Аналіз спеціальної літератури, узагальнення досвіду провідних фахівців і власні педагогічні спостереження дозволяють дійти висновку про те, що провідним фактором удосконалення стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах стомлення, що розвивається, є розвиток функцій організму спортсменів, спрямованих на компенсацію зростаючих ацидемічних зрушень, зокрема, потужності реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу.
Незважаючи на те, що в наукових працях висвітлені проблеми розвитку окремих факторів спеціальної витривалості, разом з тим, немає практичних розробок щодо розвитку стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення у кваліфікованих спортсменів у веслуванні академічному тренувальними засобами. Статистична обробка результатів фізіологічного тестування кваліфікованих веслярів дозволила визначити, що рівень виникнення реакції надлишкової вентиляції (% excess VE), (показник потужності реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу) має достовірний зв’язок з рівнем спеціальної працездатності веслярів (r=0,68; р<0,05) в умовах стомлення, що розвивається, величиною ЧСС (r=0,43; р<0,05) і ергометричною потужністю роботи на початку періоду нелінійного
приросту реакції легеневої вентиляції – (r=-0,45; р<0,05). Кореляційний взаємозв’язок показника потужності реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу з ЧСС і ергометричною потужністю роботи дає можливість використовувати зазначені критерії для визначення індивідуальних параметрів інтенсивності навантаження. На підставі результатів спеціального тестування кваліфікованих спортсменів з модельним рівнем спеціальної працездатності (W120с, Вт430–480 Вт) в умовах навантаження, яке моделює умови стомлення, що розвивається, визначені модельні характеристики стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення кваліфікованих веслярів-академістів за показниками часу (t) утримання «плато» піка реакції споживання кисню (Т утримання «плато» піка VO2, с) – 71,31±1,37 с; часу (t) утримання «плато» піка споживання кисню, зареєстрованого в умовах виконання 120-секундного максимального тесту (Т утримання «плато» піка VO2,120с, с) – 44,28±7,1 с; а також потужності реакцій дихальної компенсації метаболічного ацидозу за показниками рівня виникнення надлишкової вентиляції (% excess VE) –18,14±2,44 %; пікової величини легеневої вентиляції (Пік VE, лхв) – 181,41±3,36 лхв; пікової величини реакції легеневої вентиляції, зареєстрованої в умовах виконання 120-секундного максимального тесту (Пік VE 120с, лхв) – 199,37±3,66 лхв.
Модельні характеристики стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення та потужності реакцій дихальної компенсації метаболічного ацидозу можуть стати підґрунтям системи оцінки компонентів спеціальної витривалості, що визначають високий рівень працездатності веслярів в умовах стомлення, що розвивається, характерного для другої половини змагальної дистанції. На підставі розходжень показників працездатності в умовах стомлення, що розвивається, визначені типологічні групи спортсменів, що мають подібну структуру стійкості й причини зниженого прояву зазначеного компоненту спеціальної витривалості і, внаслідок цього, працездатності у процесі змагальної діяльності.
