Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні інститути, етнополітична конфліктологія, національні та політичні процеси і технології


61. Наріжний Данііл Юрійович. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві: дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2004.



Анотація до роботи:

Наріжний Д.Ю. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути і процеси. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2004.

В дисертації досліджуються політичні технології – комплекс соціальних технологій, які реалізуються у політичній сфері (технології політичного менеджменту, державного управління, технології виборчих кампаній, комунікативні технології та ін.), та особливості їх застосування в транзитивному суспільстві, тобто суспільстві, яке перебуває в процесі складних соціально-політичних перетворень. Соціальні і політичні технології відіграють провідну роль у системі управління суспільством і процесами, що відбуваються в ньому, вони відрізняються системною природою, визначають суспільну організацію, характеризуються структурно-функціональним змістом. Кожному типу суспільства властива своя система соціальних і політичних технологій, яка еволюціонує разом із суспільством і політичним режимом. Головною особливістю системи політичних технологій транзитивного суспільства є формування симбіотичного комплексу, компонентами якого є постмодерні комунікативні технології, технології формальної демократії і технології, що виникли в системі авторитарного управління суспільства індустріальної епохи. Для суспільств транзитивного типу, до яких належить Україна, відсутній позатехнологічний шлях подолання соціально-економічної і політичної кризи і наближення до ідеалу демократії.

У результаті здійсненого теоретичного аналізу ціль дисертаційного дослідження була досягнута, а всі поставлені задачі вирішені.

1. Основні теоретико-методологічні засади розробки політичних технологій були закладені класиками соціально-політичної думки ще в індустріальну епоху. У ХХ ст. проблеми політичних технологій досліджувались теоретиками постмодернізму і ці дослідження не припиняються дотепер.

Формування індустріального суспільства, ускладнення його структури обумовило потребу в активній розробці теоретико-методологічних засад політичних технологій, пошуку оптимальної моделі системи соціально-політичного управління. Технократизм, який був панівним умонастроєм індустріальної епохи, став головною причиною зростання рівня технологізації політичної сфери. Перехід індустріального суспільства до нової стадії розвитку, формування постіндустріального суспільства стали вирішальним фактором радикальної трансформації уявлень не тільки про роль, значення і функції соціальних і політичних технологій, а й про їх сутність. Політичні технології набули нових, не властивих їм до цього якостей, таких як гнучкість, різноманіття форм, а також нового – інформаційно-комунікативного характеру. Роль теоретичних пошуків соціальних мислителів-постмодерністів у процесі розробки політичних технологій виявилася досить суперечливою. З одного боку, постмодерністи виступили як непримиренні критики використання технологічних процедур у сфері політики, вважаючи, що це вкрай дегуманізує політичну сферу, а з іншого – їх теоретичні пошуки, завдяки акцентованій увазі до проблем конкретної людини, її прав і свобод, детермінували фундаментальне реформування сталої системи політичних технологій.

2. Соціальні і політичні технології відіграють провідну роль у системі управління суспільством і процесами, що відбуваються в ньому, вони мають системну природу, визначають суспільну організацію, характеризуються структурно-функціональним змістом. Кожному типу суспільства властива своя система соціальних і політичних технологій, яка еволюціонує разом із суспільством і політичним режимом. Сутність політичних технологій визначається сферою їх застосування, вони є особливим типом соціальних технологій, реалізованих у сфері політики, а їх специфіка обумовлена типом політичного режиму.

3. Головною особливістю системи політичних технологій транзитивного суспільства є формування симбіотичного комплексу, компонентами якого є постмодерні комунікативні технології, технології формальної демократії і ті технології, що виникли в системі авторитарного управління суспільства індустріальної епохи. Технології, які використовуються в практиці політичного управління в Україні, більшою мірою відповідають природі авторитарного й індустріального суспільства, що свідчить про явне відставання України від сучасного інформаційного, демократичного, плюралістичного суспільства. Суспільство транзитивного типу не має позатехнологічних шляхів подолання соціально-економічної і політичної кризи і наближення до ідеалу демократії. У цілому модернізація політичних технологій транзитивного суспільства, завдяки їх оптимізації й інформатизації, здатна позитивно вплинути на якість, ефективність і результати політичного управління і сприяти його демократизації. Однак процес розвитку системи політичного управління України і його оптимізація, за допомогою використання сучасних політичних технологій, має два вектори – «змістовний» і «формальний». Упровадження технологій демократії у практику політичного управління здатне призвести до істотного руху українського соціуму в напряму встановлення правового режиму і зміцнення демократичних інститутів. Формальне впровадження сучасних технологій до практики соціально-політичного і державного управління України здатне сприяти встановленню режиму «формальної», або «керованої», демократії, тобто формуванню маніпулятивістської системи управління, далекої від принципів істинного народоправства.

