Анотація до роботи:

Корецький A.П. Селекція сої на стійкість до пероноспорозу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.05 – селекція і насінництво. – Інститут землеробства УААН. – Київ, 2002.

Досліджено фізіологічну реакцію сортів сої на ураження пероноспорозом. При ураженні хворобою потенційна урожайність знижувалась на 13-27%. Встановлено кореляційні зв’язки між інтенсивністю ураження рослин хворобою та елементами продуктивності. При посіві насіння зараженого пероноспорозом пригнічувались сходи; знижувались продуктивність рослин та урожайні якості насіння отриманого з них. Виділені сорти толерантні за рядом ознак при ураженні пероноспорозом, їх рекомендовано для використання в селекційній роботі.

Виявлено онтогенетичну стійкість сої до пероноспорозу у 422 зразків колекції. Досліджено розвиток хвороби у дикої уссурійської сої. Виділені стійкі форми рекомендовано для селекції.

Встановлено кореляційний зв’язок між товщиною кутикули і стійкістю до пероноспорозу у сої. Розщеплення гібридів показали, що стійкість до пероноспорозу є домінантною ознакою, крім того на неї можуть впливати тривалість періоду вегетації сої та погодні умови. В конкурсному і попередньому сортовипробуванні виділені високопродуктивні стійкі до пероноспорозу номери, які перевищували за урожайністю стандарти на 0,15-0,45 т/га.

Вивчено вплив окремих елементів технології, в первинних ланках насінництва, на ураженість сортів сої пероноспорозом. Вирахувано економічну ефективність вирощування високоврожайних стійких до пероноспорозу сортів сої, рівень рентабельності при їх використанні становить близько 130%.

1. В результаті селекційної роботи виділені зразки сої стійкі до пероноспорозу – найбільш поширеної хвороби в північному Лісостепу України, яка може знижувати урожай насіння на 13-27% залежно від інтенсивності її розвитку.

2. У рослин сої з різною інтенсивністю ураження збудником пероноспорозу відмічено зворотній кореляційний зв’язок між інтенсивністю ураження рослин та їх масою (r = –0,969), а також вмістом загального азоту в них (r = –0,946). Ураження листків сої зменшує в них вміст хлорофілу на 21,2-30,8%, загального азоту на 0,41-1,24% і води на 3,4-6,1%. При ураженні менше знижувались вміст хлорофілу у сорту Київська 451, вміст води у сортів Київська 451 і Київська 27, вміст загального азоту у сорту Юг–30; ці сорти за зазначеними ознаками можуть бути використані в селекційній роботі.

3. Ураження пероноспорозом призводить до зменшення асиміляційної поверхні рослин, що послаблює забезпечення продуктами фотосинтезу її симбіонту, та негативно впливає на масу і кількість бульбочок. Встановлено тісний зворотній кореляційний зв’язок між інтенсивністю ураження листової поверхні рослин пероноспорозом та масою бульбочок (r = –0,897), їх кількістю (r = –0,898) і масою рослини (r = –0,934). При ураженні 1-2 бали маса бульбочок у рослин сорту Київська 91 зменшувалась на 27,1-49,5%, а у сорту Київська 27 – на 42,5-59,8%; сорт Київська 91 має цінність для селекції за цією ознакою.

4. В урожаї стійких сортів зараженого пероноспорозом насіння не було, у слабкосприйнятливих його кількість складала від 0,9 до 1,8%, тоді як у сприйнятливих – від 3,4 до 12,5%; в зараженому насінні неістотно знижувався вміст: олії у сортів Київська 91, Київська 98, MON–54, Чернятка і № 730 (до 0,8%); фосфору у сортів Київська 27, Київська 91, Київська 98, Київська 451, Labrador і № 730 (до 0,03%); істотно збільшувався вміст в насінні калію у сортів Київська 97, MON–54 і Чернятка (більш як на 0,08%). Отже, всі ці сорти за зазначеними ознаками можуть бути використані в селекційній практиці.

5. При посіві насіння зараженого пероноспорозом найменше пригнічувались сходи у сортів Київська 27 і Київська 97; кількість бобів з рослини найменше знижувались у сортів Київська 97, Київська 451 і Labrador на 8,8-12,1%, насінин – на 13,0-15,5%, маса насіння з рослини – на 19,0-21,4%, маса 1000 насінин – на 6,3-8,1%; у насіння сортів Чернятка, Київська 97 і Київська 98, що виросли з зараженого насіння, найменше знижувались схожість (в межах 1,2-3,1%) і хімічні показники насіння, вміст протеїну – на 0,2-1,9%, а вміст олії, клітковини, фосфору і калію змінювався в межах істотної різниці. Отже, ці сорти, за зазначеними ознаками, можна використати в селекційній роботі.

