Основні результати дисертаційної роботи полягають у наступному: 1. Виконано аналіз попередніх досліджень за даною тематикою і обґрунтовано теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження міграції регіонального рівня. В межах багатьох наукових підходів досі не сформований єдиний понятійно-термінологічний апарат, відсутній єдиний підхід до розуміння однотипних понять стосовно міграції. Недосконалість сучасної системи збору первинної інформації практично унеможливлює дослідження таких явищ, як, наприклад, маятникова та нелегальна міграція тощо. Оскільки міграційна ситуація зазнає постійних змін, то існує актуальна потреба в постійному уточненні, обробці та моніторингу міграційної ситуації, в теоретичному переосмисленні підходів до вивчення сучасних міграційних процесів. Актуальності як з наукового, так і практичного погляду набувають регіональні дослідження міграцій, результати яких допоможуть оптимізувати соціально-економічний розвиток країни та зменшити негативні наслідки територіальних переміщень населення. 2. Міграція, виступаючи об’єктом регіональних досліджень, може розглядатися в двох аспектах: як процес і як система. Міграція як процес - сукупність просторових переміщень населення, які супроводжуються перетинаннями державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць будь-якої країни, ведуть до постійної або тимчасової зміни місця проживання і результатом яких є територіальний перерозподіл населення. Міграційний процес складається з трьох стадій: міграційної мобільності, переміщення та адаптації мігрантів. Міграція як система - складна, відкрита, динамічна і саморегульована підсистема соціогеосистеми – сукупність умов, факторів та ресурсів, об’єднаних потоками інформації, речовини та енергії, що спрямовані на територіальний перерозподіл населення. Організація міграційної системи (МС) як просторово впорядкованої множини компонентів ландшафтної оболонки на основі багаторівневої організації суспільства і концепції глобальних міграційних систем складається з ієрархічних рівнів: локального, субрегіонального (обласного), регіонального, національного (державного) та глобального. Територіальний перерозподіл населення – основна геофункція міграційної системи. Крім того, вона виконує функції: прискорюючу, селективну та економічну. 3. Запропоновано модель субрегіональної міграційної системи з метою пояснення механізму дії міграційних процесів на обласному рівні. Субрегіональна (обласна) міграційна система функціонує в рамках обласної системи розселення, яка, в свою чергу, відповідає територіям адміністративних областей. Характеризується невеликими розмірами контактної території і зменшенням щоденних контактів активного населення відносно локальної МС. 4. Розглянуто основні передумови формування сучасної міграційної ситуації в регіоні і виявлені фактори, що впливають на територіальну неоднорідність стаціонарних міграційних процесів. Основними передумовами формування сучасної міграційної ситуації в регіоні є історико-географічний розвиток досліджуваної території та її транспортно-географічне положення. Розвиток сучасної міграційної ситуації в Харківській області знаходиться під впливом багатьох соціально-економічних факторів та їх складових, а саме: демографічної кризи, відносно високого рівня розвитку промисловості, сільського господарства та невиробничої сфери, високої урбанізованості території. Серед складових визначальну роль відіграє попит на робочу силу та рівень безробіття, рівень забезпеченості населення соціальними благами. 5. Виявлено умови, фактори і закономірності формування міграційної активності населення регіону, на основі чого виділено три основних етапи, які відрізняються структурою, напрямами та інтенсивність стаціонарних міграцій. У свою чергу, сучасні міграційні тенденції сформувалися внаслідок попередніх історичних подій і є віддзеркаленням реальної соціально-економічної ситуації в регіоні. Аналіз основних напрямів міграції дав змогу виявити специфіку кожного з них і скласти уявлення про загальну картину міграційних процесів в області. Відповідно, внутрішньорегіональні міграції відіграють важливу роль у перерозподілі населення, особливо працездатного віку. Міжрегіональні переміщення носять частіше економічний характер та базуються на переміщенні населення з менш розвинутих регіонів України в більш розвинуті. Міждержавні міграції у загальному об’ємі переміщень населення Харківської області мають незначну частку, але є важливою ланкою глобальних міграційних процесів та підкорюються глобальним законам. 6. Проведено групування адміністративних районів Харківської області за особливостями стаціонарних міграційних процесів. Основним центром тяжіння міграційних потоків, безперечно, виступають м. Харків, Дергачівський і Харківський райони. Позитивне сальдо, збільшення об’ємів, висока ефективність міграції протягом усього періоду говорять про зростання ролі цього регіону в перерозподілі населення та формуванні ядра системи міграційних потоків Харківської області. Чітко простежується формування вузлових центрів міграційних потоків – Ізюмського, Коломацького та Красноградського, що впливають на утворення між ними і ядром зон з нестабільною міграційною ситуацією, як Кегичівсько-Валківська, або глибоко депресивних, як Богодухівсько-Золочівська та Близнюківсько-Барвінківська. Розподіл районів за інтенсивністю потоків дозволяє зробити висновок, що за напрямками основних транспортних магістралей формуються міграційні коридори, причому інтенсивність переміщень збільшується відцентрово (в радіальному напрямку від ядра системи міграційних потоків області). Можна виділити наступні міграційні коридори за напрямками: Харків-Чугуїв-Шевченкове-Куп’янськ; Харків-Валки-Коломак-Краснокутськ; Харків-Валки-Красноград; Харків-Первомайський-Лозова. Результати асоціативного аналізу свідчать про несталість тенденцій розвитку районів Харківської області, їх відносну неоднорідність і змінність ознак у часі. Така нестійкість, у свою чергу, зумовлена сучасним активним розвитком соціально-економічної системи всієї країни і не дає можливості виділити жодного стійкого типу районів. Аналіз зібраного та обробленого матеріалу свідчить, що Харківська область активно бере участь у механічному перерозподілі населення не тільки в адміністративних межах регіону, а й на загальноукраїнському та світовому рівнях. |