Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням виявлені складові та особливості формування професійного «вигорання» лікарів-педіатрів поліклінічних закладів в залежності від впливу детермінант професійної психоемоційної напруги та встановлена недосконалість існуючих форм збереження і відновлення здоров'я лікарів, що потребувало наукового обґрунтування системи їх професійної реабілітації, впровадження якої довело свою медичну, соціальну та економічну ефективність, що і передбачалось метою і завданнями дослідження. 1. Встановлена наявність професійного «вигорання» у досліджених лікарів-педіатрів у вигляді складових - розладів сну (кількісних - у 43,7±2,4% лікарів, зокрема, у 45,7±2,9% - міської та у 38,8±4,4% - сільської вибірки, якісних - відповідно у 80,1±2,0%, 78,0±2,4% та 85,1±3,2% педіатрів), порушень вегетативної сфери (у 89,6±1,5% лікарів, або у 88,7±1,9% педіатрів міста та 91,7±2,5% - області), відчуття щотижневої перевтоми (відповідно у 35,7±2,4%, 40,3±2,9% та 30,2±4,3% опитаних), хронічних соматичних хвороб (у 80,0±2,4% педіатрів, або у 78,4±2,4% лікарів міської та 85,1±3,2% - сільської вибірки), психоемоційних порушень (у 35,7±2,4% лікарів, або у 32,6±2,7% - респондентів міста та 43,0±4,5% - області), зростаючого рівня тимчасової непрацездатності. 2. Виявлено, що формування професійного «вигорання» у лікарів-педіатрів відбувалось через три фази: «напруги» - внаслідок впливу професійних стресорів (властива 34,2±2,9% лікарів, зокрема, 32,1±3,6% лікарів міста та 37,9±5,0% лікарів області), «опору» стресовим подразникам (відповідно у 65,4±3,0%, 63,0±3,8% та у 69,5±4,7% педіатрів) та «виснаження» (у 24,6±2,7% респондентів, а саме, у 23,0% міських лікарів та у 27,4% їх сільських колег), що засвідчило активний розвиток «вигорання» та охоплення ним загалом 89,3±1,8% досліджених лікарів. 3. Показано, що в якості механізмів психологічного захисту у відповідь на дію професійних стресорів лікарі-педіатри застосовували різноманітні форми обмеження емоційного внеску у професійне спілкування: вибіркове обмеження емоцій (71,5±2,8% педіатрів, або 71,5±3,5% міських та 71,6±4,6% - сільських лікарів), скорочення їх обсягу (відповідно 62,3±3,0%, 61,8±3,8% та 63,2±4,9% лікарів), особистісну відстороненість від пацієнтів (відповідно 33,1±2,9%, 31,5±3,6% та 35,8±4,9% досліджених) та дефіцит позитивних емоцій (29,6±2,8%, 25,5±3,4% та 36,8±4,9% лікарів), які стали причинами незадоволеності пацієнтів (їх батьків) медичною допомогою, висловленою у 45,6±1,6% звернень, зокрема, у 46,5±1,9% міських та 43,6±2,9% сільських заявників. 4. Встановлені провідні чинники розвитку складових «вигорання», якими виявились: низький рівень матеріальної мотивації (у 98,3±0,6% лікарів, а саме, у 97,9±0,8% респондентів міста та 99,2±0,8% - області), стаж роботи понад 15 років (відповідно у 79,1±2,0%, 75,9±2,5% та 86,8±3,1% лікарів), стресовий характер професійного спілкування (відповідно у 91,0±1,4%, 89,7±1,8% та 94,2±2,1%), виробниче перевантаження (загалом у 75,7±2,1% лікарів, або у 74,2±2,6% міських педіатрів та 79,3±3,7% їх сільських колег), незадоволеність умовами праці на робочому місці (відповідно у 60,0±2,4% , 65,6±2,8% та 46,3±4,5% лікарів) та режимом праці і відпочинку (у 28,6±2,2% респондентів, або у 25,4±2,6% лікарів міської та 36,4±4,4% - сільської вибірки), окремі індивідуальні властивості емоційної сфери лікаря. 5. З'ясовано, що існуючий стан збереження і відновлення здоров'я лікарів-педіатрів поліклінічних закладів обмежує їх можливості уникнути негативного впливу чинників професійної діяльності. Найбільш недосконалими виявились законодавчі механізми компенсації психоемоційної напруги (низький рівень заробітної плати, соціальна нерівність матеріальної мотивації, відсутність сталої системи цільових виплат, системи пільг щодо пенсійного забезпечення), система організації профілактичних і попередніх медичних оглядів (обмеженість їх доступності, невідповідність обсягів етіопатогенетичним механізмам стресу), рівень інформаційного забезпечення керівників педіатричних поліклінічних закладів щодо стану здоров'я персоналу та форми їх кадрової роботи по його збереженню і відновленню. 