Анотація до роботи:

Балим Юрій Петрович. Поширення маститів у корів, розробка засобів їх профілактики та терапії з застосуванням йодофорів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків, 2004.

У дисертації викладено матеріали щодо поширення клінічно виражених і субклінічних форм маститу в господарствах Харківської області, їх взаємозв’язку з інтенсивністю забруднення молока мікроорганізмами. Показано домінуючу роль агалактійного стрептокока у виникненні маститів і тенденція до погіршення ситуації в літній і осінній періоди, особливо при наявності несприятливих погодних умов. Установлено зв’язок порушень технологічного процесу одержання молока і виконання ветеринарно-санітарних заходів у забезпеченні системи виробництва молока високої якості. Теоретично обґрунтована і розроблена система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування маститів із використанням вітчизняних йодофорів (Синтайод, Савейодим, Йод-неонол). Установлено їх нешкідливість і безпеку застосування в рекомендованих дозуваннях, лікувально-профілактичну й економічну ефективність зазначених заходів в умовах виробництва.

1. Установлено широке поширення клінічно виражених і субклінічних форм маститу в господарствах Харківської області, їх вплив і зв’язок з інтенсивністю забруднення молока мікроорганізмами. Показана домінуюча роль агалактійного стрептокока у виникненні маститів і тенденція до погіршення ситуації в літній і осінній періоди, особливо при наявності несприятливих погодних умов. Установлено зв’язок порушень технологічного процесу одержання молока і виконання ветеринарно-санітарних заходів по забезпеченню системи виробництва молока високої якості. Теоретично обґрунтована і розроблена система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування маститів із використанням вітчизняних йодофорів (Синтайод, Савейодим, Йод-неонол). Установлено їх нешкідливість і безпеку застосування в рекомендованих дозуваннях, лікувально-профілактичну й економічну ефективність зазначених заходів в умовах виробництва.

2. Результати досліджень показали, що в господарствах Харківської області клінічна форма маститу в лактуючих корів виявляється в 3,5 % (0,5–6,2 %), а субклінічна у 18,6 % (12,6–34 %) тварин. У сухостійний період кількість корів із клінічною формою маститу збільшується до 7,2 % (5,0–12,5 %), а із субклінічною — до 28,9 % (19–35 %).

3. При бактеріологічному дослідженні молока від позитивно реагуючих на димастин корів виявляється в основному агалактійний стрептокок — 29,6 %, гемолітичний стафілокок — 7,5 % і спорова мікрофлора, що викликає гемоліз кров’яного агару. Ця закономірність просліджується у всіх господарствах Харківської області.

4. На ступінь забруднення молока мікроорганізмами істотний вплив має технологія одержання, обробки і транспортування молока на всьому шляху від місця його виробництва до місця його реалізації. При цьому ступінь забруднення молока на шляху від доїльної фляги до приймального пункту зростає в 10 і більше разів (з 180 тисяч мікроорганізмів у 1 см³ молока в доїльному відрі — до 1800 тисяч у 1 см³ під час приймання).

5. Кількість мікроорганізмів, що виявляються в збірному молоці, має чіткий взаємозв’язок із рівнем поширення субклінічного маститу в групі. При збільшенні кількості хворих на мастит тварин у 2–3 рази кількість мікроорганізмів, що виділяються з молока, збільшується в 2–2,5 рази. У 1 см³ молока, отриманого від корів із субклінічним маститом, містилося до 1–2 млн. мікробних тіл гемолітичного стрептокока, або 40–60 % від загальної кількості виділених мікроорганізмів.

6. При використанні для доїння високопродуктивних корів переносних доїльних апаратів і виконання повного обсягу ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики маститу за кожним оператором необхідно закріплювати не більше 25–30 тварин. Збільшення кількості тварин у групі в момент максимальних навантажень веде до порушення технологічного процесу, збільшення захворюваності корів на мастит і зниження ветеринарно-санітарної якості молока.

7. Вивчення параметрів токсичної дії синтайоду показало, що він може бути віднесений до препаратів середньої токсичності: ЛД₅₀ для мишей — 268 мг/кг, ЛД₁₆ — 41 мг/кг, ЛД₈₄ — 578 мг/кг. Установлено, що препарат не має вираженої токсичної, сенсибілізуючої, алергенної, мутагенної і тератогенної дії при багаторазовому нанесенні на шкіру в 0,1; 0,5 і 1% концентраціях активного йоду. Лише в деяких випадках при систематичному і багаторазовому нанесенні на шкіру препарату в 1% концентрації можна спостерігати слабко виражений подразнюючий ефект.

При систематичному 2-місячному нанесенні на шкіру кроликів синтайоду в 0,5% концентрації достовірних, стабільно виражених змін з боку гематологічних показників (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, лейкоцитарний профіль), а також активності тканевих індикаторних ферментів (лужна фосфатаза, АЛТ і АСТ) не було виявлялено.

8. Вивчення терапевтичної ефективності йодофорів при використанні їх як протизапальних засобів показало, що вони сприяють регенерації ушкоджених тканин і дають можливість скоротити на 3–4 доби термін загоєння ран.

9. При використанні синтайоду в 0,5% концентрації для профілактики маститів у корів удається знизити захворюваність тварин на мастит у 2–2,5 рази. При обробці шкіри вимені корів 0,5% розчином синтайоду з лікувально-профілактичною метою в молоці вміст мікроорганізмів знижувався в 10 разів, а в змивах зі шкіри вимені — 200 разів. Вміст йоду в крові через 15–30 діб збільшувався на 20–25 %, а в молоці з 30,8 мкг/л до 71–82 мкг/л, але не перевищував припустимої норми (для молока — 300 мкг/л; для крові — 60–150 мкг/л).

10. Економічна ефективність упровадження технологічного процесу з профілактики маститу за допомогою синтайоду (Совейодиму) дозволяє збільшити валовий надій молока на 10–11 %, знизити захворюваність корів на мастит у 2–3 рази, підвищити санітарну якість молока (1 сорту до 96–97 %), що відповідає 40–60 карбованцям на 1 карбованець затрат (за цінами 1986 року).