Аналіз комунікативних ситуацій, в яких реалізується акт навіювання, дозволяє стверджувати, що сугестія як вербальний та невербальний емоційно забарвлений вплив на психіку людини, що сприймається без критичної оцінки, і є важливою складовою як повсякденного спілкування, так і професійного дискурсу, здійснюється під час взаємодії сугеренда та сугестора. Ефективність такої взаємодії визначається соціостатусом сугестора, особливостями психіки сугеренда, стосунками, що складаються між ними, особливостями конструювання сугестивного повідомлення та комунікативною компетенцією мовців. Отримані результати дослідження сучасного англомовного сугестивного дискурсу дали підстави сформулювати таке його визначення: сугестивний дискурс – цілеспрямована комунікативна дія з метою здійснення впливу на підсвідомість адресата для зміни його психоемоційного та фізіологічного стану, що є сукупністю процесу й результату і включає як лінгвальний, так і позалінгвальний компонент. Акт сугестивного впливу здійснюється в царині мови і мовлення, а саме мовлення є основним інструментом сугестора. Однак, поряд із провідною роллю мовлення, важливою особливістю сугестії є її безпосередній зв'язок із підсвідомістю. Тому при вивченні сугестивного дискурсу слід враховувати результати психолінгвістичних, нейрофізіологічних, нейролінгвістичних досліджень. Вивчення вербальної діяльності психотерапевтів, НЛП-консультантів, психологів дозволило виділити характерні риси мовлення сугестора: мовні конструкції, що використовуються під час впливу, ретельно продумані і несуть певне функціональне навантаження; мінімальне використання негативних граматичних конструкцій та лексичних одиниць з негативним оцінним значенням; широке використання модальних слів і фраз з предикатами пропозиційного відношення, модальних конструкцій, прислівників, а також модальних дієслів в епістемічному значенні; мінімізація прямих директивів, перевага надається непрямим директивам, подвійним інструкціям та включеним командам; застосування лексичних одиниць з абстрактним значенням, емоційно забарвлених лексичних одиниць, художніх порівнянь, парафраз, евфемізмів та метафор. широке використання повторів та протиставлень, які є основними риторичними прийомами сугестивного впливу; сугестор орієнтується на ключові слова клієнта, послуговується лексикою та образами, що відповідають індивідуальним особливостям клієнта; просодія є потужним латентним засобом сугестії, а характерною рисою мовлення сугестора є свідома ритмізація, яка реалізується на всіх мовних рівнях; невербальна поведінка сугестора є не лише додатком до вербальної поведінки, але й окремим засобом впливу на підсвідомість сугеренда. Мовлення сугеренда залежить від його психоемоційного стану і характеризується великою кількістю емоційно забарвленої лексики, негативних конструкцій, а також узагальнень, перекручувань, опущень. Загалом, досліджений корпус мовного матеріалу дозволяє якісно визначити найхарактерніші патерни сугестії та з'ясувати лінгвістичні кореляти навіювання. Серед перспективних напрямків дослідження слід визнати порівняльний аналіз вербальних механізмів сугестії в різних мовах (з позицій компаративного мовознавства). Заслуговує на увагу дослідників також роль сугестії в судовому, побутовому, релігійному та інших видах дискурсу. | 