За роки ринкових перетворень економіки Вінницького регіону в скотарстві склалися негативні тенденції: обсяг виробництва яловичини за останні 12 років знизився на 78,6 відсотка, що пов’язано як із зменшенням поголів’я, так і зниженням продуктивності худоби, в першу чергу внаслідок розпаду спеціалізованих підприємств з виробництва яловичини, в тому числі за рахунок погіршення забезпеченості кормами і не дотримання технології виробництва. Обсяг виробництва яловичини у Вінницькій області в 1990 році складав 139,5 тис. тонн, а у 2001 році – 29,8 тис. тонн, або це в 4,7 рази менше, що дає підставу стверджувати про значне зниження фізіологічно обґрунтованої норми
споживання на душу населення. У зв’язку із великим значенням яловичини в забезпеченні життєвого рівня населення об’єктивною необхідністю є нарощування обсягів її виробництва, передумовою якого є підвищення ефективності скотарства. Аналогічна ситуація склалася і в Україні в цілому. Оцінка виробництва яловичини в сучасних умовах вимагає дослідження стану виробництва, процесу та напрямків використання яловичини. Однак відсутність системи показників, зорієнтованих на підвищення конкурентоспроможності яловичини, достатньої інформації та апробованих процедур аналізу виробництва яловичини в умовах формування її ринку унеможливлює ефективне управління та адекватне реагування на зміни в галузі скотарства. У результаті вивчення кон’юнктури ринку яловичини Вінницької області встановлено, що:
основним фактором, який стримує розвиток регіонального ринку яловичини є неефективне функціонування галузі скотарства, наслідком якого стало зменшення поголів’я худоби і платоспроможного попиту на яловичину; недостатня звітність по реалізації частини обсягу виробництва яловичини, не відрегульований механізм відносин між підприємствами переробки і реалізації яловичини з виробниками, що не стимулює розвиток внутрішнього ринку яловичини. Систематизація факторів оцінки та прогнозування розвитку скотарства за принципом групування в блоки: технологічні, енергоощадні, економічні та соціальні дозволяє ефективно поєднувати при виробництві яловичини технологічні фактори з врахуванням економічних та соціальних і є передумовою інтеграції товаровиробників, зорієнтованої на підвищення її конкурентоспроможності. Встановлено, що доступні інформаційні матеріали носять узагальнюючий та зорієнтований характер на систему менеджменту, маркетингу, банківської справи, бухгалтерського обліку, фінансування та кредитування, але які ще значно віддалені від широкого використання у малих тваринницьких підприємствах. Тому для таких підприємств пропонується використання для прогнозування показника-співвідношення виробництва яловичини (ВЯ = М:Я), де М – виробництво молока, Я – виробництво яловичини. Оптимальним варіантом є виробництво десяти кілограмів молока на один кілограм яловичини. Для уточнення прогнозу виробництва яловичини доцільно використовувати показники забезпечення худоби кормами на кінець першого кварталу. З використанням кореляційно-регресивного аналізу запропонована функція і розроблена на її основі шкала прогнозування виробництва яловичини, за даними залишків кормів на перше квітня, дозволяють виробникам не тільки визначити можливості подальшої годівлі тварин, але й встановити майбутній обсяг надходження продукції на ринок. Згідно з прогнозом кон’юнктури регіонального ринку яловичини, стратегія діяльності виробників повинна забезпечити підвищення ефективності функціонування галузі, яка найбільшою мірою повинна використати можливості інтеграції різних за рівнем концентрації виробництва яловичини агроформувань. Основними загальними напрямками організаційно-економічного забезпечення розвитку ринку яловичини як для Вінницької області, так і для інших регіонів України є:
рентабельне ведення галузі; створення передумов для формування такого рівня реалізаційних цін відповідно до платоспроможного попиту на яловичину, що забезпечить досягнення нормативного споживання цієї продукції; підвищення інтенсивності виробництва яловичини шляхом залучення власного капіталу за рахунок зменшення витрат кормів і праці – підвищення ефективності використання ручної праці при роздачі кормів і прибиранні тваринницьких приміщень, застосування прогресивних способів утримання молодняку; врахування часу народження телят та віку реалізації молодняку з метою найповнішого використання пасовищного періоду; удосконалення ринкової інфраструктури регіону, яка забезпечує раціональну заготівлю та реалізацію яловичини до кінцевого споживача; створення на базі обласного і районних управлінь сільського господарства інформаційно-аналітичних і консультативно-маркетингових центрів, які здійснюють ціновий та соціально-економічний моніторинг, що дозволить оперативно і якісно задовольнити інформаційні запити суб’єктів ринку м’ясної продукції в тому числі яловичини. |