У дисертації наведено наукове обґрунтування та шляхи вирішення актуального завдання сучасної соціальної медицини – удосконалення первинної профілактики наркоманії серед дітей та підлітків. 1. Комплексне соціально-гігієнічне дослідження базувалось на нагальній необхідності умотивованого формування різноаспектних заходів щодо активації первинної профілактики наркоманії в учнівському середовищі, обумовленого невпинним зростанням рівня дитячої та підліткової наркоманії, прогресуючими тенденціями до зменшення вікового цензу початку хімічної інтоксикації, поширення уражень в психічній та соматичних сферах на фоні вкрай обмеженої фінансової забезпеченості наркологічної служби. В цьому контексті пошук шляхів удосконалення первинної профілактичної діяльності, особливо в організованих колективах: школах, СПТУ, технікумах, вищих навчальних закладах є пріоритетним напрямком в протидії розповсюдженню наркоманії. Вирішення цієї проблеми в умовах сьогодення є невідкладним. 2. Доведено, що серед основних мотиваційних чинників виникнення дитячої та підліткової наркоманії найбільш агресивними є: наркотично небезпечні типи акцентуації характеру (нестійкий, гіпертимний, епілептоїдний), наявність в преморбідному стані психопатологічного комплексу, перенесені черепно-мозкові травми, нейроінфекції, вживання психоактивних речовин за медичним призначенням. Всі мотиваційні чинники початку вживання учнями наркотичних речовин мають комбінований характер, але якщо у 1997 році переважала соціальна мотивація, то у 2001 – медико-біологічна та психологічна, що пов’язано зі змінами спектру наркотичних речовин, поширенням проявів наркобізнесу в молодіжному середовищі тощо. Вплив медико-біологічних та психопатологічних чинників на початок дитячої та підліткової наркоманії значно підсилюється в несприятливому соціальному оточенні. 3. Результати медико-соціологічних досліджень свідчать, що за останні 5 років спостерігається тенденція прогресуючого зростання кількості постійних споживачів наркотиків. Серед учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів у вікових групах 10-13, 14-16, 17-18 років приріст у 2001 році у порівнянні з 1997 склав 3,7%, 5,1%, 6,9% відповідно. Серед студентів вищих навчальних закладів – 3,7%. Особливо високий рівень зростання кількості наркоманів спостерігається серед учнів СПТУ (17,6%), що достовірно вище у порівнянні зі школярами аналогічних вікових груп (P<0,001); це пов’язано з наявністю в преморбідному стані психопатологічного комплексу (63,4%), типом сімейного виховання (57,3% учнів походять з дисфункціональних сімей), обтяжливою спадковістю (47,3%), неадекватним розумовим і фізичним навантаженням, яке пов’язано із специфікою навчання у цих навчальних закладах, недосконалим антинаркотичним вихованням. 4. Встановлено, що соматичні розлади притаманні дітям і підліткам, що вживають психоактивні речовини значно частіше в порівнянні з контрольною групою. Особливо вразливою до дії інтоксикації є респіраторна система (хвороби органів дихання зустрічаються у 77,3% наркоманів), гепатобіліарна система (хвороби органів травлення діагностуються у 70,2% наркоманів в основному за рахунок хронічних гепатитів), імунної системи (показники тотальних Т-лімфоцитів у споживачів опіоїдів, психоделічних препаратів, хворих з полі- та комбінованою наркоманією знижені в 1,5-1,8 рази) (P<0,001). 5. Досліджено, що вплив наркотизації на психічний статус дітей і підлітків щодо ступеня враження психічної сфери знаходиться в кореляційному зв’язку з типом наркотичного препарату (r=0,95; P<0,05), віком початку вживання наркотичних речовин (r=0,96; P<0,05) та несприятливим психологічним преморбідним станом (r=0,99; P<0,01). Найбільший вплив на формування психоорганічного синдрому мають препарати групи психоделітиків, циклодолу, опіоїдів, летючих речовин медичного призначення. Чим менший вік, тим більша важкість психічної патології. Найбільш вразливі до дії наркотичних речовин діти віком 10-13 років. У дітей та підлітків, що в анамнезі мають астенічний синдром, черепно-мозкову, пологову травму, нейроінфекції тощо, психоорганічний комплекс формується значно швидше і психічна патологія протікає більш агресивно. Це стало підставою до розробки медичних, педагогічних, організаційних пропозицій щодо запобігання і подолання особистісної схильності до наркоманії дітей та підлітків, руйнування психологічної готовності учнівської молоді до вживання психоактивних речовин. 6. Доведено, що обізнаність медичних, педагогічних працівників, батьків та учнівської молоді стосовно знань сучасних медико-соціологічних питань виникнення, перебігу та наслідків дитячої і підліткової наркоманії недостатня. Це негативно впливає на ефективність антинаркотичної діяльності в учнівських колективах, особливо на рівні первинної профілактики, і спричиняє формування процесу наркотизації з одночасним розширенням спектру вживаних наркотичних речовин та зменшенням віку початку наркотизації. В той самий час ризик виникнення дитячої і підліткової наркотизації знаходиться у зворотній кореляційній залежності від професіоналізму проведення первинної профілактики наркоманії та токсикоманії (r= -0,63; P<0,05). 7. Розроблений та впроваджений комплекс соціально-гігієнічних, медико-організаційних заходів щодо вдосконалення первинної профілактики наркоманії серед дітей і підлітків, зокрема наркологічної підготовки майбутніх лікарів, педагогів, використання нових сучасних технологій первинної профілактичної діяльності, введення обґрунтованих підходів щодо попередження вживання наркотичних речовин дітьми та підлітками з урахуванням медичних, біологічних, соціальних, психологічних характеристик кожного індивідуума і популяційних угруповань. |
