У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – підвищення ефективності МДЕ при протрузіях і грижах поперекових МХД на підставі поглибленого і спрямованого вивчення загрозливих станів у післяопераційному періоді, їхнього прогнозування на доопераційному етапі, розробки нових способів профілактики і систематизації методів лікування. 1. Вивчення динаміки клінічної симптоматики і рентгенометричних показників у хворих із протрузіями і грижами поперекових МХД на доопераційному, у найближчому і віддаленому післяопераційному періодах показало, що клінічна картина як до МДЕ, так і при виявлених у післяопераційному періоді загрозливих станах характеризується больовим синдромом, міотонічними реакціями і неврологічними порушеннями різного ступеня вираженості. Кількісні і якісні показники рентгенометрії відбивають динаміку структурних змін у поперековому відділі хребта. 2. Аналіз результатів МДЕ у хворих із протрузіями і грижами поперекових МХД у найближчому післяопераційному періоді показав, що відмінний і хороший результати отримано в 78 % випадків, задовільний – у 19 % пацієнтів, а незадовільний – у 3 % випадків. У віддаленому післяопераційному періоді число відмінних і хороших результатів знизилося до 68 %, а кількість задовільних (25 %) і незадовільних (7 %) результатів збільшилася. У структурі ускладнень МДЕ інтраопераційні склали 8,1 %, у найближчому післяопераційному періоді – 14,3 %, у віддаленому періоді – 21,7 %. 3. Систематизовано і проаналізовано ускладнення МДЕ на етапі оперативного втручання, у найближчому і віддаленому післяопераційному періодах. У структурі інтраопераційних ускладнень кровотеча з епідуральних вен склала 70,6 %, ушкодження твердої мозкової оболонки – 23,5 %, травми корінця – 5,9 %. У найближчому післяопераційному періоді гематоми відзначалися в 23,3 % випадків, лікворея – 3,3 %, нагноєння післяопераційної рани – 5,0 %, дисцит – 8,4 %, нестабільність ХРС – 60 %. У віддаленому післяопераційному періоді рецидив протрузій і гриж зустрічався в 19,8 % спостережень, рубцевий стеноз ХК – 14,3 %, клінічно значимий спондилоартроз – 50,5 %, нестабільність ХРС – 15,4 %. 4. Установлені критерії прогнозування ускладнень поперекової МДЕ дозволяють правильно оцінити імовірність розвитку виду загрозливого стану в 73 % випадків, що свідчить про високу цінність прогностичних таблиць і доцільність їхнього використання для прогнозування можливості розвитку ускладнень на доопераційному етапі. 5. Розроблено спосіб непрямої оцінки фукционального стану ОРС людини, що дозволяє удосконалити диференційну діагностику між клінічно значимим спондилоартрозом, нестабільністю ХРС і рубцевим стенозом ХК у післяопераційному періоді. 6. Обґрунтовано способи профілактики ускладнень поперекової МДЕ, що полягають у проведенні повного обсягу діагностики на доопераційному етапі (клініко-рентгенологічні, МР-, комп’ютерно-томографічні, патофізіологічні, біохімічні, біомеханічні методи) і адекватної інтерпретації даних обстеження; прогнозуванні імовірності розвитку загрозливих станів у передопераційному періоді з використанням запропонованих нами прогностичних таблиць; правильному виборі тактики оперативного втручання і бездоганній оперативній техніці. 7. Розроблено спосіб хірургічного лікування спондилоартрозу, що запобігає виникненню в післяопераційному періоді спондилоартралгії і заснований на інтраопераційній денервації дуговідросткових суглобів, дозволяє досягти задовільних результатів у найближчому післяопераційному періоді в 100 % хворих, у віддаленому післяопераційному періоді – у 92,8 % пацієнтів. 8. Лікувальні заходи загрозливих станів після поперекової МДЕ повинні бути спрямовані на усунення ведучого патологічного процесу і профілактику подальшого прогресування структурно-функціональних змін ХРС, включати консервативні і диференційовані оперативні підходи. |