Анотація до роботи:

Заїка М.В. Прозапальні цитокіни та оксидативний стрес у хворих на хронічну серцеву недостатність в динаміці лікування антагоністами рецепторів до ангіотензину ІІ. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. – кардіологія. – Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2008.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності діагностики прогресування дисфункції міокарду та розробці оптимальних диференційованих підходів до терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) на підставі оцінки маркерів неспецифічного запалення і оксидативного стресу.

Встановлено, що клінічне прогресування ХСН супроводжується активацією неспецифічного запалення та розвитком оксидативного стресу, що виражається в значному збільшені плазматичного рівню фактору некрозу пухлин- (ФНП-) та С-реактивного протеїну (СРП), накопиченні продукту вільнорадикального окислення арахідонової кислоти 8-ізо-простагландіну F₂ (8-ізопростану) та достовірним зниженням активності антиоксидантного ферменту суперокиддісмутази (СОД). З’ясовано, що на рівень 8-ізопростану, ФНП-, розчинного рецептору до фактору некрозу пухлин- І типу (рРФНП- І), та СРП достовірно впливає частота серцевих скорочень (ЧСС), вік хворого та ступінь артеріальної гіпертензії (АГ), а на активність СОД та каталази ще і тривалість АГ, при цьому, встановлені достовірні прямі кореляційні взаємозв’язки між ЧСС і ФНП- та ступенем АГ і СРП. Виявлені характер та потужність взаємозв’язків між фракцією викиду лівого шлуночку (ЛШ), кінцевим систолічним об’ємом ЛШ, кінцевим діастолічним об’ємом ЛШ, ударним об’ємом ЛШ (УО ЛШ), серцевим індексом (СІ) та плазматичними показниками при клінічному прогресуванні ХСН свідчать про значний вплив активації неспецифічного запалення і оксидативного стресу на компенсаторну перебудову внутрішньосерцевої гемодинаміки.

Виявлено достовірні кореляційні взаємозв’язки між рівнем СРП і 8-ізопростаном та СОД, між каталазою і ФНП- та рРФНП- І, потужність яких зростала залежно від важкості перебігу ХСН. Встановлено достовірні зворотні кореляційні взаємозв’язки між рівнем рРФНП- I та ФНП-, СРП, що свідчить про антагоністичне значення рРФНП- I у процесах неспецифічного запалення в організмі та можливість використання його в якості маркера локальної активності ФНП- .

При порівнянні фармакологічних ефектів досліджуваних режимів терапії з’ясовано, що додаткове призначення бісопрололу призводить до статистично значимого зниження плазматичного вмісту СРП, збільшення активності каталази та рівня рРФНП- I в сироватці крові, а також до зменшення СІ у порівнянні з монотерапією фозіноприлом або кандесартаном. При призначенні терапії фозіноприлом або його комбінації з бісопрололом досягнуто більш значного зменшення УО ЛШ в порівнянні з монотерапією кандесартаном.

1. У дисертації науково обґрунтована доцільність використання медикаментозних схем лікування ХСН на підставі оцінки маркерів неспецифічного запалення та оксидативного стресу в динаміці застосування інгібіторів ангиотензинконвертуючего ферменту, антагоністів рецепторів ангіотензину II і бета-адреноблокаторів.

2. При прогресуванні ХСН відмічено порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу у вигляді значного збільшення плазматичного вмісту продукту вільнорадикального окислення арахідонової кислоти 8-ізопростану, при цьому виявляється високодостовірний прямий кореляційний взаємозв’язок між його рівнем і ФК ХСН (r=0,87, р<0,05), та достовірним зниженням активності АОФ супероксиддісмутази (СОД). З погіршенням важкості перебігу зростає потужність кореляційних взаємозв’язків між вмістом 8-ізопростану і АОФ, що є проявом напруження захисних антиоксидантних ресурсів при розвитку оксидативного стресу в організмі хворих.

3. У хворих з ХСН виявляється достовірне збільшення плазматичного рівню медіаторів неспецифічного запалення прозапального цитокіну ФНП- та СРП, які мають потужний прямий кореляційний взаємозв’язок між собою (r=0,43, р<0,05). Виявлено достовірний негативний кореляційний взаємозв’язок між рівнем рРФНП- I та СРП, що свідчить про антагоністичне значення рРФНП- I у процесах неспецифічного запалення в організмі. Зростання потужності кореляційного взаємозв’язку між вмістом рРФНП- I і ФНП- разом з клінічним прогресуванням ХСН дає можливість використання його в якості маркера локальної активності ФНП-.

4. Виявлено достовірні кореляційні взаємозв’язки між плазматичним вмістом 8-ізопростану і СРП (r=0,63, р<0,05), СОД і СРП (r=-0,5, р<0,05), каталази і ФНП- (r=-0,54, р<0,05) у хворих з ІІІ ФК ХСН та каталази і рРФНП- І (r=-0,52, р<0,05, r=-0,43, р<0,05, r=0,41, р<0,05 у пацієнтів з І, ІІ і ІІІ ФК ХСН відповідно), які підтверджують існування взаємовідносин між розвитком оксидативного стресу і активацією неспецифічного запалення в організмі та вплив на потужність кореляційних звязків важкості перебігу ХСН.