6. Виявлені психоемоційні, соматичні та поведінкові розлади у досліджених та чинники, які їх обумовлюють, а також недоліки в управлінні професійною психоемоційною напругою обумовили необхідність наукового обґрунтування та розробки якісно нової системи збереження і відновлення здоров'я лікарів-педіатрів на державному, галузевому і місцевому рівнях, в основу якої покладались рекомендації ВООЗ та Європейського форуму медичних асоціацій (2003) щодо «вигорання» у медичних працівників та його наслідків для здоров'я медичного персоналу і ефективності медичної допомоги, а також результати власних досліджень та експертних оцінок. 7. Особливістю запропонованої системи стало поєднання раніше існуючих структурних елементів (державні, галузеві та місцеві органи охорони здоров'я), функціонально удосконалених складових (система профілактичних медичних оглядів лікарів-педіатрів поліклінічних закладів та кадрова робота керівників дитячих поліклінік в частині управління здоров'ям персоналу) та двох якісно нових підсистем - «Кабінету охорони здоров'я співробітників» та підсистеми інформаційно-навчального забезпечення лікарів-педіатрів, які сумісно з потужностями дитячої поліклініки представили профілактично-реабілітаційну інфраструктуру, спроможну оптимізувати їх стан здоров'я в процесі трудової діяльності за рахунок профілактичних і реабілітаційних організаційних технологій. 8. Профілактично-реабілітаційними організаційними технологіями визначені: охоплення лікарів-педіатрів цільовими медичними оглядами, формування груп їх диспансерного спостереження, зокрема, «групи ризику» по розвитку професійного «вигорання», організація превентивного і відновлювального лікування, яке співвідноситься з патогенезом впливу стресових чинників, а також управлінська діяльність керівника дитячої поліклініки в частині профілактики виробничого стресу у лікарів-педіатрів і забезпечення заходів з відновлення їх психофізичного стану безпосередньо в дитячій поліклініці. 9. Впровадження окремих елементів запропонованої системи в діяльність лікувально-профілактичних закладів Територіального медичного об'єднання
м. Києва «Лівобережне» призвело до достовірного зменшення кількості лікарів у фазах «вигорання» - «напруги» (з 24,3±5,0% до 10,8±3,6%) і «опору» (з 70,3±5,3% до 54,1±5,8%) (р<0,05), вперше виявлених в 2008 р. хронічних захворювань у 26,3±4,5% педіатрів за даними цільових профілактичних медичних оглядів, зменшення кількості випадків непрацездатності з 0,91±0,1 до 0,56±0,1 і робочих днів непрацездатності з 9,9±0,3 до 5,9±0,3 на одного працюючого (р<0,05). 10. Задоволеність роботою «Кабінету охорони здоров'я співробітників» висловили 96,8±1,8% лікарів-педіатрів, інформаційно-навчальними формами роботи - 100,0%, управлінськими заходами керівників дитячих поліклінік - 82,1±3,9% респондентів. Зменшилась питома вага звернень громадян з приводу незадоволеності медичною допомогою дітям з 45,6±2,5% до 36,6±2,5%. Сумарний економічний ефект по оплаті листів непрацездатності та за рахунок скорочення днів госпіталізації лікарів-педіатрів склав у 2008 р. 29950,6 грн. 11. Доцільність впровадження «Кабінету охорони здоров'я співробітників» в структуру діяльності поліклініки для дорослих схвалили 100,0% експертів, найвищу оцінку за 10-бальною шкалою отримала профілактична спрямованість системи професійної реабілітації лікарів-педіатрів (9,9±0,7 балів), а також її доступність (9,8±0,8 балів) і комплексність (9,7±1,1 балів), можливість охоплення не менш як 95,0% лікарів-педіатрів профілактичними і віднов-лювальними заходами (9,5±1,4 бали), підвищення їх освітнього рівня
(9,0±2,0 балів). 12. Запропонована і апробована на практиці система професійної реабілітації лікарів-педіатрів поліклінічних закладів не потребує значних економічних затрат і може бути рекомендована до впровадження в закладах первинної медико-санітарної допомоги. |
