На основі інтертеоретичного узагальнення семантики когнітивних наук на тлі принципу антропологізму обґрунтовані умови достатності складових компонент інтертеоретичної структури: інтенціональної установки, що усуває полісемію міждисциплінарного дискурсу і каузальної мережі людських намірів як одної з перспективних моделей зв’язків доступної і недоступної семантики життєвого світу. У такий спосіб реалізований конструктивний підхід до проблеми синтезу a prіorі. Концептуальним моментом є розкриття принципу модельного згортання інтенціональних структур на континуумі Кантора [0,1] та з’ясування умов їх відчуження у світ. Дослідження проведено шляхом послідовної експлікації загальних проблем філософії і науки у форматах цілісного світосприйняття (семантика, космологія, антропологізм). Обговорено умови інтертеоретичного синтезу семантики життєвого світу на основі інтенціональної геометрії тіла і свідомості. Це дозволило зробити наступне. – доведено, що причиною якісної розбіжності нормативно-ціннісних орієнтирів філософії та науки, а також діахронії в семантичній організації їх концептів є перш за все інтенціональна неспівмірність стилів тілесної і свідомої дії, що зумовлює певний конструктив у проеціюванні гносеологічних, епістемологічних і методологічних проблем сучасних дисциплін на єдиний інтенціональний простір когнітивної семантики; – обґрунтовано, що репрезентація антропологізму в когнітивних науках, а також його модельне відтворення аксіоматичними системами точних і природничих наук має набути властивостей інтертеоретичного узагальнення, якщо вбачати в людині континуум особистісно-орієнтованої семантики, який відтворює власну інтенціональну цілісність шляхом згортання й утримання когнітивних структур, які він сам продукує; – з’ясовано, що дійти певної синхронізації між альтернативами світу, спроектованими на мову, можна шляхом відтворення номотетичного виміру антропологізму і визначення його меж, у дисертації ця апроксимація реалізована в моделі «семантичного словника», інтенціональна структура якого ущільнюється внаслідок конкуренції когнітивних пропозицій свідомості з асоціативними мережами тіла за домінування у відтворенні каузальних мереж життєвого світу; – обґрунтовано антропологічну сумірність геометричної мови з семантичним простором когнітивних інтенцій особистості завдяки порівняльному аналізу історії розвитку інтенціональної геометрії (стоїчна пневматика, її номіналістичні доробки) з просторовими і часовими формами сприйняття людини, притаманними її чуттєвості. Інтенціальна установка, спрямована на тілесну і свідому рівновагу, виявляється індиферентно відкритою до проявів спонтанності. – доведено, що гармонізація мотиваційної цілісності людини відбувається завдяки унікальному особисто-орієнтованому переплетенню каузальних мереж тілесного і свідомого на взірець «семантичного вузла» інтенцій; проаналізовані феномени діахронії і синхронії в організації «семантичного вузла»: життя як прагнення до цілісності, замикання каузальності (семантичний вузол), смерть як прагнення до однорідності – до її виродження (семантична мережа). | 