У дисертаційній роботі вирішено завдання з наукового обґрунтування застосування управлінських інструментів антикризової складової управління з використанням антикризової стратегії та розробкою методичного підходу до проведення реструктуризації машинобудівного підприємства. Одержані результати дозволили зробити такі висновки: 1. Адекватне реагування на кризову ситуацію можливе лише на основі своєчасного виявлення причин виникнення кризи, які слід шукати у невідповідності між станом і потребами розвитку підприємства та станом і потребами розвитку зовнішнього середовища. У результаті дослідження було виявлено більш широкий спектр зовнішніх та внутрішніх чинників появи кризи порівняно з традиційними підходами. Зазначено, що особливу увагу доцільно приділяти внутрішнім факторам, зокрема забезпеченню компетентного управління, визначенню ризиків при формуванні стратегій розвитку, виправленню недоліків у організації виробництва, адже саме на них підприємства можуть безпосередньо впливати. Визначено, що кризи мають не лише негативні наслідки для підприємницької діяльності, але й можуть спонукати її до позитивних змін, серед них – закриття нерентабельних виробництв, застосування передового досвіду, формування ефективної інвестиційної політики, інноваційний розвиток. 2. Удосконалено сутність понять «антикризове управління» та «реструктуризація», які трактуються таким чином: антикризове управління – це комплекс принципів, форм і методів розробки й реалізації низки управлінських рішень, спрямованих на найбільш оперативне виявлення небезпеки кризи, діагностики причин її виникнення, визначення заходів превентивного характеру, заходів для зниження негативних наслідків, а також на створення відповідних умов за допомогою раціонального використання наявного потенціалу підприємства й мінімізації матеріальних і фінансових витрат для своєчасного подолання кризи й відновлення життєздатності підприємства. Реструктуризація – це превентивний інструмент антикризової складової управління, який спрямовано на систематичну адаптацію фінансово-господарської діяльності підприємства до змін зовнішнього та внутрішнього середовища з метою недопущення виникнення кризових ситуацій шляхом проведення заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного та фінансового характеру, які забезпечать зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності та зміцнення фінансового стану. 3. У результаті аналізу традиційних підходів до визначення функцій антикризового управління запропоновано послідовність здійснення відповідних функцій на машинобудівному підприємстві, яка, у порівнянні з існуючими, передбачає виділення додаткових функцій антикризового управління таких, як антикризове та фінансове планування, координація та саморегуляція. Це сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності, дозволить визначити реальні обсяги одержання власних і залучених фінансових джерел, досягти збалансованого та гармонійного розвитку всіх аспектів діяльності підприємства та своєчасно здійснювати адаптивне управління з урахуванням змін у зовнішньому середовищі. 4. Зроблено наголос, що використання сучасних моделей прогнозування банкрутства, особливо закордонних, дає доволі неоднозначне уявлення про стан підприємств України, оскільки вони не повною мірою враховують особливості економічної ситуації в нашій державі, галузевої приналежності та форми власності підприємства. А тому, з метою виявлення більш детальних та реальних причин погіршення стану машинобудівних підприємств, доцільно використовувати певні групи показників дослідження їх фінансового стану, серед них – показники ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. 5. Для більшості машинобудівних підприємств характерною є недостатня оцінка ролі превентивного антикризового управління. У зв’язку з цим доведено доцільність застосування саме такого попереджуючого управління на цих підприємствах. Для підвищення їх стійкості запропоновано сукупність антикризових заходів, яка базується на певній послідовності застосування, а саме: на першому рівні – визначається збалансованість інтересів суб’єктів підприємства, на другому – поєднуються різноманітні заходи зміцнення внутрішнього та зовнішнього середовища, на третьому – використовуються фінансові заходи стабілізації, комплексне застосування яких надасть змогу мінімізувати негативний вплив на їх господарську діяльність. 6. Важливою вимогою стабільного функціонування підприємства в сучасних умовах є вміння адаптуватися до мінливого зовнішнього середовища. Аргументовано доцільність використання реструктуризації на підприємствах машинобудівної галузі, як інструменту, який спрямовано на нарощування відриву від найближчих конкурентів та створення унікальних конкурентних переваг. Запропоновано методичний підхід до проведення реструктуризації машинобудівного підприємства, яка спирається на результати аналізу показників його життєздатності за шістьма функціональними складовими, а саме маркетинговою, виробничою, матеріальною, техніко-технологічною, кадровою та фінансово-інвестиційною, що забезпечить прискорення процесу реагування підприємства на негативні напрямки діяльності. 7. Доведено доцільність використання антикризової стратегії для упередження та подолання негативних тенденцій виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарювання із застосуванням антикризового моніторингу, як фундаменту, на якому вона має розроблятися. Запропоновані етапи формування та реалізація антикризової стратегії управління поєднують стратегічні та тактичні аспекти антикризового планування та сприяють вирішенню проблеми забезпечення конкурентоспроможного та стабільного стану машинобудівного підприємства. 8. Результати дослідження впроваджені на ВАТ «Мотор-Січ», ВАТ «Запоріжсталь» та в навчальному процесі Запорізької державної інженерної академії. |
