Анотація до роботи:

Андрійченко Л.В. Удосконалення елементів технології вирощування ярої пшениці в умовах південного Степу України – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2007.

У дослідах, що проведені впродовж 2004-2006 рр., визначено інтервал допустимих строків сівби для сортів ярої пшениці Харківська 26 (м’яка) і Харківська 27 (тверда), оптимальні норми висіву насіння з урахуванням строку сівби. Встановлена більш висока ефективність ярої м’якої пшениці в покривному посіві стрічковим способом з еспарцетом порівняно з ярим ячменем. Обґрунтована більш висока ефективність мінеральних добрив у дозах N₉₀P₆₀ і N₉₀P₉₀ для сортів твердої пшениці порівняно з м’якою, а у межах видів – для сортів лісостепової екологічної групи (Чадо і Харківська 30) порівняно із степовою. Добрива поліпшують якісні показники зерна й підвищують його класність.

У дисертації узагальнені експериментальні дані та наведено нове вирішення наукової задачі підвищення продуктивності та якості зерна ярої пшениці в умовах південного Степу України шляхом добору сортів нового покоління, наукового обґрунтування строку сівби, норми висіву, системи удобрення, що забезпечує виробництво конкурентноздатної продукції.

1. Запізнення із сівбою на 7-14 днів від часу настання фізичної стиглості ґрунту в умовах південного Степу призводить до скорочення періоду вегетації ярої пшениці від сівби до достигання на 5-9 днів, від сходів до достигання – на 2-4 дні. При цьому знижується гідротермічний коефіцієнт режиму вегетації на 2-8 %; зменшуються запаси продуктивної вологи на час сівби у 0-100 см шарі ґрунту на 8-16 %, а у 0-20 см – на 25-57 %; коефіцієнт водоспоживання посівів збільшується на 1,5-12 %.

2. Затримка із сівбою до 14-ти днів негативно впливає на виживаність рослин, продуктивну кущистість, зменшує густоту продуктивного стеблостою м’якої пшениці на 21 %, твердої – на 15 %. Збільшення норми висіву від 2,5 до 6,5 млн.шт./га сприяє зростанню густоти продуктивних стебел на 45-52 %, але зменшує озерненість головного колосу на 35-37 %, озерненість рослини – на 65-78 %, масу зерна з рослини на – 83-93 %, масу 1000 зерен на – 14-15 %.

3. Сівба одночасно із настанням фізичної стиглості ґрунту нормою висіву 4,5 млн. шт./га забезпечує найвищу врожайність сортів Харківська 26 і Харківська 27. При цьому, математично модельований інтервал оптимальних термінів сівби обмежується для м’якої пшениці у 8 і твердої – у 10 днів від дня настання фізичної стиглості ґрунту. За сівби на 7-й день після настання фізичної стиглості ґрунту варіанти норми висіву 4,5 і 5,5 млн.шт./га рівнозначні за рівнем продуктивності, а за сівби на 14-й день – вищу продуктивність забезпечує норма висіву 5,5 млн.шт./га лише для твердої пшениці сорту Харківська 27.

4. Яра м’яка пшениця сорту Харківська 26 і ярий ячмінь сорту Прерія при використанні їх покривними культурами під еспарцет мають однаковий рівень продуктивності, але під покривом ярої пшениці еспарцет першого року життя формує більшу масу. Максимальна продуктивність агрофітоценозу досягається за стрічковою схемою сівби (45+15 см) ярої пшениці.

5. Внесення азотних і фосфорних добрив по 60-90 кг/га д.р. покращує забезпеченість орного шару чорнозему південного доступним азотом до рівня підвищеного і фосфором – дуже високого.

6. Підвищення норми добрив до N₉₀Р₉₀ збільшує фотосинтетичний потенціал і інтенсивність накопичення сухої речовини посівами, особливо у фази активного росту. За вегетацію фотосинтетичний потенціал сортів м’якої ярої пшениці є більшим за сорти твердої пшениці на 13 %, але чиста продуктивність фотосинтезу листкового апарату, навпаки, у твердої пшениці більша на 13 %. Фон N₉₀Р₉₀ позитивно впливає на розвиток усіх елементів продуктивності та біологічну врожайність, але зменшує відсоток виходу зерна від загальної біомаси. Сорти твердої пшениці раціональніше використовують елементи живлення на формування товарної частини врожаю внаслідок сприятливішого співвідношення зерна до соломи.

