Анотація до роботи:

Рудюк В.В. Антропогенові уніоніди південно-західної частини Східно-Європейської платформи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню антропогенових уніонід південно-західної частини Східно-Єврпейської платформи. В роботі проведене детальне дослідження геолого-геоморфологічних умов місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах різного віку долин річок Дністер, Дунай, Дніпро, Південний Буг та Приазов’я, опрацьовано збори викопних решток уніонід з 40 місцезнаходжень, проведене їх монографічне вивчення, виявлено основні напрямки просторової еволюції, монографічно описано 50 видів уніонід, з яких дев’ять видів та три підвиди нові для науки. Вперше обгрунтовано суть змішаного характеру фауни молюсків з алювію ІІ, ІІІ, V терас та дана нова інтерпретація їх віку. Уточнено систематичний склад та віковий інтервал виділених А.Л. Чепалигою фауністичних комплексів, проведена стратифікація та кореляція четвертинних алювіальних відкладів.

Таким чином, розроблена наукова основа, яка може бути використана при геологічній зйомці та побудові карти четвертинних відкладів 1:200 000 масштабу та інших спеціальних карт.

У дисертації наведено результати фауно-систематичної ревізії антропогенових уніонід південно-західної частини Східно-Європейської платформи: проведено монографічний опис викопних решток антропогенових уніонід досліджуваного регіону, виявлено основні напрямки їх просторової еволюції, виділені основні етапи розвитку уніонід, обгрунтовано суть змішаного характеру фауни молюсків з алювіальних відкладів ІІ, ІІІ, ІV, V терас, дана нова інтерпретація їх віку, показано реальні можливості застосування уніонід в цілях стратиграфії та міжрегіональних кореляцій.

Отримані результати дозволяють зробити такі висновки:

1. На підставі фондового та опублікованого геологічного матеріалу, аналізу видового складу молюсків вперше обгрунтовано виділення двох ритмів алювіального осадконакопичення при формуванні ІІ, ІІІ, ІV, V надзаплавних терас в долині Нижнього Дністра. Встановлено, що вріз терас розпочинався в час зледеніння, коли рівень Чорного моря був значно (60-80 м) нижчим за нинішній. Це спричиняло інтенсивний вріз по спрямленому руслу і формування нижнього ритму алювію, а при настанні міжльодовикових умов і піднятті рівня моря починалось формування верхнього ритму алювію, при широкому меандруванні русла. Тому нижня товща алювію завжди представлена грубим валунно-галечниковим складом при підпорядкованому поширенні різнозернистих пісків, гравію.

2. Аналіз фауни молюсків ІІ, ІІІ та V терас показав, що в нижньому алювії присутні, як правило, мешканці річок з швидкою течією помірної зони або гірських річок, тоді як у верхній товщі алювію – зонально вимерлі види, які нині мешкають в прісних і опріснених водоймах субтропіків. В цьому плані хорошим індикатором виступають представники родів Margaritifera, Bogatschevia, Potomida, підроду Eolymnium.

3. Розвиток антропогенових уніонід був зумовлений зміною клімата, а отже екосистем водних біотопів, яка протікала в напрямку наростання похолодання, чергування холодних і теплих інтервалів, а в плейстоцені зледенінь та міжльодовиков’я. Відповідно цьому спостерігаються еволюційні зміни в розвитку уніонід в пліоцен-еоплейстоцені та міграційні в середньому-пізньому неоплейстоцені.

4. Виділені етапи в розвитку фауни молюсків (і зокрема уніонід) відповідають в загальних рисах крупним палеогеографічним етапам розвитку природи і є надійною основою для розчленування та кореляції алювіальних відкладів віддалених регіонів. В поєднанні з палеомагнітними даними комплекси уніонід дозволяють провести границю між пліоценом та еоплейстоценом під алювієм ІХ (бошерницької) тераси Дністра, верхньокуяльницькими відкладами з прісноводною фауною в районі Одеси. Границя між еоплейстоценом і неоплейстоценом проведена в алювії VII (михайлівської) тераси.

5. Особливе значення для стратиграфії і кореляції алювіальних відкладів мають уніоніди з групи sturi, а також похідна від них група caudata. Крім цього, уніоніди підродів Pseudunio, Eolymnium, роду Potomida, Margaritifera, які мігрували у водні басейни України, чітко відбивають певні відрізки часу в неоплейстоцені і є також надійним репером при кореляції.

6. В роботі монографічно описано 50 видів уніонід, з яких дев’ять видів і три підвиди нових для науки. Еволюційні зміни в фауні уніонід, широкі міграції вибагливих до певних умов видів дозволяють вважати уніоніди однією з самих перспективних груп прісноводних молюсків для цілей стратиграфії, кореляції та палеогеографії.

Публікації автора:

1. Рудюк В.В. Про формування та вік алювію V надзаплавної (колкотовської) тераси // Доповіді НАНУ. – 2000. – № 7. – С. 135-138.

   Рудюк В.В. Представники роду Bogatschevia // Геол. журнал. – 2000. – № 2. – С. 101-108.

   Рудюк В.В. Про вік алювію в Канівських дислокаціях // Геол. журнал. – 2000. – № 4. – С. 89-92.

   Рудюк В.В. Зміна фауни уніонід на межі пліоцену і еоплейстоцену та еоплейстоцену і неоплейстоцену // В зб.: Біостратиграфічні та палеоекологічні аспекти подійної стратиграфії (Відпов. ред. Ю.В. Тесленко). – К., 2000. – С. 74.

   Рудюк В.В. Про границю між антропогеновою та неогеновою системами за даними прісноводних Bivalvia // В зб.: Палеонтологічне обгрунтування стратонів фанерозою України (Відпов. ред. Ю.В. Тесленко). – К., 2001. – С. 83-84.

   Rudyuk V. Evolutional changes of the Dnestr basin Antropogene Unionidae // Abstr. International Conf. on Carpathian Euroregion Ecology. – Miskolc (Hungary). – 2000. – P. 93.

   Rudyuk V. Evolutional changes of the Dnestr basin Antropogene Unionidae // Proc. 3 International Conf. on Carpathian Euroregion Ecology. – Miskolc(Hungary). – 2000. – P. 71.

   Rudyuk V. The significance of Unionidae for divission of alluvial deposits // Abstr. International Conf. on the Ukraine Quaternary Explored. – Kyiv (Ukraine). – 2001. – P. 78.