Анотація до роботи:

Гуменюк Г.В. Психологічні особливості антиципації в процесі розв’язання старшокласниками мисленнєвих задач. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-експериментальному вивченню психологічних особливостей антиципації, які проявляються в процесі розв’язання мисленнєвих задач учнями старшого шкільного віку. У роботі простежено основні підходи до дослідження феномену антиципації в психологічній науці. Розкрито її сутність та специфіку функціонування на мовно-мисленнєвому рівні. Уточнено психологічну дефініцію антиципації як важливої функції мислення. Розроблено модель структури антиципації та розкрито сутність її структурних компонентів.

Визначено особливості антиципації, які впливають на ефективність розв’язування задач. Показано, що вирішальне значення в комплексі цих особливостей має мисленнєве моделювання образу розв’язку задачі. Його ефективність визначається специфікою інтуїтивних (образних) і логічних компонентів мислення. Уточнена роль просторових категорій мислення, від рівня розвитку яких залежить загальна успішність антиципування.

З’ясовано, що цілеспрямований процес розвитку антиципації учня найбільш ефективно здійснюється в умовах навчальної діяльності, яка передбачає навчання мисленнєвому моделюванню розв’язку задачі.

1. Теоретичний аналіз поглибив розуміння психологічного сенсу антиципації на мовно-мисленнєвому рівні функціонування та дозволив обґрунтувати визначення антиципації як багаторівневої ієрархічної системи, спрямованої на пізнання майбутнього. Це складна за своєю структурою функція мисленнєвої діяльності, зміст і сутність якої полягає в здатності розширювати просторово-часові межі актуального стану предмета задачі для його переведення в потрібний стан шляхом створення моделі майбутнього результату задачі, яка впорядковує, і спрямовує мисленнєву діяльність на знаходження шуканого. Антиципація визначає конструктивну спрямованість процесу розв’язування задачі, надаючи йому чіткості, визначеності та пришвидшуючи вибір доцільного способу розв’язання.

2. Створена модель структури антиципації відображає дієвість особливостей її структурних компонентів: 1) моделювання образу потрібного майбутнього; 2) мисленнєвого пошуку, який уможливлює моделювання образу розв’язку задачі; 3) вибору ознак-орієнтирів для моделювання бажаного результату; 4) перебігу особливостей антиципації відповідно до рівня її розгорнутості як процесу. Емпірична апробація моделі підтвердила якісні характеристики виділених особливостей антиципації на мовно-мисленнєвому рівні.

3. Виділені якісні характеристики антиципації в старшому шкільному віці утворюють систему, яка породжує одну із провідних якостей такого новоутворення, як прогностична функція теоретичного мислення. Виділено рівні розвитку антиципації на мовно-мисленнєвому рівні функціонування: безпрогнозний, дифузний, локальний та цілісний. З’ясовано, що кожному з рівнів антиципації, який діагностувався за визначеними критеріями й показниками, відповідає певний ступінь складності змістових характеристик особливостей антиципації учнів.

4. Показано, що напрямок і характер, а відтак – успішність процесу розв’язування мисленнєвих задач значною мірою визначаються регуляторною дією антиципації, ступенем її інтенсивності. Указана інтенсивність залежить від взаємодії основних структурних компонентів антиципації, синтез яких сприяє мисленнєвому моделюванню смислових утворень як імовірних результатів розв’язання. Ці утворення постають орієнтувальною основою для мисленнєвих дій учня, що розгортаються на різних психічних рівнях.

З’ясовано, що регулюючий вплив на ефективність розв’язання задачі антиципація починає здійснювати вже під час моделювання первинного свого образу – інтуїтивно-образного утворення, яке, наповнюючись смисловим змістом, виступає своєрідним засобом переходу до моделювання вторинного образу антиципації – усвідомленого смислового утворення. Останнє виступає орієнтувальною основою для визначення домінуючої гіпотези, завдяки якій учень переходить від ситуаційно-локального аналізу до логічно обґрунтованого рішення.

5. Здійснене дослідження особливостей антиципації на мовно-мисленнєвому рівні показало: її розвиток у старшому шкільному віці детермінується дією механізму уявлювання, яке оперує просторовими категоріями мислення, визначаючи просторово-часову локалізацію смислового утворення – моделі розв’язку задачі. Встановлена кореляція демонструє наявність істотного зв’язку між успішністю антиципації розв’язку мисленнєвої задачі та базальним показником просторового мислення – типом оперування образом. Це означає, що здатність до антиципації старшокласника розвивається відповідно до загального рівня оволодіння ним мовно-мисленнєвим простором задачі.

6. Розвиток антиципації можна цілеспрямовано вдосконалювати в умовах організованого навчання, яке передбачає оволодіння вміннями моделювати у внутрішньомисленнєвому просторі шукані розв’язки задачі. Систематичне розв’язування старшокласниками мисленнєвих задач моделювального характеру, з використанням утруднюючих умов, формує в них прогностичні вміння щодо мисленнєвих перетворень – провідних дій, які забезпечують антиципацію.

Подальша перспектива дослідження вбачається у вивченні психологічних особливостей розвитку антиципації в онтогенезі та пов’язаних із цим якісних змін у когнітивно-особистісній сфері учнів.

Публікації автора:

1. Проблема співвідношення інтуїції та інтелекту в пізнавальній діяльності студентів з особливими потребами //Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць / Заг. ред. П.М. Таланчука, Г.В. Онкович. – К.: Університет „Україна”, 2002. – С. 109-111.

2. Учбова діяльність як процес рішення задач // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжнародної наукової конференції (2001 р., м. Київ). – Т. 2. – К.: Міленіум, 2002. – С. 73-76.

3. Мислення як пізнавальна теоретична діяльність // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Інституту ім. Г.С. Костюка АПН України /
   За ред. Максименка С.Д. – К., 2001. – Т. ІІІ, ч. 6. – С. 49-52.

4. Антиципація як пізнавальний феномен // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К., 2002. Т. ІV, ч. 7. – С. 40-44.

5. Образ як специфічна особливість антиципації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К., 2004. Т. VІ, вип. 5. – С. 76-82.

6. Особливості антиципації в пізнавальній діяльності учня: один зі шляхів експериментального дослідження // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Зб. наук. пр. – Вип. 10. Педагогічні науки: У 2-х т. – Миколаїв: МДУ, 2005. – Т. 2. – С. 141-144.

7. Розвиток антиципації учнів в умовах модернізації освіти // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологія: Зб. наук. пр. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – № 3 (27). – С. 83-90.

8. Особливості антиципації в процесі розв’язання учнями задач // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наук. пр. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – № 3 (29). – С. 168-175.

9. Антиципація як прояв творчого потенціалу особистості // Людина у світі духовної культури: Матеріали Міжнародної наукової конференції (17-18 травні 2002 р., м. Київ). – Ч. 3. – К., 2002. – С. 3.

10. Проблема образу в прогностичній діяльності особистості // Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень: тези доповідей 6-ої Міжнародної конференції молодих науковців (25-26 вересня 2003 р., м. Київ). – К., 2003. – С. 111.

11. Моделювання як дієвий засіб формування прогностичного потенціалу учнів // Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації: Матеріали науково-практичної конференції (15 лютого 2005 р.) – К., 2005. –
    С. 149-151.