Анотація до роботи:

Хаєцький Г.С. Аквальні і водно-болотні антропогенні ландшафти Поділля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2006.

У дисертації проаналізовано історичні етапи формування та розвитку антропогенних аквальних і водно-болотних ландшафтних комплексів Поділля, удосконалено та доповнено теоретико-методологічні засади їх дослідження, зокрема: досліджено структуру, складено класифікацію аквальних, водно-болотних антропогенних ландшафтів та ландшафтів-аналогів, проведено районування водних антропогенних ландшафтів. Виявлено та обґрунтовано функціонування парадинамічних взаємозв’язків між водними та суміжними ландшафтами, закономірності формування та розвитку водно-болотних екотонів. Прогнозовано динамічні зміни у взаємодії аквальних антропогенних ландшафтних комплексів із суміжними територіями.

Визначено подальший розвиток і обґрунтовано основні напрями оптимізації та можливості рекреаційного освоєння аквальних і водно-болотних антропогенних ландшафтних комплексів.

1. На основі просторово-часового аналізу взаємодії людини з натуральними водними ландшафтними комплексами встановлено, що зарегулювання річок Поділля призвело до трансформації річкових долин та їх заплав. Це виявилось через зміну: а) режиму поверхневого стоку; б) рівня ґрунтових вод; в) ґрунтово-рослинного покриву; г) мікроклімату суміжних територій тощо. Регіональні особливості форм, розмірів і глибин ставків і водосховищ залежать, переважно, від орографічних умов територій регіону та особливостей будівництва антропогенних водойм. Трансформація натуральних аквальних ландшафтів в антропогенні ландшафтні комплекси складає на Поділлі від 60 до 80%, а в окремих випадках – до 90-95%. Постійно зростаючий процес замулювання та заростання ставків і водосховищ призвів до втрати їх водного об’єму в середньому на 50–60%, а окремих ставків – на 95–97%.

2. Історико-ландшафтознавчий аналіз показує, що у формуванні і розвитку аквальних антропогенних ландшафтів доцільно виділяти п’ять етапів: початковий (ІІ тис. до н.е. – ХІV ст.), ранній (ХV–ХVІІІ ст.), новий (ХІХ – початок ХХ ст.), новітній (50-ті–80-ті роки ХХ ст.) і сучасний (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Протягом першого етапу створювались загати, ставки, канали, що призвело до корінної зміни ландшафтної структури річок та їх заплав. Ці ландшафтні комплекси, але значно активніше та на більших площах, формувались під час другого і третього етапів. Найінтенсивнішим є процес формування аквальних антропогенних ландшафтів і особливо водно-болотних на четвертому етапі. П’ятий етап, який триває і донині, визначається стабілізацією і деяким послабленням розвитку ААЛ, але інтенсивно продовжують розвиватись ВБАЛ.

3. Ставки Поділля відносяться до заплавного, руслового, схилового та вододільного типів місцевостей. Розташування та приуроченість ставків до відповідного типу місцевостей визначає їх ландшафтну структуру, особливості розвитку та функціонування. Будівництво в долинах річок ставків призвело до формування ставково-заплавного типу місцевостей, який є поширеним серед антропогенних ландшафтів регіону. До корінної перебудови ландшафтної структури річкових долин (річищ та заплав) призвело також будівництво річкових та заплавних каналів. Результатом дослідження є складені картосхеми, відновленої і сучасної ландшафтних структур заплав річкових долин, ставків та суміжних ландшафтних комплексів, розроблена класифікація ААЛ та їх районування.

4. Окрім водосховищ, ставків і каналів на Поділлі сформувалась група похідних аквальних ландшафтів, що виникли у місцях кар’єрних виробок, антропогенному карсті та відстійники, які розглядаються як ландшафти-аналоги натуральних озер. Їх різне походження визначають не лише морфологічні й морфометричні ознаки, але й процеси, які проходять у водоймах: гідродинамічні, гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні та гідроекологічні. В основі складеної класифікації ландшафтів-аналогів лежать їх генетичні особливості.

5. Внутрішньоаквальна ландшафтна структура ставків і водосховищ Поділля залежать від рельєфу дна затопленої території та специфіки суміжних ландшафтів. Вони визначають внутрішню диференціацію ландшафтних комплексів водойм та характер функціонування внутрішньоаквальних і водно-болотних ландшафтних комплексів. Цим також визначаються нормальний (середній), повільний або прискорений темпи замулювання, заростання ставків і водосховищ. Кожна стадія еволюції водойм, їх внутрішньоаквальних і водно-болотних ландшафтних комплексів, характеризується певним співвідношенням глибоководь і мілководь та відповідною структурою.