До першої групи увійшли спортсмени зі зниженим рівнем розвитку стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення на початку інтенсивної рухової діяльності. Для цієї групи спортсменів характерні знижені показники потужності реакцій дихальної компенсації метаболічного ацидозу (% excess VE – 10,66±1,57 %, Пік VE, лхв-– 163,21±4,93 лхв-) та працездатності (W120с, Вт<430 480 Вт). До другої групи увійшли спортсмени зі зниженим рівнем стійкості реакцій в умовах критичної потужності роботи. Для цієї групи характерні високі пікові рівні реакції споживання О2 і одночасно знижені показники працездатності й потужності реакцій дихальної компенсації метаболічного ацидозу (% excess VE – 14,95±0,82 %), при цьому пікова величина реакції легеневої вентиляції (Пік VE, лхв-), зареєстрована у східчасто-зростаючій частині тестового навантаження, перевищує пікову величину реакції легеневої вентиляції, зареєстровану в процесі виконання 120-секундного максимального тесту. До третьої групи увійшли спортсмени з високим рівнем функціональної підготовленості й працездатності (W120с, Вт 430 480 Вт), що відповідає моделі підготовленості висококваліфікованих веслярів. Аналіз кореляційних взаємозв’язків показників функціональної підготовленості веслярів, зареєстрованих у процесі виконання східчасто-зростаючого навантаження, яке моделює умови стомлення, що розвивається, показав, що в першій її половині (у зоні аеробно-анаеробного переходу) показник приросту частоти серцевих скорочень ( ЧСС, удхв) має позитивний зв’язок з показниками приросту реакцій легеневої вентиляції ( VE, лхв) – (r=0,90; р<0,05) та споживання кисню ( VO2, млкгхв) – (r=0,97; р<0,05); у другій половині (в зоні анаеробного порогу та вище) – показник приросту частоти серцевих скорочень ( ЧСС, удхв) має негативний зв’язок з показниками ( VE, лхв) – (r=-0,41; р<0,05) и ( VO2, млкгхв) – (r=-0,67; р<0,05).
На підставі отриманих даних обґрунтовані режими тренувальних навантажень: у зоні аеробно-анаеробного переходу при потужності роботи 336–366 Вт показане використання навантаження з лінійним збільшенням інтенсивності (за ЧСС, удхв); у зоні анаеробного порогу й вище при потужності роботи 396–426 Вт необхідне збереження стабільного рівня ЧСС у межах від 181±3,4 до 183±3,2 удхв від 70 до 150 с (максимальний та мінімальний показники тривалості «плато» ЧСС у групі). У результаті апробації розроблених засобів тренування відзначені достовірні збільшення показників стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення й працездатності спортсменів у модельних умовах дистанції 2000 м у веслуванні академічному. Так, впровадження спеціальних тренувальних впливів у систему підготовки кваліфікованих веслярів дозволило збільшити рівень спеціальної працездатності спортсменів на 2–4 % за індивідуальними показниками.
У середньому на 2,9 % (р<0,05) в експериментальній групі спортсменів збільшився рівень ергометричної потужності роботи в результаті виконання спеціального 120-секундного максимального тесту, який моделює умови стомлення, що розвивається, характерного для другої половини змагальної дистанції у веслуванні академічному. У результаті тестування функціональної підготовленості веслярів зареєстровані зміни стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення (за втриманням «плато» VO2 на рівні ±3 % піка VO2) в умовах східчасто-зростаючого тесту на 40,63 с, що становить 31,87 % (р<0,05), і в модельних умовах 120-секундного максимального тесту – на 22,5 с, що становить 27,27 % (р<0,05). Ці дані свідчать про позитивний вплив застосовуваних тренувальних впливів на стійкість реакцій аеробного енергозабезпечення. У результаті апробації спеціалізованих тренувальних засобів показані можливості спрямованого розвитку потужності реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу. На початку дослідження в однорідній групі спортсменів рівень виникнення надлишкової вентиляції (% excess VE) становив 18,9±1,7 %, при цьому спостерігався значний діапазон індивідуальних розходжень показників цієї функції організму, V – 25,5 %, індивідуальний діапазон перебував у межах 14,4–28,4 %. Наприкінці дослідження зареєстроване достовірне збільшення рівня виникнення надлишкової вентиляції до 26,9±0,7 %, при цьому відмічено зниження діапазону індивідуальних розходжень показника V – 7,7 % при індивідуальному розкиді 23,0–28,6 %. Проведені дослідження показали, що експериментально апробовані засоби тренування, які сформовані на основі розроблених режимів тренувальних навантажень, забезпечують розвиток стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення, сприяють підвищенню спеціальної працездатності спортсменів, що загалом позитивно впливає на рівень їх спортивних досягнень на змаганнях різного рівня.
Перспективи подальших досліджень полягають у розробці комплексної методики розвитку стійкості функціональних реакцій у кваліфікованих спортсменів у веслуванні академічному. |
