Анотація до роботи:

Михайлюта М.А. Підвищення ефективності діагностики і лікування порушень менструального циклу при нейроендокринно-обмінній формі гіпоталамічного синдрому у жінок в репродуктивному віці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена діагностиці та лікуванню порушень менструальної функції при НОЕС. Внаслідок порушень обміну нейротрансмітерів виникають ендокринно-метаболічні розлади в організмі хворих, що зумовлюють порушення стероїдогенезу в яєчниках. Розвивається вторинна, “центральна” форма СПКЯ – морфологічний субстрат гіперандрогенії та порушень менструальної функції при НОЕС. Розроблений спосіб лікування порушень менструальної функції у жінок з НОЕС з використанням агоністів дофаміну (бромокриптин, каберголін) на тлі удосконаленої редукованої дієти. Клінічна ефективність запропонованої терапії пояснюється її патогенетичним характером, направленим на провідну ланку патогенезу НОЕС – нормалізацію порушеного обміну нейротрансмітерів у нейросекреторних структурах гіпоталамусу. Індивідуалізація дози агоністів дофаміну в залежності від рівня ПРЛ, ІМТ, артеріального тиску та проявів гіперкортицизму дозволяє підвищити ефективність лікування порушень менструальної функції при НОЕС, знизити відсоток ускладнень цієї патології.

У дисертації вирішена актуальна медична задача – підвищена ефективність діагностики і лікування порушень менструальної функції у жінок з нейрообмінно-ендокринним синдромом за рахунок впровадження комплексу оптимальних методів діагностики та патогенетичного способу лікування з використанням агоністів дофаміну на тлі удосконаленої редукованої дієти.

1. У структурі порушень менструального циклу при НОЕС домінуючим
   є гіпоменструальний синдром, який спостерігається у 43,7% хворих; аменорея –
   у 10,7%; менорагії – у 24,3%; метрорагії – у 21,3% хворих.

2. Дослідження обміну андрогенів (Т, ДЕА-С, 17-КС) довели, що гіперандрогенія при НОЕС має яєчниково-надниркове походження в 100% випадків.

3. Для визначення джерела гіперандрогенії при НОЕС та проведення диференційної діагностики з наднирковою патологією найбільш оптимальним методом діагностики є визначення рівня надниркового маркера ДЕА-С в сироватці крові за допомогою ІФА.

4. Під час аналізу гормонального статусу хворих з НОЕС виявлені патологічні зсуви рівнів репродуктивних та тиреоїдних гормонів у напрямку гіперандрогенії, гіперпролактинемії та гіпотиреозу: підвищення ЛГ в 1,3 рази; тестостерону в 1,9 рази; ДЕА-С – в 1,4 рази; ПРЛ – в 1,9 рази; ТТГ – в 1,3 рази; підвищення коефіцієнту ЛГ/ФСГ в 1,4 рази, відсутність периовуляторних піків гонадотропінів. Рівень ФСГ був зниженим в 1,4 рази; також отримані знижені рівні Т₃ – в 1,2 рази та Т₄ – в 1,3 рази.

5. Запорукою ефективної діагностики НОЕС є проведення комплексного інструментального дослідження головного мозку з використанням рентгенографії черепа, МРТ, РЕГ, ЕЕГ на ранніх стадіях захворювання, що дозволяє виключити органічні враження мозку та провести своєчасну терапію препаратами центральної дії, які нормалізують порушений обмін нейротрансмітерів.

6. У результаті запропонованої терапії за допомогою агоністів дофаміну (бромокриптин, каберголін) на тлі удосконаленої редукованої дієти спостерігається поліпшення показників гормонального статусу хворих з порушеннями менструальної функції при НОЕС: зниження рівнів ЛГ в 2,5 рази,
   Т – в 2,3 рази, ДЕА-С – в 1,3 рази, ПРЛ – в 2,6 рази, ТТГ – в 1,3 рази, зниження коефіцієнту ЛГ/ФСГ в 3 рази; підвищення в напрямку нормалізації рівнів ФСГ в 1,3 рази, Т₃ – в 1,3 рази, Т₄ – в 1,2 рази в порівнянні з показниками до лікування.

