Фрагментація як спосіб утворення морфологічних неологізмів зумовлена взаємодією низки мовно-когнітивних та позамовних чинників. Внаслідок фрагментації утворюються дві групи ФЛО: абревіатури (алфавітизми, звукові абревіатури, змішані утворення) і лексичні скорочення (морфемні, силабічні або елізійні). Такі утворення як елементи лексикону характеризуються більшим потенціалом щодо асоціації з окремим поняттям, ніж складне слово чи словосполучення, тому що не викликають перешкод у створенні цілісного значення. Внутрішня форма ФЛО за своєю сутністю ближча до внутрішньої форми кореневої лексеми, оскільки виявляє високий рівень гнучкості або адаптивності до потреб мовців. Набуття сигніфікатом ФЛО ознак об’єктивності та консерватизму внаслідок лексикалізації призводить до поступової втрати нею прагматико-експресивних характеристик, завдяки яким вона вирізнялася з-поміж інших лексем з подібним денотатом, а це змушує комунікантів вдатися до пошуків нових прагматично експресивніших лексичних одиниць або ФЛО, які позначатимуть ті ж самі предмети або явища. Лінгвістичними підставами виділення частини лексеми, що утворює лексичне скорочення, є значущість морфеми або складу, наголошеність цієї частини слова в прототипі та її фонетико-графічна виразність. Що більше лінгвістичних підстав до скорочення накладаються на певній частині лексеми, то ймовірнішою є поява скорочення. Значущість певного складу слова, яка стає підставою до скорочення, зумовлена його повним або частковим збігом з давнім індоєвропейським коренем. Також скорочення утворюються за суфіксоїдними моделями на -о, / І / та //, що є мовними фреквенталіями і які спостерігаємо в низці західноєвропейських мов. Найпоширеніша модель на -о є симбіозом прагнення мовців ствердити себе як членів певної комунікативної групи та мовних контактів. Новим суфіксоїдом для скорочень є -s. Накладання суфіксального способу та фрагментації свідчить про систематизацію скорочень за певними словотвірними моделями та за аналогією з іншими мовами. Існування цих моделей також дає підстави стверджувати, що велика частина скорочень має віртуальні константні ознаки. Прагнення створити унікальну ФЛО все ж підпорядковується чинникам мовної економії, які зумовлюють вибір звукових комплексів за аналогією з функціонуючими, що призводить до омонімії між фрагментованими та звичайними лексемами. Омонімія може бути наслідком побудови зворотних акронімів, що сприяє лексикалізації ФЛО, або наслідком взаємодії фрагментації і паронімічної атракції. Особливістю омонімії ФЛО є також їх збіг з тематично різними стандартними лексемами. Використання однієї форми для декількох ФЛО підтверджує залежність: що коротша форма слова, то більше омонімічних зіткнень. Спільна форма виступає засобом закріплення ФЛО в лексиконі. У просодичному плані у ФЛО домінує канонічна форма CV та чіткі схеми розташування наголосу. У графічному плані довжина ФЛО оптимально адаптована до комунікативних потреб, оскільки ядро утворень і в лексиконі, і в текстах – дво–п’ятиелементні утворення. При цьому кількість ФЛО в певному тексті обернено пропорційна кількості слів у ньому. Вона значно менша в середніх та великих за обсягом текстах, ніж у малих. Зростання динамізму повідомлення із зменшенням кількості слів у ньому вимагає від адресантів мінімальної довжини викладу з максимальним ефектом. ФЛО виступають одним із засобів оптимізації такого співвідношення, втілюючи принцип мінімуму форми при максимумі семантичного навантаження. Зміни в семантиці ФЛО аж до утворення власного набору значеннєвостей зумовлені їхнім специфічним уживанням та прагматичною наповненістю. Головна роль відводиться не модифікації смислів, а закріпленню за ФЛО певних прагматичних маркерів, які допомагають