно використовувати для подальших наукових досліджень порушених територій як структурних елементів містобудівних систем; при виконанні практичних проектних розробок науково-дослідними, проектними організаціями і органами територіального управління; у вищих навчальних закладів у навчальному процесі при підготовці архітекторів. |