1. Виділення показників, що мають суттєвий вплив на ефективність виконання захисних дій, свідчить про необхідність розробки нормативних основ для вдосконалення процесу тактичної підготовки юних футболістів, оскільки однією з головних умов успішної змагальної діяльності у футболі є саме ефективне виконання захисних тактичних дій гравцями команди, а на різних вікових етапах ефективність захисних дій може мати різну морфофункціональну та психофізіологічну обумовленість однак ці питання в літературі практично не висвітлювались. 2. Аналіз вікових змін показників ефективності захисних дій виявив їх поступове покращення з 11 до 15 років. Окрім того у віці 14-ти років інтегральний коефіцієнт ефективності захисних дій, коефіцієнт ефективності перехоплень та гри головою у захисті мають вірогідне збільшення (р<0,05). Проте з 11 до 15 років латентний період простої реакції незначно зменшується як і період складної реакції, причому в 14-ти річному віці відбувається вірогідне зменшення як середнього так і кращого результатів (р<0,05). Аналіз вікових змін періодів упередження та запізнювання у реакціях на рухомий об’єкт дозволяють стверджувати про поступове встановлення балансу між процесами збудження та гальмування з 11 до 15 років. Гострота та швидкість зорових сприймань 11-ти, 12-ти та 13-ти річних футболістів у процесі тривалої роботи значно погіршується, а у 14 та 15 років погіршується незначно та є вірогідно кращою ніж у менших вікових групах (р<0,05). 3. Встановлено, що у кожній з досліджуваних вікових груп ефективність ведення гри обумовлюється морфофункціональними особливостями гравців: гра головою у захисті – довжиною тіла у положенні стоячи; довжина нижніх кінцівок значною мірою визначає ефективність виконання перехоплень (p<0,05). Такі особливості вказують на необхідність використання даних ознак при визначенні амплуа юних футболістів та комплектуванні ігрових ліній команди, оскільки використання гравців з характерними морфологічними ознаками на відповідних позиціях та ділянках футбольного поля значно підвищує ефективність виконання захисних тактичних дій. 4. Одержані дані кореляційного, факторного та регресійного аналізів свідчать про значний вплив аеробних можливостей на ефективність виконання захисних дій: показники VO2max, у юних футболістів 11, 13, 14 та 15 років позитивно корелюють з характеристиками ефективності захисних тактичних дій, та з високими коефіцієнтами увійшли до рівнянь регресії 11, 13 та 15 річних футболістів (0,49, 1,52 та 0,89 відповідно), де Y є інтегральний коефіцієнт ефективності захисних дій. 5. У кожній віковій групі важливу роль у формуванні ефективного виконання захисних тактичних дій відіграють сенсомоторні особливості: успішність виконання захисних тактичних дій юними футболістами обумовлюється коротким латентним періодом складної реакції (p<0,05); короткий латентний період простої реакції впливає на ефективність виконання перш за все відборів м’яча та протидій супернику (p<0,05). Високий рівень процесів збудження негативно впливає на якість захисних дій юних футболістів 12-15 років, проте – чим вищий показник урівноваженості процесів збудження і гальмування, тим краще юні спортсмени виконують захисні тактичні дії. 6. За результатами математичного аналізу даних експериментальних досліджень пріоритетні характеристики футболістів 11-15 років, що пов’язані з ефективністю виконання захисних дій, можна умовно поділити на три групи: I – сенсомоторна – для футболістів 11 років – середні показники періоду упередження та запізнювання у реакціях на рухомий об’єкт (режим 1 і 2); для 12 років – час складної реакції, середній період упередження у реакціях на рухомий об’єкт (режим 1 і 2), відношення періоду упередження до періоду запізнювання у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 2) та гострота та швидкість зорових сприймань; для 13 років – період складної реакції, середній період упередження у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1) та гострота та швидкість зорових сприймань; для 14 років – середній період складної реакції, середній період упередження у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1), відношення періоду упередження до періоду запізнювання у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1) та гострота та швидкість зорових сприймань; для 15 років – період складної реакції, період упередження у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1) та гострота та швидкість зорових сприймань, II – функціональна – для 11 років – VO2max, абсолютна анаеробна фосфагенна потужність, точність відтворення м’язових зусиль, що становить від максимального; для 12 років – точність відтворення м’язових зусиль, що становить та від максимального; для 13 років – VO2max, точність відтворення м’язових зусиль, що становить від максимального; для 14 років – абсолютна та відносна анаеробна фосфагенна потужність та анаеробна потужність останніх 10с роботи у 60-ти секундному стрибковому тесті; для 15 років – VO2max, точність відтворення м’язових зусиль, що становить від максимального та часових інтервалів за 10с, III – морфологічна – для 11-14 років – довжина тіла у положенні стоячи, довжина нижніх кінцівок; для 15 років – довжина тіла у положенні стоячи, довжина нижніх кінцівок, обхват стегна. 7. Розроблені критерії оцінювання для кожного з вказаних вікових періодів можуть використовуватись в навчально-тренувальному процесі ДЮСШ з метою контролю та корекції процесу навчання захисним тактичним діям, оскільки дослідження підтверджують, що така оцінка рівня розвитку морфофункціональних та психофізіологічних особливостей організму юних футболістів та спортивних результатів дозволяє об’єктивно оцінювати резервні можливості юних спортсменів для прогнозування ефективного виконання ними захисних тактичних дій. Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку засобів навчання захисним тактичним діям та експериментальне обґрунтування їх застосування з метою вдосконалення процесу тактичної підготовки юних футболістів. |