У роботі подано теоретико-методичні основи забезпечення фінансової стабільності банків, зокрема вдосконалено понятійний апарат; розроблено підходи щодо методики оцінювання фінансового стану банків та визначення рівня їх фінансової стабільності; обгрунтовано напрями забезпечення фінансової стабільності банків як на рівні держави, так і на рівні банків, що в комплексі сгугуватиме розбудові фінансово стабільної вітчизняної банківської системи, здатної сприяти економічному зростанню України. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє поглибити наявні наукові розробки стосовно забезпечення фінансової стабільності банків України у трансформаційний період та дійти наступних висновків. 1. Проблема забезпечення фінансової стабільності банків України на сьогодні є актуальною та продиктована реаліями економічного життя суспільства. Визначено, що фінансова стабільність характеризує такий стан усієї сукупності відносин банку, що забезпечує його неперервне функціонування та розвиток. 2. З метою детермінації передумов довгострокової стабілізації роботи банків виділено критерії фінансової стабільності, до яких запропоновано включити 22 фінансових коефіцієнта із визначенням їх оптимальних значень. Доведено, що для цілей фінансового аналізу доцільно встановлювати максимальні і мінімальні значення фінансових коефіцієнтів та інтервал відхилень. 3. З метою поглибленого дослідження стану банків сучасною теорією і практикою запропоновано економіко-математичний апарат, зокрема коефіцієнтний, інтегральний, бально-рейтинговий. Кожний з цих методів має свої обмеження щодо цілей його застосування для визначення фінансової стабільності банку: коефіцієнтний аналіз потребує завеликого обсягу інформації, в тому числі конфіденційної, результатом його є оцінка фінансової стабільності, що не позбавлена суб’єктивної думки експерта; інтегральний аналіз передбачає звуження бази аналізу і дозволяє проводити переважно дистанційні дослідження; бально-рейтинговий метод може давати дещо наближені висновки і краще функціонує як інструмент пруденційного нагляду. Використання факторного аналізу дозволяє визначити фінансовий стан банку з одночасним врахуванням особливостей функціонування банківської системи загалом, причому найточніші оцінки фінансового стану банку дає просторове трифакторне відображення. 4. Обґрунтовано новий підхід щодо визначення, аналізу та забезпечення фінансової стабільності банку на основі системно-ситуаційної моделі. Адаптована до потреб управління банками системно-ситуаційна модель представляє функціонування банку в просторі його діяльності з урахуванням границь розвитку – небезпеки та досконалості. Наближення банку до межі небезпеки означає підвищення ймовірності банкрутства та характеризує регрес, наближення до межі досконалості – зміцнення фінансового стану та розвиток. У рамках системно-ситуаційної моделі, крім границь розвитку, розглянуто поточний, очікуваний та цільовий стани. Проводячи їх зіставлення, можна в кількісному вигляді врахувати весь спектр можливих проблемних ситуацій (розривів) у діяльності банку та вжити адекватних заходів. 5. При розрахунку рівня фінансової стабільності банків України із застосуванням запропонованої моделі отримано такі результати: для 15 установ цей рівень визначено як високий, для 42 – як достатній, для 46 – як помірний, для 26 – як недостатній, для 8 – як критичний, для 13 – як катастрофічний. При розрахунках було використано підхід, що дозволив врахувати ступінь важливості обраних для дослідження фінансового стану коефіцієнтів з огляду на їх експертні оцінки та об’єднати їх в єдиний інтегральний показник. 6. У системному впливі складових забезпечення фінансової стабільності банків виділено удосконалення державного регулювання як найважливіший зовнішній фактор і запровадження нововведень в управлінні банком як стимулюючий внутрішній фактор. Державне регулювання банківської сфери включає стратегічні, превентивні, штрафні, санаційні та інші заходи. Розвиток системи державного регулювання та нагляду пов’язаний із забезпеченням прозорості, повноти та підвищення ступеня аналітичності інформаційної бази процесів прийняття рішень, що досягатиметься через використання системно-ситуаційної моделі. 7. Запропонований системно-ситуаційний підхід передбачає підвищення динамізму системи моніторингу та управління банком, миттєве реагування ними на небажані зміни. Це забезпечується через удосконалення типової організаційної структури банків шляхом введення нового департаменту – інформаційно-аналітичного центру, робота якого базується на реалізації проекту „Віртуальний банк”. В результаті запропонованих перетворень банк набуде динамізму та гнучкості у реакції на зміни зовнішнього середовища; отримає можливість здійснювати контроль та управління банком в режимі реального часу, фіксувати та своєчасно враховувати зовнішні тенденції та локальні зміни, сприяти згуртованості команди та підвищенню відповідальності кожного окремого працівника за фінансовий стан банку, формувати цілі та стратегії розвитку, спрямовані на досягнення досконалості та зниження ймовірності банкрутства. 8. В умовах трансформаційних зрушень в економіці у фінансовій системі кардинально змінюється підхід до інформаційного забезпечення регулювання банківської системи на мікрорівні (банк, його філії та підрозділи), національному (центральний банк - банки), міжнаціональному (фінансова система країни, міжнародні та іноземні фінансові організації, ринки, установи та підприємства) рівнях. Інформаційно-аналітичні центри на кожному рівні вирішуватимуть комплекс завдань, що дозволить банківському сектору оперативно реагувати на можливі негативні ситуації у середовищі, що його оточує, приймати корегуючи дії і приводити свою діяльність до стану стабілізації. |
