На основі аналізу американського СД як різновиду аргументативного дискурсу визначено такі його характерні ознаки: специфічна та жорстко фіксована соціально-рольова конфігурація, яка виступає дискурсоутворювальним фактором; відчутний вплив позалінгвальних чинників, що мають суб’єктивний характер і зумовлені особливостями правової системи; переважне використання аргументів, що мають нераціональну природу; розробленість та активне використання тактик та прийомів, риторичних засобів, покликаних здійснювати вплив на емоції та почуття присяжних. На А в СД впливають численні позалінгвальні фактори, що зумовлюють відбір мовних засобів А. Відстоюючи свою позицію і нав’язуючи власну думку присяжним, адвокати навмисно занижують свою комунікативну компетенцію, свідомо уникаючи в своєму мовленні ускладнених логічних, лексичних і синтаксичних конструкцій. Вибір засобів А регламентується доцільністю вживання тих чи інших форм, одиниць з урахуванням психологічних, емоційних, соціокультурних, моральних, етичних та інших чинників. Ситуація судочинства за участю суду присяжних створює специфічні умови для переважного недотримання максим А в СД, що надає аргументаторові можливість здійснити вплив на присяжних, тобто виконати своє основне завдання. Логічні аргументи не є основними під час А на суді присяжних. Здійснений аналіз показав, що для А в американському СД характерним є використання переважно нераціональних з погляду логіки аргументів, що мають на меті вплинути на емоційну сферу адресата. Найбільш поширеними з них є апеляція до почуттів, апеляція до цінностей, апеляція до здорового глузду та аргумент до смерті. В американському СД застосовуються здебільшого дві тактичні моделі мовленнєвої поведінки адвокатів сторін: тактика зняття протиріч та відкладальна тактика, що передують безпосередній А. Під час А бажаного судового вироку можливе застосування двох тактик мовленнєвого впливу: прямих та непрямих, що відповідно прямим або непрямим чином репрезентують комунікативну мету повідомлення. Аналіз матеріалів допитів у судах США дав підстави поділити тактичні прийоми допиту на прийоми емоційного впливу та прийоми логічного впливу, а також запропонувати власну класифікацію аргументативних прийомів: прийом “А свідченнями допитуваного, або силогізм без висновку силогізму” та прийом “А запитаннями”, які мають переважно логічний характер. Прийоми встановлення та підтримання психологічного контакту з допитуваним, що мають на меті вплинути на емоції та почуття допитуваного і одночасно присяжних, включають прийоми заохочення, втішання, посилання на позитивні якості та авторитет, а також прийом порівняння адвоката і свідка. При А в СД широко використовуються риторичні прийоми, що мають паралогічну природу – синтаксичний, лексичний, та синонімічний повтори, риторичне запитання та питально-відповідний хід. Проведене нами дослідження є першою спробою комплексного підходу до проблеми А в СД. Подальший аналіз усної А в юридичному дискурсі взагалі і в СД зокрема видається необхідним для розвитку положень лінгвістичної теорії А, розширення знань про мовні засоби А, поглиблення уявлень про дискурс як канал реалізації аргументативних зусиль у практичних сферах людської діяльності. Поглиблене дослідження усної А в умовах судочинства матиме практичне значення для професійного навчання адвокатів. | 