У дисертаційній роботі здійснено узагальнення теоретичних основ, практичних аспектів, удосконалено та розроблено нові елементи оцінки та управління ризиками за умов нестабільного зовнішнього середовища на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості Хмельницької області. Проведене дослідження дозволяє узагальнити його результати у наступних висновках: 1. Вивчення та аналіз існуючих підходів до тлумачення категорії “ризик” засвідчили наявність значних концептуальних розходжень у представників різних економічних шкіл та напрямів. Для кращого їх розуміння було проведено систематизацію існуючих підходів, на основі якої наведено авторське визначення ризику, яке, на нашу думку, найбільш повно розкриває різні сторони цього поняття та створює необхідні передумови для подальшого дослідження особливостей виникнення та класифікації ризиків у діяльності суб’єктів господарювання обраної галузі. 2. Використовуючи принцип системності було розроблено структурно-логічну класифікацію ризиків, в основі якої лежить попередній поділ ризиків на дві великі групи у залежності від місця їх виникнення та подальша деталізація у розрізі виділених груп. 3. Оскільки дослідження показало, що основним середовищем, в якому виникають ризикові фактори є галузь, у якій працює підприємство, було виділено десять основних ризикоутворюючих галузевих чинників, вплив яких на діяльність підприємств хлібопекарської промисловості було детально проаналізовано. За результатами аналізу кожного чинника були надані рекомендації щодо підвищення захисту підприємств від їх негативного впливу. В процесі аналізу висловлено гіпотезу про наявність розгалужених зв’язків між факторами виникнення ризиків (причиною) та самими ризиками (наслідками), що дало змогу зробити висновок, що за умов нестабільної національної економіки зміна одного ризикоутворюючого фактора може потягнути за собою зміну впливу інших факторів, що потребує врахування у процесі оцінки та управління ризиками. 4. Для забезпечення ефективності функціонування підприємства одним із елементів його управління має стати ризик-менеджмент (управління ризиками), що дозволить здійснювати прийняття рішень в процесі управління підприємством з урахуванням ризиків, які впливають на його діяльність. Процес управління ризиками повинен базуватись на своєчасному інформуванні спеціалістів з ризик-менеджменту про зміни у будь-яких параметрах, які стосуються діяльності підприємства, що вимагає стабільного взаємозв’язку між його підрозділами. У процесі дослідження було представлено розроблену схему управління ризиками в системі управління підприємством. Основними його етапами є підготовчий, у ході якого здійснюється накопичення інформації про функціонування власне підприємства та його зовнішнього оточення, здійснення якісного та кількісного аналізу ризиків, вибір раціональних методів управління ризиками, затвердження програми управління ризиками та проведення постійного контролю її ефективності. Застосування контролю дозволить у разі необхідності доповнити або модифікувати існуючий процес управління ризиками у відповідності до нових обставин, що виникли після його розробки та впровадження у дію. 5. Розроблено модель основних факторів, що характеризують можливі результати взаємовідносин з контрагентом в залежності від досвіду минулої роботи з ним, його фінансової стабільності, ділової репутації та бренду продукції на ринках, впливу зовнішніх факторів, незалежних від підприємства. Визначення за допомогою експертного методу оцінки впливу кожного фактора на ризики несвоєчасного виконання зобов’язань партнерами підприємств хлібопекарської промисловості дозволяє розрахувати інтегральну оцінку цих ризиків, за результатами якої можна робити висновки про ефективність подальших взаємовідносин з певними контрагентами. 6. Для підвищення результативності функціонування підприємств у галузі було запропоновано використовувати концепцію кластерних об’єднань, що дозволить учасникам втілювати великомасштабні фінансові проекти, забезпечуючи впровадження інновацій у виробництво та зростання регіонального розвитку в цілому. Запропоновано схему кластерного об’єднання в галузі із зазначенням основних його учасників. Крім підприємств реального сектору економіки, що прямо пов’язані із хлібопекарською промисловістю, до складу кластера входять представники владних структур, навчальних, наукових та консультаційних закладів, що дозволяє зменшити силу впливу зовнішніх ризиків на функціонування підприємств. |