мовцям орієнтуватися у спілкуванні. Основним компонентом структури ФЛО є їх когнітивність, яка скеровує мовця в потрібне русло, створює можливості для повторного використання лексеми в певній ситуації та сприяє закріпленню в комунікативних актах нових значеннєвих елементів. Семантичні модифікації не є визначальними. Вони лише відображають функціональний перерозподіл слів у окремих комунікативних сферах. Нерідко такі процеси супроводжують детермінологізацію спеціальних термінів та їх перехід у загальновживані слова. На семантичному рівні детермінологізація корелює з розширенням значення. В мові мас-медіа лексичне оточення, в якому міститься детермінологізована ФЛО, впливає на її семантичну структуру, що сприяє нейтралізації обмеження на вживання слова та розширює його валентнісні можливості. Детермінологізація підтверджує тенденцію до інтеграції мовних одиниць з різноманітних прошарків лексики за загальнолітературним стандартом. Важливими в цьому процесі є ЗМІ. Варіювання ФЛО можливе на рівні окремих значеннєвостей з амбівалентною прагматичною оцінкою. Це передусім стосується одиниць, залежних від соціуму. Залежно від того, хто вживає соціолектну форму – носій соціолекту чи представник панівної культури, – соціально маркована амбівалентна значеннєвість матиме позитивну або негативну оцінку. Всередині груп оцінка має позитивний характер, і це пов’язано з розбіжністю соціальних цінностей різних соціальних груп. На рівні глибинних семантичних процесів подібна амбівалентність співвідноситься з енантіосемією. З погляду семантики, амбівалентність притаманна предикатним ФЛО, які характеризуються найвищим ступенем прагматичного маркування. Фрагментовані лексеми можна розділити на три великих групи: слова з інтенсіональними прагматичними компонентами (ідентифікуючі одиниці, які закодовують професійний параметр комунікантів), слова з емотивними прагматичними компонентами (предикатні одиниці, які закодовують тональність мовленнєвої ситуації, наміри мовця і ситуативно обмежені у вживанні) і слова з імплікаційними прагматичними компонентами (ідентифікуючі або предикатні одиниці, які закодовують соціальний, віковий, статевий, етнічний параметри комунікантів, їхні рольові стосунки). Відповідно до сфери локалізації в медіадискурсі виділяємо такі ключові функції ФЛО: ФЛО-ідентифікатори, які називають об’єкт реальної дійсності, ідентифікують його, допомагають реципієнтові визначити для себе ступінь зрозумілості тексту і вирішити, читати його чи не читати. Ознакою належності певної ФЛО до класу ідентифікаторів вважаємо відсутність у дискурсі експліцитних пояснень її значення або повної форми. ФЛО-атрактанти уваги інтенсифікують процеси розпізнавання і пов’язування звукового / зорового образу з денотатом через асоціацію з сигніфікатом повної форми. Вони присутні передусім у певних видах текстів (заголовках і рекламі). ФЛО-оптимізатори спрощують громіздкі структури та полегшують сприйняття інформації. Ознакою належності ФЛО до класу оптимізаторів вважаємо її конвенційність і присутність експліцитних пояснень в тексті. У певних частинах медіадискурсу ФЛО можуть також виконувати функцію персоніфікаторів дискурсу, яка актуалізується застосуванням прямої мови і в заголовках, і в окремих текстових фрагментах, та функцію евфемізмів, в якій ФЛО поступаються за потенціалом сленговим одиницям. Можливими напрямами подальших досліджень є: (а) вивчення прагматичного потенціалу ФЛО в окремих підвидах медіадискурсу, зокрема в заголовках та анонсах новин; (б) дослідження їх евфемістичного потенціалу в публіцистиці; (в) поглиблене вивчення механізмів переходу ФЛО в розряд нормативних лексем; (г) ґрунтовне вивчення просодики ФЛО як ритмотворчого елементу різних функціональних стилів. |