6. Найбільша кількість стійких до пероноспорозу зразків в досліджуваній нами колекції була серед сортів азіатського походження, майже 60%. Серед зразків Європи, США, Канади і Бєларусі вони складали від 40 до 50%, а серед сортів України, Росії і Молдови – 20-30%; особливу цінність мають середньоскоростиглі зразки, що показали високу польову стійкість під час масового поширення хвороби. Серед зразків дикої уссурійської сої відмічено №37-95, який не був уражений пероноспорозом в жоден з чотирьох років досліджень, а №10-95 і №22-95 були дуже слабко уражені, розвиток хвороби в середньому не перевищував 3%. Відмічені зразки можуть бути використані, як джерела стійкості в селекційній роботі.

7. Сорти, які мають товщину кутикули більше 2,1 мкм з верхньої сторони листка та 1,5 мкм з нижньої є стійкими до пероноспорозу; у слабко сприйнятливих і сприйнятливих сортів ці показники були відповідно в межах 1,7-2,1 і 1,3-1,5 та 1,6 і 1,2 мкм; у сортів Traff, Серпнева, Sche–01 і зразка G. ussuriensis №10-95 товщина кутикули була в межах як у слабкосприйнятливих сортів, але вони проявились як стійкі до хвороби; інтенсивність ураження рослин пероноспорозом мала середню зворотну кореляційну залежність від товщини верхньої кутикули (r= –0,699) і сильну – від товщини нижньої кутикули (r= –0,798).

8. Розщеплення гібридів (F₁, F₂ i F₃) показали, що стійкість до пероноспорозу є домінантною ознакою, крім того тут мають значення тривалість періоду вегетації сої і товщина кутикули листка, а також погодні умови. Для виведення високоврожайних стійких сортів можна використовувати такі джерела стійкості, як Чернятка, Traff, Goldrian, 843-2-1, Bej-hu-du, Юг-30 і Київська скоростигла, які в наших дослідженнях при схрещуванні з сприйнятливими до хвороби форами, утворювали стійкі гібридні рослини.

9. На основі чотирьохрічних спостережень зразків в конкурсному і попередньому сортовипробуванні сої були виділені стійкі до пероноспорозу номери: № 461, № 479, № 765, № 307, № 333, № 349, № 586, № 820, 77-98, № 376, № 392, 443-98, № 593, № 667, № 677, № 398, 92-96, 441-96, 255-98, які перевищували за врожайністю стандарт Київська 27 на 0,15-0,45 т/га. Виявлені зразки були передані на подальше випробування, і залучені для гібридизації, як джерела високої урожайності і стійкості до пероноспорозу.

10. При суцільному посіві розвиток пероноспорозу збільшувався – на 7,6-11,2%, проте у сорту Київська 27 – лише на 8% та спостерігалась тенденція до збільшення урожайності насіння (на 9 г/м²) від рівня широкорядного посіву. При висіві 01.06 і 20.06 розвиток хвороби збільшувався на 3,6-15,2% від рівня в посіві 10.05, найменше були уражені сорти Кобра, Schi-01, Traff, 840-2-7 і Гунь-нинь 691, продуктивність рослин висіву 01.06 менше знижувалась у сортів Labrador, Білосніжка і MON–54. На інфекційному фоні розвиток хвороби був вище на 1,8-18,9%, проте у стійких сортів Серпнева, ВНИИС-1 і Київська 97 урожайність рослин змінювались неістотно, від рівня в сівозміні. На забур’янених ділянках розвиток хвороби збільшувався на 5,7-10,7%, найменше знижувалась продуктивність рослин у сортів Чернятка, Київська 91 і Київська 27. Виділені сорти за зазначеними ознаками можна використовувати в селекції на стійкість до пероноспорозу.

11. Вирощування стійких до пероноспорозу сортів Київська 97 і Київська 27, дозволило збільшити порівняно з стандартом Київська 91 рівень рентабельності виробництва відповідно на 28 і 16%. Урожайність стійкого сорту Чернятка неістотно перевищувала цей показник у сорту Київська 91, проте спостерігалась тенденція до її збільшення, а кількість зараженого насіння в урожаї у цього сорту була в 5 разів менше, ніж у стандарту.