5. З’ясовано, що на рівень 8-ізопростану, ФНП-, рРФНП- І та СРП достовірно впливає ЧСС, вік хворого та ступінь АГ, а на активність СОД та каталази ще і тривалість АГ, при цьому, встановлені достовірні кореляційні взаємозв’язки між ЧСС і ФНП- (r=0,26, р<0,05) та ступенем АГ і СРП (r=0,3, р<0,05). Виявлені характер та потужність взаємозв’язків між ФВ ЛШ, КСО, КДО, УО ЛШ та СІ і досліджуваними біологічними медіаторами при клінічному прогресуванні ХСН свідчать про значний вплив активації неспецифічного запалення і оксидативного стресу на компенсаторну перебудову внутрішньосерцевої гемодинаміки.

6. Призначення фозіноприлу хворим з ХСН призвело до збільшення плазматичного вмісту СОД на 16,67% (р<0,05) , каталази на 25,83% (р<0,05) та зниження 8-ізопростану на 32,83% (р<0,05), ФНП- на 56,94% (р<0,05), КДО ЛШ на 4,37% (р<0,05), також до зменшення УО ЛШ на 7,66% (р<0,05). При лікуванні кандесартаном збільшилась активність СОД на 23,25% (р<0,05) та знизився вміст в сироватці крові 8-ізопростану на 32,72% (р<0,05), ФНП- на 72,42% (р<0,05), СРП на 25,44% (р<0,05), зменшився КДО ЛШ на 2,39% (р<0,05). У пацієнтів, додатково до фозіноприлу приймавших бісопролол, плазматичний рівень СОД і каталази збільшився на 26,53% (р<0,05) і 19,68% (р<0,05) відповідно, рРФНП- І на 8,33% (р<0,05) та знизився вміст 8-ізопростану на 25,26% (р<0,05), ФНП- на 59,32% (р<0,05) , СРП на 35,86% (р<0,05), також відмічено зменшення КДО ЛШ на 3,35% (р<0,05) і СІ на 9,55% (р<0,05). Спостерігалась достовірне поліпшення ФК ХСН внаслідок лікування у хворих вцілому, але без значної різниці між схемами лікування, що досліджувались.

7. При порівнянні фармакологічних ефектів застосованих режимів терапії з’ясовано, що додаткове призначення бісопрололу призводить до достовірно більш вираженого зниження плазматичного вмісту СРП, збільшення активності каталази та рівня рРФНП- I в сироватці крові, а також до зменшення СІ у порівнянні з монотерапією фозіноприлом або кандесартаном. При призначенні терапії фозіноприлом або його комбінації з бісопрололом досягнуто більш значного зменшення УО ЛШ в порівнянні з монотерапією кандесартаном.

Публікації автора:

1. Ащеулова Т.В., Заика М.В., Герасимчук Н.Н. Взаимосвязь иммунной активации и оксидативного стресса при прогрессировании артериальной гипертензии // Український терапевтичний журнал. – 2007. - №2. – С.12-15. Автор брала участь у відбірі та обстеженні хворих, аналізі та обробка отриманих результатів, оформленні та підготовці статті до друку.

2. Заика М.В. Иммуно-воспалительные изменения при формировании хронической сердечной недостаточности // Врачебная практика. – 2006. - №4. – С.39-43. Автором здійснено відбір та обстеження хворих, аналіз та обробка отриманих результатів, оформлення та підготовка статті до друку.

3. Заика М.В. Оксидативный стресс в динамике лечения пациентов с хронической сердечной недостаточностью //“Метаболічний синдром в практиці кардіолога”: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю: – Харків. – 2006. – С.26-28. Автором проведено відбір та клінічне обстеження хворих, статистична обробка отриманих результатів, оформлення тез.

4. Заика М.В. Состояние прооксидантно-антиоксидантного равновесия в динамике лечения больных хронической сердечной недостаточностью // Медицина и…. – 2007. - №2(17). – С.10-12. Автором здійснено відбір хворих, дослідження рівня вивчаємих показників, статистична обробка отриманих даних, оформлення та підготовка статті до друку.

5. Заика М.В., Ковалёва О.Н. 8-изопростан как маркер оксидантного стресса у больных с хронической сердечной недостаточностью // Український кардіологічний журнал. – 2006. - №4. – С.55-57. Автором здійснено відбір та обстеження хворих, аналіз та обробка отриманих результатів, оформлення та підготовка статті до друку.

6. Заика М.В., Ковалёва О.Н. Медиаторы неспецифического воспаления у пациентов с хронической сердечной недостаточностью в динамике лечения // Кровообіг та гемостаз. – 2007. - №1. – С.54-59. Автором здійснено відбір та обстеження хворих, аналіз та обробка отриманих результатів, оформлення та підготовка статті до друку.

7. Ковалёва О.Н., Беловол А.Н., Заика М.В. Роль оксидативного стресса в кардиоваскулярной патологии // Журнал АМН України. – 2005. - №11. – С. 660-670.

8. Ковалёва О.Н., Заика М.В. Стратегии применения антагонистов рецепторов ангиотензина ІІ у больных с различными клиническими формами артериальной гипертензии // Український кардіологічний журнал. – 2002. - №4. – С.127-134.

9. Zayika M.V., Kovalyova O.N. 8-isoprostane as a marker of oxidative stress at the patients with chronic heart failure // Sixteenth European meeting on hypertension. – Madrid. – 2006. – P.2.99. Автором проведено відбір та клінічне обстеження хворих, статистична обробка отриманих результатів, оформлення тез.