У дисертації проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання збереження, розвитку, актуалізації і реалізації творчого потенціалу людини і суспільства у відповідності з конкретно-історичними умовами і тенденціями еволюції сучасної цивілізації, українського суспільства у перехідний період. Уточнення розуміння творчості як духовно-діяльного феномена у руслі компаративістського діалогу між різними філософськими дискурсами дозволило обгрунтувати концепцію багаторівневості творчого потенціалу як цілісної якості людини, що має інформаційно-енергетичну природу. Творчий потенціал людини охоплює тілесні, психологічні, інтелектуальні, соціальні і духовні прояви людської індивідуальності і виявляє себе на есенціально-діяльному, віртуальному і трансцендентальному рівнях. Розгляд концептуальної парадигми творчого потенціалу у онтогенезі і філогенезі дало можливість виявити специфіку креативних процесів на різних етапах індивідуального і культурно-цивілізаційного буття, причини виникнення потенціалу різних конфігурацій і спрямування в залежності від суб’єктивних показників розвиненості окремих його елементів, а також об’єктивних умов суспільно-історичного розвитку. Дослідження проблеми творчості людини дозволило обґрунтувати діагнозування становища, динаміки, спрямування творчого потенціалу у головних його проявах і рівнях відповідно з віковими особливостями людини з виділенням переваг певних типів і конфігурацій, їх привабливості з метою прийняття оптимальних регулятивно-управлінських рішень. Розкриті соціально-історичні умови, що сприяють оптимізації процесів розвитку, актуалізації і реалізації творчого потенціалу людини. Соціально-філософський аналіз становлення і форм реалізації творчого потенціалу у далекій історичній і більш близькій ретроспективі дозволив дійти висновку про необхідність пошуку Україною власного шляху у постмодернізаційних змінах з метою обмежень і нейтралізації негативних наслідків капіталістичного і комуністичного різновидів індустріалізму і досягнення стану суспільства, у якому на перший план виходять взаємовідносини між людьми, і де творчість цінується як засіб розвитку внутрішнього духовного світу кожного громадянина держави. З усієї сукупності сфер суспільного життя, які мають ключове значення у досліджуваних процесах, у дисертації виділені збереження і використання у державотворчих цілях відповідних рис менталітету і національного характеру українців, відтворення творчого потенціалу через систему вищої освіти, а також підприємницька діяльність. Практичні рекомендації стосуються оптимізації креативних процесів в суспільстві в цілому і стосовно всіх суспільних сфер. Зокрема, мова йде про те, що творчий потенціал людини і суспільства – невід’ємні складові національної культури, що зв’язана з останніми через ментальні характеристики народу і його окремих представників. В умовах модернізації і постмодернізації особливого значення набуває виявлення і використання для розвитку всього позитивного у менталітеті і національному характері з паралельним обмеженням їх негативних проявів. Великого значення набувають механізми виховання молоді, де об’єднуються творчі і національно-ментальні складові. Надії на дальший стабільний і динамічний розвиток України будуть мати під собою грунт за наявності універсальної, мобільної системи підготовки кадрів, у тому числі з вищою освітою, здатної оперативно відгукуватися на потреби суспільства. Модернізаційно-реформаційні перетворення тут повинні мати за мету вихід на світові стандарти, на акумулювання вітчизняних і закордонних досягнень. Вирішенню завдань повинні сприяти розроблені дисертантом і впроваджені у навчально-виховний процес система контролю якості підготовки спеціаліста у вищій школі і концепція виховання студентів, що базуються на пріоритетності розвитку і актуалізації творчого потенціалу. Підприємництво, яке набуває дедалі більшого поширення і популярне серед молоді, має досить значний ресурс для розкриття творчих здібностей людини і може бути ефективно використане для відтворення активного, інноваційного базового типу особистості, здатної вивести економіку з кризи за умов відповідної державної політики. Проведений теоретико-методологічний аналіз, опрацювання теоретичних ідей на рівні соціальних і конкретно-соціологічних досліджень, практичної перевірки їх у організаційній, навчально-виховній і управлінській діяльності дозволяє твердити про можливість використання матеріалів і висновків дисертації з метою вироблення ефективної соціальної політики, регулювання відносин між людиною і суспільством з метою створення суб’єктивних можливостей і об’єктивних умов для її розвитку і саморозвитку як носія потенційних креативних якостей. Результати дослідження можуть бути корисними у підготовці управлінців усіх рівнів, державних службовців, політичних діячів і вихователів. СПИСОК |
