У процесі проведення дослідження за обраною темою дисертації та реалізації основних поставлених завдань було проаналізовано науково-теоретичні основи системи антикризового управління, що дало змогу розробити методологічні аспекти оцінювання та методи стабілізаційного механізму стану підприємств машинобудівної галузі Запорізького регіону. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки: 1. Встановлено, що серед понятійного апарату антикризового управління залишається невизначеними багато дефініцій: з огляду на це нами дане визначення поняття «антикризова політика промислового підприємства» як напрямку діяльності підприємства, що спрямований на збереження його фінансово-економічного стану, здатного своєчасно реагувати на кон’юнктуру ринку, кризові явища в промисловості та враховувати вплив зовнішніх факторів на розвиток машинобудівної галузі. 2. Визначено концептуальний підхід щодо антикризового управління, який дає змогу структурувати його складові та виділити ті основні принципи, функції, методи та механізми антикризового управління, які відповідають сучасним умовам економіки і галузевим особливостям підприємств. На відміну від відомих, запропонований підхід дає змогу комплексно формувати стратегію діяльності підприємства в ринкових умовах. 3. Сформовано класифікатор пріоритетності показників, який допоможе проранжувати всі показники за ступенем пріоритетності для різних користувачів інформації машинобудівних підприємств. 4. Підприємства ВАТ «МВЗ ім. 23 жовтня», ВАТ «Бердянські жниварки», ВАТ «Рефма» вже впродовж 5 років не отримують прибутків, вартість майна цих підприємств із кожним роком зменшується, з кожним роком скорочується чисельність персоналу. Загальна сума збитку за 5 років ВАТ «МВЗ ім. 23 жовтня» складає 1970 тис. грн, кількість працюючих на підприємстві зменшилася майже вдвічі, та 30% з працівників, що залишилися, працюють в умовах неповного робочого тижня. Загальна сума збитку ВАТ «Рефма» за 5 років (не враховуючи прибуткового року) склала 5646,6 тис. грн, облікова чисельність працівників скоротилася на 42%, вартість майна підприємства зменшилася 5753,8 тис. грн. Найскладнішою є ситуація у машинобудівного підприємства ВАТ «Бердянські жниварки», де загальний збиток підприємства за 5 років дорівнює 28303,7 тис. грн, чисельність робітників зменшилася на 24%, вартість майна зменшилась у 1,5 рази. Із вибіркової сукупності підприємств немає жодного підприємства, яке б не мало збитків на протязі п’яти років і скорочення персоналу. Машинобудівні підприємства «ВАТ Мелком» та ГРП «АвтоЗАЗ– Мотор» хоча і мають позитивні тенденції по прибутку і незначне скорочення персоналу, але стабільними їх теж назвати важко. 5. Удосконалено методику визначення інтегрального показника оцінки кризових явищ та перспектив розвитку машинобудівних підприємств. До його складу відноситься: інтегральний показник машинобудівних підприємств, галузі машинобудування та інтегральний показник регіону. До основних показників, які необхідно використовувати для інтегрального коефіцієнта підприємства: коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт придатності основних засобів, темп приросту заробітної плати, приріст оборотних засобів, рентабельність виробництва , коефіцієнт фінансової незалежності. Для інтегрального показника машинобудівної галузі регіону пропонуємо використовувати наступний перелік показників: рентабельність виробництва (коефіцієнт) галузі, темп приросту заробітної плати галузі, приріст чисельності працівників (коефіцієнт), темп приросту інвестицій в галузь (коефіцієнт), коефіцієнт оновлення основних засобів. Для розрахунку інтегрального показника регіону пропонується використовувати такі показники: темп приросту вартості випуску товарів та послуг (коефіцієнт), приріст доходів населення, приріст вартості наукових та науково - технічних послуг виражений. 6. Удосконалено дискримінаційну модель оцінки кризового стану машинобудівних підприємств регіону. Запропонована модель оцінки кризового стану машинобудівних підприємств враховує особливості української економіки і дає можливість попереджуючими діями не довести стан підприємства до банкрутства та ліквідації. 7. Сформовано стратегію стабілізації та основні підходи до її здійснення. Основними підходами стратегії стабілізації є: економія всіх видів витрат на промисловому підприємстві, що веде до зменшення обсягів виробництва, до конфліктів, які спричинені жорсткою економією витрат з наступним уповільненням тривалого падіння промислового підприємства, що передбачає зменшення витрат на маркетинг, наукові розробки, скорочення соціальних програм; стабілізація з розробкою довгострокових програм, в основі якої лежить економія всіх видів витрат та поступовий перехід від захисної до наступальної стратегії, що супроводжується завершенням принципових перегрупувань у системі управління. Визначено механізми антикризового управління: механізм попередження кризи та механізм усунення наслідків кризи. |