7. Більш контрастно сортові відмінності в урожаї проявляються на фоні N₉₀Р_60-90. При цьому більші прирости врожаю формують сорти твердої пшениці (23-39 %) порівняно із м’якою (19-20 %), а в межах видів – сорти лісостепового екотипу (24-29 %) порівняно із степовим (18-20 %).

8. Основна частка приросту врожаю від добрив забезпечується азотним живленням (на 77-85 %), дія фосфору зростає лише на фоні внесення азоту, а за умов кращої вологозабезпеченості ефективність фосфору збільшується у 3,3-4,8 рази, азоту – у 1,3-2 рази.

9. Мінеральні добрива в дозі N₉₀Р₉₀ забезпечують максимальний вміст білка в зерні сортів м’якої (14,0 -14,4 %) і твердої (15,5-15,6 %) пшениці, збір його з одиниці площі, фізичні та технологічні якості зерна. На фонах N₆₀P₆₀ та N₉₀P₉₀ зерно твердої ярої пшениці відповідало стандарту другого та першого класів, а зерно м’якої ярої пшениці – відповідно четвертому та третьому класам якості.

10. Максимальний енергетичний та економічний ефект одержано при ранній сівбі нормою висіву 4,5 млн.шт./га, а в покривному вирощуванні з еспарцетом – за стрічковою схемою сівби ярої м’якої пшениці. Використання мінеральних добрив зменшує енергетичний коефіцієнт технології на 17-22 %, але при цьому найбільший економічний ефект за показниками чистого прибутку і рівня рентабельності одержано на фоні N₉₀Р₆₀ для м’якої пшениці і N₉₀Р₉₀ – для твердої.

11. За рахунок оптимізації строку сівби, норми висіву, добрив і використання нових сортів в умовах південного Степу за кліматичної норми вологозабезпеченості можливо отримувати рівень врожайності для м’якої ярої пшениці 26-29 ц/га, твердої – 28-32 ц/га. Потенційний рівень урожайності рекомендованих для степової зони сортів визначено в 44-49 ц/га.

Публікації автора:

1. Андрійченко Л.В. Вплив строків посіву на продуктивність сортів ярої пшениці в умовах півдня України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: Вид-во МДАУ, 2006. – Вип. 1 (33). – С.209-215.

2. Андрійченко Л.В. Шляхи підвищення врожайності та якості зерна твердої ярої пшениці на півдні України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: Вид-во МДАУ, 2006. – Вип. 3 (35). – С. 28-33.

3. Андрійченко Л.В. Вплив зрошення на продуктивність і якість зерна сортів твердої та м’якої ярої пшениці // Зрошуване землеробство: Збірник наукових праць. –Херсон: Айлант, 2006. – Вип. 45. – С.85-88.

4. Андрійченко Л.В., Макарова Г.А. Особливості реакції сортів ярої пшениці на мінеральні добрива // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: Вид-во МДАУ, 2006. – Спецвипуск 4 (37). – С. 4-9.

5. Жарінов В.І., Новицький Г.І., Андрійченко Л.В. Значення ярої пшениці в підвищенні стабільності зерновиробництва // Таврійський науковий вісник: Вип. 35. – Херсон: Айлант. – 2005. – С.25-30.

6. Рибка В.С., Ковтун О.В. Андрійченко Л.В. Резерви підвищення продуктивності і економічної ефективності виробництва ярої пшениці в умовах південного Степу України // Хранение и переработка зерна. – Дніпропетровськ, 2006. – № 6 (84). – С.15-18.

7. Бойко В.І., Рибка В.С., Ковтун О.В. Андрійченко Л.В. Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в умовах Степу України // Економіка АПК. – № 12. – 2006. – С.41-48.

8. Шкумат В.П., Андрійченко Л.В. Яра пшениця. Методичні рекомендації для вивчення та практичного освоєння зональної технології вирощування ярої пшениці в умовах південного Степу України. – Миколаїв, 2006. – 48 с.