У даній дисертаційній роботі вирішене актуальне наукове завдання: встановлення загальних закономірностей світлооптичної і субмікроскопічної будови кровоносного русла і паренхіми надниркових залоз з відображенням вмісту їх окремих гормонів у крові в нормі та стадійні зміни вищезазначених компонентів цих залоз із висвітленням динаміки рівня у крові цих же гормонів у різні терміни після впливу загальної глибокої гіпотермії. 1. Надниркові залози характеризуються наявністю густої капілярної сітки, просторова організація якої залежить від особливостей будови їх кіркової та мозкової речовин. Джерелом формування капілярів, діаметр яких в клубочковій зоні складає 5,48 ± 0,21 мкм, в пучковій – 6,97 ± 0,23 мкм, сітчастій – 13,28 ± 1,31 мкм, є капсулярні або субкапсулярні артеріоли (d = 22,10 ± 1,11 мкм). У мозковій речовині судинне русло представлене переважно синусоїдними капілярами (d = 21,60 ± 1,14 мкм ) та венозними судинами, які в кінцевому результаті утворюють центральну вену (d = 119,98 ± 2,11 мкм). 2. Капіляри кіркової речовини відносяться до вісцерального типу, які за ультраструктурними ознаками стінки поділяються на два різновиди. В одних виявляються виражені щілиноподібні контакти між сусідніми ендотеліоцитами, а у витонченій частині цих клітин містяться численні фенестри, закриті тонкою мембраною. В іншому різновиді в ділянці щілиноподібних контактів між сусідніми ендотеліоцитами параплаз-молемальна речовина має підвищену електронну щільність, а фенестри зустрічаються рідко. Базальна мембрана обох різновидів капілярів має фестончасту будову. Ендотеліоцити синусоїдних капілярів мозкової речовини також містять фенестри, а їх люменальна поверхня утворює множинні пальцеподібні вирости, базальна мембрана має нерівномірні контури. 3. Паренхіма наднирників чітко поділяється на кіркову та мозкову речовину. Морфофункціональною одиницею кіркової речовини є адренокортикоцити, які, в залежності від форми упорядкування, утворюють периферійну клубочкову (товщиною 62,37 ± 2,20 мкм), середню пучкову (товщиною 498,16 ± 21,22 мкм) та внутрішню сітчасту (товщиною 125,68 ± 5,63 мкм) зони. Площа кожної із цих клітин складає: у клубочковій зоні – 62,09 ± 1,76 мкм2, у пучковій – 81,05 ± 1,21 мкм2, у сітчастій – 76,44 ± 1,29 мкм2 і вони відрізняються субмікроскопічними ознаками, які включають місце розташування в цитоплазмі ліпосом, в тій чи іншій мірі заповнених стероїдними гормонами. Рівень кортизолу в крові щурів складає 42,28 ± 2,65 нмоль/л. Морфофункціональною одиницею мозкової речовини є епі- та норепінефроцити, які відрізняються між собою місцем розташування в цитоплазмі, величиною та електронною щільністю своїх гранул, утворених накопиченням відповідних гормонів, а вміст адреналіну в крові складає 182,74 ± 8,82 нмоль/г. 4. Після впливу загальної глибокої гіпотермії у кровоносному руслі та різних складових частинах паренхіми наднирників спостерігаються динамічні зміни, які за основними ознаками можна згрупувати у три стадії: реактивно-набрякових, деструктивних-компенсаторних і компенсаторно-відновних змін. 5. Стадія реактивно-набрякових змін спостерігається на висоті дії холоду та на першу добу постгіпотермічного періоду і характеризується спазмом артеріальної та дилатацією венозної частини кровоносного русла, набряком складових компонентів стінки судин і клітин паренхіми наднирників, змінами морфометричних параметрів судин і клітин паренхіми та морфологічними ознаками функціонального напруження адренокортикоцитів пучкової зони та епінефроцитів мозкової речовини, що проявляється збільшенням вмісту у крові, особливо на висоті впливу холодового фактора, кортизолу й адреналіну. 6. Стадія деструктивно-компенсаторних змін, яка характеризує третю та сьому добу постгіпотермічного періоду, проявляється дистрофічними змінами та частковим руйнуванням клітинних і позаклітинних компонентів судинної стінки і паренхіми наднирників, змінами їх морфометричних величин та морфологічними ознаками, особливо на сьому добу, активації внутрішньоклітинних регенераторних процесів та часткової гіпертрофії пучкової зони, що у цей термін супроводжується значним збільшенням рівня у крові кортизолу. 7. Стадія компенсаторно-відновних змін характеризує чотирнадцяту та тридцяту доби постгіпотермічного періоду і проявляється вираженими морфологічними ознаками активації внутрішньоклітинних регенераторних процесів, відновленням ангіоархітектоніки, гісто- та ультраструктури стінки судин та паренхіми наднирників, гіпертрофією їх пучкової зони, підвищеним вмістом у крові кортизолу (в більшій мірі) та адреналіну (в меншій мірі) та частковими залишковими явищами негативного впливу на цей орган загальної глибокої гіпотермії. |