4. Процес технологізації системи політичного управління в умовах транзитивного суспільства породжує низку проблем. Однією з найбільш важливих є проблема адекватності соціально-технологічного інструментарію розв'язуваним соціально-політичним проблемам. Не менш важливою є проблема відповідності змісту політичних технологій і форм їх використання моральним нормам і принципам гуманізму. Сутність першої проблеми полягає в суперечності між необхідністю динамічного оновлення соціальних і політичних технологій і сталими технологічними традиціями управління, менталітетом, рівнем технологічної культури і знань суб'єкта управління. Сутність проблеми відповідності змісту політичних технологій і форм їх використання моральним нормам і принципам гуманізму полягає в суперечності між поставленою метою і вибором засобів для її досягнення. У транзитивному суспільстві не виключена можливість застосування украй цинічних форм вирішення цієї проблеми, у тому числі і згідно з головним принципом єзуїтів – «мета виправдує засоби». Найважливішою функцією соціальних і політичних технологій є встановлення балансу між суспільством і індивідуумом, суспільним благом і індивідуальними прагненнями, тому питання стосовно вибору необхідної міри насильства або примусу для збереження цієї тимчасової рівноваги в будь-якому суспільстві залишається відкритим. У транзитивному суспільстві орієнтація на моральні норми під час використання політичних технологій є однією з найбільш актуальних. Крім того, у транзитивному суспільстві залишається відкритим і питання щодо мети і завдань реформ. Найчастіше вони камуфлюються або приховуються за абстрактною, а тому малозрозумілою для більшості громадян формою, як, наприклад, «багатовекторність (інтеграція в Європу та покращення добросусідських відносин з Росією)», «формування демократичного режиму», «зміцнення інститутів ринкової економіки» тощо. Однак Людина, Громадянин, Особистість досить часто опиняються поза увагою реформаторів. Позагуманність або антигуманність соціально-політичних перетворень виправдовується прагненням реформаторів вивести країну у фарватер глобальних процесів демократизації, збудувати сучасні інститути ринку і конкурентну економіку. Технології демократії самі по собі не можуть бути гарантією життєздатності і стійкості демократичного режиму, вони є лише інструментом соціально-політичного реформування, який є ефективним і корисним лише у випадку, якщо він використовується заради гуманної загальнозначущої мети. Таким чином, не менш важливим фактором, який забезпечує ефективність використання політичних технологій і відповідність гідних засобів високій меті, виступає рівень правосвідомості як суб'єктів управлінської діяльності, так і тих, на кого вона спрямована.

Розробка і впровадження ефективних технологій реалізації і захисту прав людини разом з формуванням демократичної, зрілої правосвідомості громадян, є першочерговими завданнями, вирішення яких істотно вплине на подальший розвиток демократичного суспільства в Україні.

Публікації автора:

  1. Нарижный Д.Ю. Роль политических технологий в современном обществе // Грані. – 1999. – №4(6). – С. 36-42. (0,5 друк. арк.).

  2. Нарижный Д.Ю. Социология эпохи постмодернизма // Грані. – 1999. – №5(7). – С. 17-22. (0,6 друк. арк.).

  3. Нарижный Д.Ю. Новая парадигма социального познания // Грані. – 2000. – №6(8). – С. 70-75. (0,6 друк. арк.).

  4. Сурмин Ю.П., Нарижный Д.Ю. Социологические портреты кандидатов в Президенты // Грані. – 1999. – №3(5). – С. 71-79. (авторський внесок – 0,2 друк. арк.).

  5. Нарижный Д.Ю., Сурмин Ю.П. Проблемы имиджей кандидатов в Президенты Украины // Гуманитарный журнал. – 1999. – №2(2). – С. 66-75. (авторський внесок – 0,25 друк. арк.).

  6. Сурмин Ю.П., Решетниченко А.В., Нарижный Д.Ю. Основные проблемы реформирования украинского общества в зеркале общественного мнения Днепропетровска // Соціологічна освіта і наука в Україні: Зб. наук. пр. – К.: МАУП, 2000. – Вип. 1: Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. – С. 177-185. (авторський внесок – 0,18 друк. арк.).

  7. Нарижный Д.Ю. Миф как средство политической коммуникации // Інформоенергетичні технології адаптаційних процесів життєдіяльності на початку ІІІ тисячоліття: Зб. наук. пр. – К.; Кривий Ріг: ЗАТ «ЗТНВФ»; «КОЛО», 2001. – С. 298-306. (0,5 друк. арк.).

  8. Наріжний Д.Ю. Технології політичного маркетингу // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 3. – С. 91-95. (0,2 друк. арк.).

  9. Сурмин Ю.П., Нарижный Д.Ю. Сущность, основные парадигмы и тенденции развития избирательных технологий (Часть 1) // Грані. – 2002. – №1(21). – С. 17-23. (авторський внесок – 0,2 друк. арк.).

  10. Наріжний Д.Ю. Технології управління в політиці: теоретичні аспекти // Актуальні проблеми держ. управління. – 2002. – №3(9). – С. 123-135. (0,6 друк. арк.).

  11. Наріжний Д.Ю. Політичні технології та проблеми демократизації в Україні // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ. – 2002. – Т. 2. – С. 78-81. (0,2 друк. арк.).

  12. Наріжний Д.Ю. Проблеми ризику і технології його зниження в державному управлінні // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ. – 2003. – Т. 1. – С. 308-312. (0,2 друк. арк.);

  13. Сурмін Ю.П., Наріжний Д.Ю. Виборчі технології. – Д.: ПОРОГИ, 2001. – 120 с. (авторський внесок – 2,2 друк. арк.).

  14. Дніпропетровськ у дзеркалі громадської думки: Монографія / Ю.П. Сурмін, С.М. Серьогін, А.В. Решетніченко та ін.; Під ред. д-ра соціол. наук, проф. Ю.П. Сурміна – Д.: ПОРОГИ, 2002. – 244 с. (авторський внесок – 2,4 друк. арк.).