У дисертації представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми удосконалення системи стратегічного планування у контексті побудови цілісної моделі управління національним господарством в трансформаційних умовах, що виявляється в наступних положеннях. 1. У вітчизняній теорії, незважаючи на велику кількість досліджень з проблем стратегічного планування, нерозв’язаними залишаються суперечності щодо трактування його основних категорій, що, в свою чергу, негативно позначається на практичній реалізації технологій планування у системі управління національним господарством, оскільки виникають неузгодженості щодо застосування тих чи інших понять у методиці та практичній розробці стратегічних планів. Здійснені у дисертації теоретичні узагальнення та уточнення понятійного апарату стратегічного планування можуть бути покладені в основу розв’язання цих суперечностей. 2. Відсутність системно визначених принципів, методів та прийомів, на основі яких формуються стратегічні плани на різних ієрархічних рівнях, є одним із чинників їх неузгодженості між собою. У дисертації сформовано розгорнуту класифікацію методич-ного інструментарію стратегічного планування за критерієм доцільності використання його складових на певному етапі та в розрізі окремих процедур планування. Практичне застосування даного підходу сприятиме удосконаленню виконання процедур стратегічного прогнозування, проектування і програмування та взаємоузгодженню стратегій і стратегічних планів різної ієрархії між собою за технологією планування. 3. Походження поняття «стратегічне планування» дозволяє розглядати його суть з позицій стратегічності (важливості), а не довгостроковості, оскільки вдало реалізована стратегія може навіть у короткий проміжок часу сприяти якісним перетворенням та привести до досягнення успіху. Проте у системі управління національним господар-ством тривалість стратегічного планування у більшості випадків перевищує термін виборних повноважень органів державної влади, а кадрові трансформації у владних структурах призводять до призупинення розпочатих заходів з планування. Доведення стратегічних документів до кінцевої реалізації потребує проведення оцінок стану розробленості стратегічних планів чи стратегій, визначення стадії, на якій перебуває плановий процес, із тим, щоб формування напрямів удосконалення цього процесу здійснювалось на основі отриманих здобутків у плануванні. Використання запропонова-ної у дисертації концепції життєвого циклу стратегічного планування на практиці, на основі якої переглядаються кінцеві та очікувані результати планування, сприятиме раціоналізації планового процесу та підвищить рівень досягнення поставлених цілей. 4. Недосконалість організаційної структури стратегічного планування в Україні, що тісно переплітається із проблемою неефективного застосування організаційних підходів щодо побудови процесів стратегічного планування на різних ієрархічних щаблях, призводить до блокування реалізації технологій стратегічного планування у системі управління національним господарством, не дозволяє досягнути стратегічних цілей, вивести економіку на рівень стабільно високого розвитку. Створення у системі управління національним господарством запропонованого органу – Ради з питань стра-тегічного планування соціально-економічного розвитку України – та формування ціліс-ної організаційної структури системи стратегічного планування дозволить налагодити дієву систему організації розробки й виконання стратегічних планів у країні. 5. Система стратегічного планування як елемент функціонального механізму управління національним господарством в умовах висококонкурентного ринкового середовища має відігравати цілеорієнтуючу роль, сприяти концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем, спрямовувати діяльність усіх суб’єктів управління на досягнення спільних завдань. Реалізація цих ролей є прерогативою виключно системи стратегічного планування як емерджентного утворення, що має ознаки, не властиві відокремленим процесам планування. Однак фрагментарність дій зі стратегічного планування в Україні, неузгодженість діяльності суб’єктів різних рівнів й відсутність зворотних зв’язків між ними, несформованість спільних стратегічних орієнтирів віддаля-ють та унеможливлюють досягнення очікуваних запланованих результатів. У дисертації запропоноване поєднання у цілісну систему відокремлених процесів стратегічного планування макро-, мезо-, мікрорівнів через цільові індикатори та індикатори комплекс-ного стратегічного аналізу, застосування яких у практичній діяльності виступатиме передумовою формування взаємоузгоджених стратегій різних ієрархічних рівнів. 6. Формування та реалізація стратегій на різних ієрархічних рівнях потребує воло-діння повною, актуальною, достовірною інформацією про стан зовнішнього та внутріш-нього середовища національного господарства і його структурних елементів, а також про ступінь досягнення визначених цілей. Однак дані офіційної статистики не забезпечують цих потреб як при розробленні стратегічних документів, так і щодо відслідковування результатів їх реалізації. Наявність проблем статистичної бази, у поєднанні із недостатнім використанням маркетингових досліджень, унеможливлюють формування цілісної інформаційно-аналітичної основи стратегічного планування у системі управління національним господарством. Використання у практиці концепції стратегічного маркетингу сприятиме системному вивченню інтересів стейкхолдерів, підготовці аналітичних матеріалів щодо оцінки ефективності процесів планування, забезпеченню безперебійного функціонування моніторингу виконання заходів, інформуванню громадськості з питань стратегічного планування та розробці конкурентоздатних стратегій. 7. Подолання системної несформованості стратегічного планування в Україні потребує оцінки ступеня розробленості стратегій і планів на окремих ієрархічних рівнях як складових елементів системи стратегічного планування, виявлення недоліків щодо їх ефективної реалізації, які можуть лежати в площині науково-методичного забезпечення чи побудови планового процесу, та визначення рекомендацій для їх усунення. Запро-понована у дисертації аналітична модель оцінки системи стратегічного планування на основі критеріїв ефективності закладає параметри, які дозволяють визначати перспек-тивність виконання конкретного стратегічного плану (чи проекту) та виявляти недоліки, які слід усунути у процесі формування усієї системи стратегічного планування. 8. SWOT-аналіз як одна із найбільш поширених технік стратегічного аналізу у світі часто застосовується у вітчизняній практиці стратегічного планування. Однак при обробці його результатів переважає використання інтуїтивних методів та недостатньо використовується економіко-математичний апарат, що, у свою чергу, знижує об’єктив-ність вибору стратегічних напрямів розвитку. Запропонований у дисертації підхід щодо удосконалення проведення SWOT-аналізу передбачає здійснення експертних оцінок на основі системи індикаторів, ранжування факторів зовнішнього та внутрішнього середо-вища для підвищення об’єктивності оцінки, визначення на цій основі інтегральних показників сильних та слабких сторін, можливостей і загроз розвитку об’єкта плануван-ня, які відображають рівень впливу факторів та визначають напрями формування прогнозних сценаріїв і стратегій. Використання даного підходу у практиці сприятиме удосконаленню процесів формування стратегій та покращенню якості документів. 9. Ефективне формування системи стратегічного планування потребує створення чітких та прозорих умов і правил: удосконалення нормативно-правового та законодав-чого забезпечення; раціоналізації організаційної структури системи стратегічного плану-вання та її елементів; покращення розподілу функцій і повноважень між суб’єктами; налагодження партнерських засад між представниками влади, бізнесу й громадськості; усунення недоліків інформаційного обміну; створення сприятливих передумов для залучення бізнесу до реалізації цілей розвитку національного господарства. Удоско-налення в Україні інституційного забезпечення стратегічного планування на системних засадах сприятиме підвищенню його ефективності та, у свою чергу, виступатиме інституціональною основою соціально-економічного розвитку національної економіки. |