6. Аквальні і водно-болотні антропогенні ландшафтні комплекси Поділля сформувались на основі і в межах існуючих натуральних ландшафтів, в результаті чого з’явилась нова мережа антропогенних меж, що представлена у вигляді складних ландшафтних структур – водно-болотних екотонів, розвиток яких базується на парадинамічних зв’язках з прилеглими ландшафтами. Із зростанням антропогенного навантаження на аквальні ландшафти та припиненням експлуатації ставків, меліоративних каналів виявлена чітка тенденція до збільшення площ ВБАЛ. Занесення і замулювання ставків, водосховищ та інших антропогенних водних об’єктів призводять до формування мілководних ландшафтних комплексів, які є основою функціонування та розвитку водно-болотних антропогенних ландшафтів. Водно-болотна рослинність – індикатор виділення ВБАЛ; вона визначає його існування та еволюційний розвиток.

7. Аквальні і водно-болотні антропогенні ландшафтні комплекси, інженерно-технічні споруди, в результаті прояву речовинно-енергетичних потоків з ландшафтами суміжних територій формують єдиний водно-суходільний антропогенний парадинамічний ландшафтний комплекс (ВСАПДЛК). ВСАПДЛК функціонує завдяки прямим та зворотним зв’язкам між антропогенними водоймами і ландшафтами суміжних територій. Встановлено, що від активності прямих зв’язків залежать ступінь трансформації натуральних аквальних ландшафтних комплексів в антропогенні. Зворотні зв’язки залежать від стану ландшафтів суміжних територій, що впливає на функціонування, розвиток аквальних, внутрішньоаквальних, водно-болотних ландшафтів Поділля. Функціонування, динамічні процеси і розвиток ВСАПДЛК визначають рівень трансформації ВАЛ та ВБАЛ в ландшафтні комплекси суходолу.

8. Оптимальний розвиток аквальних і водно-болотних антропогенних ландшафтів може бути забезпечений при врахуванні умов їх функціонування, як рекреаційних ландшафтних комплексів, а також за умови створення єдиної системи природоохоронних заходів, які б поєднали між собою напрями оптимізації згаданих ландшафтів натурального та антропогенного походження. Оптимізація процесів взаємодії ВАЛ і ВБАЛ із ландшафтними комплексами суміжних територій можлива завдяки науково-обґрунтованому пошуку збалансованого співіснування між ними, їх охороною та цілеспрямованим перетворенням, при умові застосування запропонованих заходів.

Публікації автора:

Статті:

1. Денисик Г.И., Кирилюк А.Н., Хаецкий Г.С., Рябой В.Е. Историко-географические особенности формирования и высотная дифференциация прудов Правобережной Украины. – Калининград, 1999. – С. 8-10.

2. Хаєцький Г.С. Історія формування та сучасний стан водних антропогенних ландшафтів Поділля // Географія і сучасність. – Київ, 2000. – Вип. 3. – С.175-181.

3. Хаєцький Г.С. Водні та земноводні антропогенні ландшафти Поділля: загальні ознаки, методи досліджень // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2001. – Вип. 1. – С. 85-93.

4. Хаєцький Г.С. Водосховища і ставки Поділля: просторове розташування та структура // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – Тернопіль, 2001. – Вип. 2. – С. 18-22.

5. Хаєцький Г.С. Замулювання та заростання ставків і водосховищ, як основні процеси формування земноводних антропогенних ландшафтів Поділля // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2002. – Вип. 3. – С. 64-69.

6. Хаєцький Г.С. Водні антропогенні ландшафти /Середнє Побужжя. За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С. 187-199.

7. Хаєцький Г.С. Водойми натурального та антропогенного походження як ландшафти- аналоги // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2003 – Вип. 6. – С.82-88.

8. Хаєцький Г.С. Внутрішньоаквальна ландшафтна структура антропогенних водних об’єктів Поділля //Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХI століттях. – Вінниця – Воронеж: Гіпаніс, 2003. – С. 129-133.

9. Хаєцький Г.С. Екологічні проблеми та оптимізація взаємодії водних і земноводних ландшафтів з ландшафтами суміжних територій //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – Тернопіль, 2004. – Вип. 2. Ч. II. – С. 55-59.

Тези:

1. Хаєцький Г.С. Водні (аквальні) і земноводні ландшафти у житті людини //Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 64-66.

2. Хаєцький Г.С. Мілководдя водосховищ і ставків – основа формування земноводних антропогенних ландшафтів //Фізична географія і геоморфологія. – Київ: Обрії, 2001. – Вип. 40. – С. 171-173.

3. Хаєцький Г. С. Екологічні аспекти взаємозв’язків внутрішньоаквальних ландшафтів з ландшафтами суходолу // Регіональні екологічні проблеми. – Київ, 2002. – С. 234-235.

4. Гудзевич А.В., Поліщук В.С., Хаєцький Г.С., Паращук Н.В. Особливості формування та динаміки субаквальних антропогенних комплексів Східного Поділля // Екологічні дослідження річкових басейнів Лівоберужної України. – Суми, 2002. – С. 210-217.

5. Хаєцький Г.С. Аквальні та водно-болотні антропогенні ландшафти Придністров’я // Ландшафти та геоекологічні проблеми Дністровсько-Прутського регіону. – Чернівці, 2005. – С. 189-191.