В умовах вирівнювання освітніх стандартів національних систем вищої освіти, інтегрованих в Болонський процес, назріла необхідність в реальній гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів в українських ВНЗ з незужитим спадком авторитаризму, формального здобуття знань, дезінтеграцією приватних, партикулярних та загальнолюдських цінностей. Аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів становить, з одного боку, широке культурно-історичне тло, тяглість і спадкоємність ціннісних настановлень національного менталітету й панівних ідеологем державної політики в галузі освіти та виховання, а з другого – інтра-, інтер- і метасуб’єктні рівні репрезентації аксіопсихологічних феноменів (потреб, установок, мотивів, особистісних смислів і цінностей, поведінкових диспозицій і характерологічних рис тощо) особистості майбутнього фахівця, розглянутих в контексті наступної соціально-педагогічної професійної діяльності. Експериментально-діагностичне крос-культурне дослідження структурно-функціональних і процесуально-динамічних показників актуалізації аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів у процесі їх професійної підготовки контролювало 27 параметрів за комплексом спеціально підібраних методик, що дозволило встановити такі наукові факти:
а) переструктурування мотивів афіляції протягом навчання у ВНЗ як показник становлення емоційної зрілості майбутніх соціальних педагогів; б) значуще переважання в українських студентів-соціальних педагогів страху відторгнення, авторитаризму-бунтарства і домінування, на відміну від польських студентів, у яких переважає прагнення до прийняття, макіавеллізм, дружелюбність; загалом, студенти-поляки демонструють ближчий до нормативного рівень адаптованості в соціум, ніж їхні українські ровесники; в) за показником правого авторитаризму спостерігається зниження його інтенсивності в українських студентів-соціальних педагогів відносно показників польської частини вибірки. Дані факти свідчать про глибину процесу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів в обох країнах, зумовлену як результатами демократизації освіти і становлення громадянського суспільства, так і ментальними, етнопсихологічними особливостями українців та поляків. Встановлено прикметні регіональні особливості актуалізації аксіопсихологічного потенціалу професійно-особистісного становлення соціальних педагогів: представники північно-східного регіону України більшою мірою авантюрні і меншою – чуттєві, сумлінні й самодостатні, ніж їхні західні ровесники, що є свідченням більшої духовної близькості студентів західних теренів України до декларованих європейських цінностей. Кореляційний та факторний аналіз емпіричних показників актуалізації аксіопсихологічного потенціалу за роками навчання у ВНЗ України дозволив виділити суттєві кореляційні плеяди й генеральні фактори гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів. До числа останніх належать фактори Великої п’ятірки (екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, відкритість досвіду, емоційна стабільність), що підлягають тенденції поступового згортання (від п’яти на першому курсі до двох на четвертому курсі і трьох на випускному). Генеральними факторами аксіопсихологічної готовності до професійної діяльності в галузі соціальної педагогіки виступає динамічна рівновага домінування (авторитарність) і дружелюбності (доброзичливість) та екстраверсія як показник соціальної активності особистості.
Зазначені тенденції актуалізації аксіопсихологічного потенціалу студентів-соціальних педагогів забезпечуються такими психологічними механізмами: семантичним розсіюванням на етапі дифузної особистісно-професійної ідентичності – другий-третій курс; семантичною конденсацією на етапі особистісно-професійного самоствердження – четвертий курс; семантичною локалізацією на етапі зрілої професійної ідентичності – п’ятий курс. Перспективи гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів пов’язані зі створенням розвивального освітнього середовища у ВНЗ, здатного забезпечити інтерперсональну ціннісну синергію на засадах демократизму, антропоцентризму, професійної і життєвої компетентності. Наслідком соціальної аксіокорекції професійної освіти стане гармонійне поступальне розгортання суб’єктного потенціалу майбутніх соціальних педагогів згідно з інтерналізованими гуманістичними цінностями й вимогами професійної діяльності.
Основний зміст роботи відображено у таких публікаціях: Голован В. П. Розвиток гуманізму в європейській культурній свідомості // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. – 2002. – № 11. – С. 156-159. Голован В. П. Соціосинергетика в психолого-педагогічному вимірі // Психологічні перспективи. – 2003. – Випуск 4. – С. 186-190. Голован В. П. Принцип інтерперсональної синергії в контексті дидактико-когнітивної практики // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 2 (26). – С. 27-34. Голован В. П. Гуманність як основа професіоналізму педагога // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2004. – Випуск VI. – С. 156-163. Голован В. П. Гуманність як фасилітуюча вартість суб’єктів освіти // Матеріали першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ‘2004”. – Том 54. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.5-7. Голован В. П. Психопедагогіка серця Григорія Сковороди: парадигмальні контури сучасної освіти // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2006. – Випуск VIII. – С. 184-189. Голован В. П. Колабораціонізм – практика втрати національної ідентичності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – Т.VIII. – Випуск 2. – К., 2006. – С. 68-74.
|