7. Використання агоністів дофаміну на тлі удосконаленої редукованої дієти дозволяє підвищити ефективність лікування хворих з порушеннями менструальної функції при НОЕС в 2,1 рази та підвищити ефективність відновлення репродуктивної функції в 1,3 рази по відношенню до традиційної терапії.

8. Індивідуалізація дози бромокриптину в залежності від рівня ПРЛ, артеріального тиску, ІМТ та наявності симптомів гіперкортицизму створює умови для більш стійкої ремісії гіпоталамічного синдрому (до 1,5-2 років), сприяє скороченню терміну лікування та знижує частоту ускладнень до 20,0%.

9. Наявність обтяженого соматичного, акушерсько-гінекологічного анамнезу та комплексу ендокринно-метаболічних порушень вимагає занесення вагітних жінок з НОЕС до групи високого ризику з приводу можливих ускладнень під час вагітності і пологів.

Публікації автора:

1. Михайлюта М.А. Діагностика та лікування порушень менструального циклу при нейроендокринно-обмінній формі гіпоталамічного синдрому в репродуктивному віці // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2002. – № 6. –
   С. 78-82. (Набір матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку).

2. Литвак О.О., Михайлюта М.А., Артамонов В.С. Комплексне лікування порушень менструального циклу при нейроендокринно-обмінній формі гіпоталамічного синдрому // Ліки Укаїни. – 2002. – № 9. – С. 15-16. (Набір матеріалу, аналіз отриманих результатів).

3. Артамонов В.С., Сольський С.Я., Михайлюта М.А. Діагностика та патогенетичне лікування хворих з порушеннями менструального циклу при гіпоталамічному синдромі пубертатного періоду // Буковинський медичний вісник, 2000. – № 2-3. – С. 18-20. (Набір матеріалу, аналіз та систематизація отриманих результатів, підготовка до друку).

4. Артамонов В.С., М.А. Михайлюта М.А. Применение агонистов дофамина для коррекции нарушений менструального цикла при нейрообменно-эндокринном синдроме // Здоровье женщины. – 2002. – № 4 (12). – С. 36-38. (Набір матеріалу, аналіз отриманих результатів).

5. Патент 46550 А, Україна, 61 К 31/48. Спосіб комплексного лікування порушень менструального циклу при нейрообмінно-ендокринному синдромі / М.А. Михайлюта, В.С. Артамонов; Заявлено 10.08.01; Опубл. 15.05.02, Бюл. № 5, кн. 1. – 4.33. (Розроблено та запропоновано спосіб лікування, визначена його висока ефективність).

6. Михайлюта М.А., Артамонов В.С. Діагностика та лікування порушень менструального циклу при гіпоталамічних синдромах // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Фенікс, 2001. – С. 440-442. (Аналіз отриманих результатів, підготовка до друку).

7. Карачарова І.Ю., Михайлюта М.А. Гіпоталамічний синдром та репродуктивне здоров’я жінки // Тези 57 науково-практичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця з міжнародною участю. “Актуальні проблеми сучасної медицини”. – Київ, 17-20 вересня 2002. – С. 7. (Набір матеріалу, аналіз результатів).

8. Карачарова І.Ю., Михайлюта М.А., Лузан Т.І. Гіпоталамічний синдром. Нові підходи до діагностики та лікування // Тези Міжнародної медичної конференції студентів та молодих вчених “Медицина – здоров’я ХХI сторіччя”. – Дніпропетровськ, 26-28 вересня 2002. – С. 64. (Аналіз та систематизація отриманих результатів, написання тез).

9. Артамонов В.С., Карачарова І.Ю., Михайлюта М.А., Лузан Т.І. Діагностика та лікування порушень менструального циклу при нейрообмінно-ендокринному синдромі // Вісник наукових досліджень. – 2003. – № 1 (30). –
   С. 187-188. (Набір матеріалу, аналіз отриманих результатів).