В дисертації обґрунтовано і розроблено методику аналізу ландшафтів із застосуванням концепцій факторного простору і екологічної ніші та проведено її практичну апробацію для вирішення низки науково-практичних завдань, що дозволяє зробити наступні висновки: 1. Факторний простір ландшафту будується як багатовимірний евклідів простір, вісі якого відповідають незалежним зовнішнім факторам, від сукупної дії яких залежать еволюційні, динамічні, структурні та територіальні риси ландшафту. Основним інструментом дослідження організації ландшафтів в такому просторі по відношенню один до одного і до факторів зовнішнього середовища є концепція ніші. Ніша ландшафту – частина його зовнішнього багатовимірного факторного простору, де для існування даного ландшафту забезпечуються нормальні умови та кількості ресурсів, вона є відображенням закономірностей самоорганізації ландшафту в багатовимірному факторному та географічному просторах. В межах цього об’єму виділяється реалізована ніша ландшафту, яка надає сприятливі умови та кількості ресурсів, виключає несприятливі комбінації значень ландшафтних факторів та враховує ефект конкуренції ландшафтів за площу. 2. Цілісність сприйняття, організації і роботи з вихідними даними дослідження забезпечує геореляційна база даних, що поєднує в собі позиційну і непозиційну складові даних про ландшафтні та природні умови території. До аналізу ввійшло 100 видів ландшафтів, співвідношення яких з факторами описувалось за допомогою регулярної 10 км мережі аналітичного гріду (4957 точок). Побудована електронна база даних дозволяє будувати і аналізувати ніші ландшафтів України за будь-якими комбінаціями факторів. За результатами статистичного опрацювання матеріалів бази даних в програмному середовищі STATISTICA 6.0 було побудовано факторні амплітуди ландшафтів (1600 гістограм розподілу частот). Аналіз факторних амплітуд ландшафтів проводився за їх шириною, формою розподілу площ ландшафту в межах амплітуди, за положенням точки оптимуму. Ніші, побудовані для найбільш інформативних комбінацій факторів, проаналізовано за положенням у факторному просторі, об’ємом, накладанням (перетином) з нішами інших ландшафтів. 3. За шириною факторних амплітуд ландшафти України поділені на стено-, мезо- та евріфакторні. За розробленою методикою виявлені та кількісно оцінені лімітуючі фактори для 100 видів рівнинних ландшафтів України, виконана їх типологія за лімітуючими факторами. Аналіз форми розподілу частот площ ландшафту в межах його факторних амплітуд дозволяє одночасно оцінити глибину реакції ландшафту на дію фактора та визначити найбільш комфортні умови зовнішнього середовища для даного ландшафту. 4. Об’єм ніші ландшафтів визначається трьома головними чинниками: площею, які займають контури даного виду ландшафту, ступенем розірваності ареалу поширення цих контурів, положенням контурів по відношенню до напрямку градієнта фактора. Форма ніші свідчить про відхилення ландшафту від зонально-азональної норми, напрямок цього відхилення і лімітуючий фактор ландшафту. Аналіз та кількісну оцінку подібності та відмінностей ландшафтів за їх вимогами до зовнішніх факторів та реакцією на їх дію проведено за графами мір перекриття ніш ландшафтів. Перетин ніш дозволив оцінити ландшафти з точки зору їх структурно-динамічної та еволюційної близькості й свідчить про наявність територіального конкурентного тиску і можливе заміщення одного виду ландшафту іншим. За допомогою показника пристосованості ландшафтів до сумісної дії факторів оцінено комфортність різних частин ніші для існування в ній ландшафту з подальшим перенесенням отриманої інформації на територію. З’ясовано, що мінімальні значення показника пристосованості ландшафтів зовнішньому природному фону відповідають зонам переходу одних типів ландшафтів в інші (зоноекотонам, або регіональним екотонам). 5. Розроблені методи ординації і побудовані ординаційні ряди ландшафтів України дозволили з’ясувати, що за факторами тепло- та вологозабезпеченості положення виду ландшафту на ординаційних рядах сильно корелює із їх класифікаційною належністю, а “упакування” видів ландшафтів вздовж цих рядів близьке до їх “упакування” в географічному просторі. Ординація рівнинних ландшафтів України за факторами місцеположення дозволила з’ясувати, що види ландшафтів немов тяжіють (притягуються) до деяких висот земної поверхні і саме тут знаходяться гіпсометричні оптимуми ландшафтів багатьох видів і гіпсометричні оптимуми типологічного ландшафтного різноманіття. 6. За розробленою методикою прогнозування, що базується на концепціях факторного простору і ніші, визначені основні тренди та прогнозні ряди змін ландшафтів при можливих змінах кліматичних умов України. Найбільш помітні зміни ландшафтної структури матимуть місце в ареалах, в межах яких відмічається підвищене типологічне ландшафтне різноманіття, слабка пристосованість ландшафтів до зовнішнього природного фону та істотне перекривання кліматичних ніш ландшафтів. Такі умови складаються в ареалах перехідних смуг (регіональних та зональних екотонах) рівнинної частини України. 7. Застосування оцінок ширини факторних амплітуд, об’ємів ніш і ступеня пристосованості ландшафтів до зовнішнього природного фону дозволило сформулювати ряд кількісних критеріїв созологічної (природоохоронної) цінності ландшафтів і ефективності екокоридорів і за цими критеріям визначити ареали їх оптимального розташування. 8. З урахуванням комплексного і багатоцільового характеру дослідження було створено геоінформаційну базу даних, що містить синтезовану і впорядковану інформацію по природним умовам території, яка може оновлюватись та слугувати джерелом науково-практичної інформації при вирішенні проблем ландшафтного картографування, оцінки стійкості та унікальності природних ландшафтів, прогнозуванні їх динамічно-еволюційних тенденцій, що може бути використане при визначенні загальних напрямків державного і прийнятті конкретних рішень регіонального рівнів формування стратегії природокористування. | 