Матеріальні свідчення життєдіяльності степових спільнот зазвичай розглядають в межах двох понять – пізньоенеолітичне населення, репрезентоване різними групами, головним чином, поховань, і ранньоямне, представлене двома локальними групами, що тяжіють до середнього шару Михайлівки та Рєпіна. Таке термінологічне означення, яке передбачає послідовність цих явищ – енеоліт і рання бронза (Давньоямна культура), видається нам не логічним, оскільки вони, у всякому разі сьогодні, постають синхронними. І пізньоенеолітичні пам‘ятки, і ранньоямні зараз датуються одним часом – періодом Трипілля С II. Орієнтуючись на побутові пам‘ятки, особливості їхнього керамічного комплексу, поширення схожих форм посуду у похованнях та тризнах, ми схильні виокремлювати в колі найпізніших енеолітичних та ранньобронзових пам‘яток дві археологічні культури. Одна з них, Рогачицька, охоплює Правобережний Степ і Нижню Наддніпрянщину до Степового Криму включно. Її керамічний комплекс, з одного боку, суттєво різниться від посуду, поширеного у синхронних побутових і поховальних пам‘ятках Лівобережної України та далі на схід, з іншого – від кераміки пізнішої Ямної культури. Носії Рєпінської культури займали простори на схід від Дніпра – Сіверсько-Донецький регіон та Північно-Західне Надозів‘я та далі на схід. Це добре фіксується за матеріалами поселень і поховальними пам‘ятками, які відмічають завдяки виявленій у них кераміці зону поширення цієї культури. У виділенні нових етнокультурних масивів – Рогачицької й Рєпінської культур - ми спиралися на здобутки вітчизняної археології. Воно постає, на наш погляд логічним завершенням спостережень і міркувань, висловлених багатьма дослідниками. Ці культури вимагають, безумовно, пильнішої уваги, особливо з боку вияву всього накопиченого масиву поховань. Останній, виходячи з теми нашої роботи, залучено доволі обмежено – лише для обґрунтування зазначених культур. Проте, можливо, що завдяки курганній стратиграфії у майбутньому стане можливим хоч якоюсь мірою хронологічно – у межах Трипілля С II – відокремити деякі культури від інших цього ж часу. Це вимагає уваги до кожного енеолітичного кургану, співставлення стратиграфічних колонок курганів, що можливо, надасть змоги чіткіше простежити тенденції у зміні поховального обряду. Певні сподівання можна покласти й на абсолютні методи датування. Список публікацій за темою дисертаційної роботи: Статті в фахових виданнях, затверджених ВАК України Поселення рєпінської культури на Сході України // Археологія. - 1999. - № 1. - С.60-64. Керамика позднеэнеолитических погребений степной Украины и ее аналогии в материалах поселений // Старожитності Північного Надчорномор‘я та Криму. – Запоріжжя: ЗГУ, 1999 (у співавторстві з Н.С. Котовою). - С.22-32. Проблема систематики пам‘яток пізнього енеоліту-ранньої бронзи // Археологія. - 2001. - № 4. - С. 96-106. Кераміка середнього шару поселення Михайлівка // Сучасні проблеми археології. - Київ, 2002. - С. 223-225.
Статті в інших фахових виданнях Северскодонецкий ареал Репинской культуры // Древности Северского Донца. - Луганск: Шлях, 2000. - С.57-76. Кремневый комплекс среднего слоя поселения Михайловка //Древности Северского Донца. – Луганск: Шлях, 2001. - С. 69-76. Тези та матеріали конференцій Поселення Рєпінської культури // Доба бронзи Доно-Донецького регіону (матеріали 5-го Українсько-Російського польового археологічного семінару). - Капітаново, 1999. – С. 42-43. Позднеэнеолитические памятники пивихинского типа Среднего Поднепровья // Ад неалітызацыі да пачтку эпохі бронзы. Культурныя змены у міжрэччы Одры і Дняпра паміж VI і II тыс. до н. э. Міжнародны сімпозіум - Брэст, 2000. - С. 38.
|
