У роботі отримані нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності забезпечують вирішення науково-практичної задачі з оцінки впливу зміни параметрів вітру та неоднорідного й анізотропного розподілу вологості лісового пального матеріалу на динаміку низової лісової пожежі, що спирається на запропоновані моделі годографу швидкості її розповсюдження та динаміки руху. При цьому: 1. Показано, що ландшафтні пожежі є найнебезпечнішим і розповсюдженим видом природних надзвичайних ситуацій. Найпоширенішим і основним видом лісових пожеж є низова лісова пожежа, а верхова й підземна - наступні стадії низової лісової пожежі. 2. Виявлено, що для успішної локалізації й ліквідації ландшафтних пожеж і їхніх наслідків необхідно знати алгоритми їхнього розвитку й динаміку зміни параметрів пожеж. Найбільш ефективним інструментом виявлення даних алгоритмів є математичне моделювання. 3. Показано, що найважливішими факторами, що впливають на поширення крайки пожежі, є вологість лісових горючих матеріалів і швидкість вітру. 4. Проведений огляд літератури показав відсутність математичних моделей ландшафтних пожеж, що враховують зміни характеристик шару лісових пальних матеріалів і параметрів вітру. 5. Отримано вираз, що дозволяє, знаючи значення Vf, Vb і Vfl, які отримані з експериментальних або теоретичних досліджень, розрахувати годограф швидкості поширення низової лісової (або степової) пожежі. 6. Показано, що розрахунки годографа швидкості з урахуванням флуктуацій параметрів вітру тільки зменшують значення Vf , мало міняючи Vfl і Vb. Тому для практичної мети у розрахунках контуру пожежі можна їх не враховувати, тому що в цьому випадку одержуємо певне перевищення відстаней для фронтальної крайки пожежі, а не зменшення. 7. Показано, що запропонована модель годографа швидкості буде відбивати не тільки кількісний ріст пожежі, що розвивається, але й ускладнення його конфігурації при переході крайки в інші лісорослинні умови, які змінюються як у просторі, так і в часі 8. Запропоновано математичну модель динаміки поширення контуру вигоряння ландшафтних пожеж. 9. Досліджено залежність форми контуру пожежі і його розмірів від форми й розмірів вихідного вогнища пожежі. Показано, що через певний час Т форма пожежі в основних своїх вимірах по суті «забуває» про форму вогнища загоряння. Показано, що зі збільшенням Vw час «забування» Т зменшується, а зі зменшенням Vw – збільшується. Відзначено, що при Vw=0 м/с пам'ять контуру пожежі про вихідне вогнище зберігається до t=180 хв. 10. Показано, що для прогнозування розвитку пожежі необхідно й достатньо визначати саме й тільки площу S0 вогнища пожежі і його приблизний центр і не вимагати при цьому великої точності для визначення величини S0. 11. Показано, що при використанні запропонованої нами моделі «заліковування» контуру пожежі відбувається автоматично, а внесення додаткового припущення типу гіпотези Маркштейна, що ускладнює розрахунки, стає зайвим. 12. Розглянуто вплив неоднорідностей вологості ЛПМ на форму контуру вигоряння. Показано, що форма контуру пожежі при врахуванні варіацій вологості горючого матеріалу істотно відрізняється від простої еліптичної форми. Показано, що введення інших доданків у вираз для поля вологості ускладнює вид поля вологості, що веде до ще більшої деформації контуру, однак не змінює запропонований алгоритм знаходження контуру пожежі. 13. Розглянуто вплив зміни швидкості вітру із часом на контур низової лісової пожежі. Показано, що різні варіанти залежності швидкості від часу приводять до істотної зміни як форм контурів розвиненої пожежі, так і напрямків їх найнебезпечніших поширень. 14. Показано можливість застосувань запропонованої нами моделі поширення пожежі у випадку одночасного виникнення декількох вогнищ загоряння. 15. Показано, що величина периметра Р для найпростішої пожежі у формі еліпса зростає лінійно згодом t. Наявність неоднорідного й анізотропного розподілу поля вологості призводить до помітної відмінності від лінійного закону зростання. Показано, що площі пожежі з часом зростають за квадратичним законом. Величина площі у випадку зростання вологості збільшується повільніше в порівнянні з однорідним випадком і швидше - у випадку зменшення вологості. Показано, що врахування неоднорідного й анізотропного розподілу вологості приводить до істотного збільшення периметра пожежі. 16. Підтверджено вірогідність отриманих результатів шляхом проведення експериментальних досліджень динаміки контуру ландшафтної пожежі, і показано, що похибка модельних розрахунків не перевищує 27%. 17. Показано, що нехтування неоднорідним і анізотропним розподілом вологості ЛПМ призводить до зростання прямих матеріальних збитків не менше ніж в 1,22 рази. |