Анотація до роботи:

Чень Л.Я. Архітектура монастирів Святого Василія Великого в Україні та їх місце в розвитку української архітектури ХVІІ-ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01- теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. Львівський Національний університет „Львівська політехніка”- Львів 2007.

Дисертація присвячена вивченню розвитку архітектури василіянських монастирів в контексті розвитку української архітектури ХVІІ - ХХ ст.

В роботі розглянуто формування мережі василіянських монастирів протягом ХVІІ - ХХ ст., виявлено основні етапи будівництва василіянських монастирів І- 1617 - 1743 рр. - період перебудови отриманих монастирів; ІІ - 1743-1918 рр. - період розквіту будівництва; ІІІ - 1918-1946 рр. - період реконструкції монастирів, зруйнованих військовими діями. Вперше проведено класифікацію василіянських монастирських споруд і виявлено типологічні розпланувальні схеми.

В роботі розглянуті чинники, які впливали на архітектурно-просторову організацію василіанських монастирів. Проаналізовано архітектурно-мистецьке вирішення василіянських монастирських споруд в контексті українського та європейського сакрального будівництва.

В процесі дослідження виявлені основні особливості планувально-просторового вирішення монастирів ЧСВВ. Внаслідок натурного обстеження прослідковано сучасні тенденції розвитку василіянських монастирів в Україні та розроблено наукові положення щодо їх реставрації, реконструкції та розбудови.

1. На основі наукових праць опублікованих у різних періодичних та наукових виданнях, в історико - архітектурному аспекті проведено вивчення питання формування архітектури василіянських монастирів. Аналіз літературних та архівних джерел за темою дослідження показує, що архітектура українських василіянських монастирів досі ще комплексно не досліджувалася. Невивченою є їхня планувальна структура, відсутній архітектурно-просторовий аналіз, не проведено класифікації й не виявлено їх типологія.

2. Вирішення поставлених в роботі завдань базувалося на використанні загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Розроблено комплексну методику дослідження розвитку архітектури монастирів ЧСВВ протягом ХVІІ-ХХ ст. і сучасного стану їх архітектурно-просторової організації.

3. У результаті архітектурно-просторового аналізу, на підставі літературних і картографічних джерел виявлено три основні етапи розвитку василіянських монастирів:

1- період (1617-1743 рр.) від утворення Литовської провінції до складу якої входили монастирі на території нинішньої Литви, Білорусі та України (Волинь та Подніпров’я) і об’єднання із Руською провінцією, до якої входили монастирі Галичини, в один Руський Чин – період перебудови отриманих василіянами монастирів відповідно до вимог структурованого Василіянського Чину;

2 - період (1743-1918 рр.) - період розквіту будівництва монастирів ЧСВВ;

3- період (1918-1946 рр.) – період обмежень будівництва та реконструкції монастирів після руйнування І світовою війною.

3. Встановлено територіальні межі поширення василіянських монастирів по періодах:

в І період - Литва, Білорусь, Україна (Волинь та Подніпров’я);

в ІІ період - Галичина, Холмщина, Закарпаття;

в ІІІ період – Галичина, Закарпаття.

4. Простежено процес формування архітектури монастирів ЧСВВ і їх споруд в Україні та у контексті традицій європейського сакрального будівництва, що дало підстави стверджувати, що монастирські комплекси ЧСВВ ХУІІ - ХХ ст. на ранньому етапі будівництва вирішувались з дотриманням східних українських традицій і супроводжувались введенням нових для свого часу форм, а в період великого розвитку монастирів ЧСВВ – йшла тенденція поєднання західноєвропейських зразків з місцевими регіональними традиціями сакрального будівництва. Розбудова монастирів ЧСВВ тісно пов’язана з творчістю видатних архітекторів, скульпторів, художників, різьбярів, будівничих, в результаті чого, монастирські комплекси та ансамблі за своїми архітектурно-художніми вартостями виходять на рівень кращих зразків архітектури всеукраїнського і європейського масштабу.

5. Аналіз матеріалів дозволив провести класифікацію василіянських монастирів і виявити типологію їх розпланувальних схем. Монастирі ЧСВВ можна класифікувати :

- за величиною об’єктів: великі, середні і малі монастирі;

- за розташуванням: в середмісті, в передмісті, за межами населеного пункту;

- за статусом: архимандрії, монастирі з школами, колегіями, студіями та резиденденції;

з наступною типологією:

- за архітектурним вирішенням композиції монастиря по відношенню до храму: розосереджений тип, де храм розміщений на площі, ізольовано від монастирських споруд та блокований тип - храм блокується із спорудами;

- за планувальним вирішенням храмів: тридільні, триконхові, хрещаті, однонавні, тринавні базиліки, ротонди;

- за планувальним вирішенням келій: лінійні, Г- подібні, П– подібні;

- за планувальним вирішенням дзвіниць: тип четверик на четверику

( квадратні), прямокутні, восьмерик на восьмерику (восьмикутні);

- за конструктивним вирішенням: дерев’яні, оборонного характеру і муровані монастирі.

6. Визначено особливості формування та розвитку архітектури василіянських монастирів. Перший етап розвитку полягав у формуванні композицій монастирів з дотриманням українських традиційних схем та прагненням до регулярності забудови монастиря. На другому етапі розвитку спостерігається орієнтація на вимоги часу, що спричиняло пошук нових розпланувальних і композиційних вирішень запозичених від Заходу та поєднаних з українськими традиціями. Врахування містобудівної ситуації, вимог фундаторів при спорудженні монастирів, призводило до порушення традиційної орієнтації храмів. Має місце насичення інтер’єрів монастирських храмів декоративною різьбою і скульптурами, бічних вівтарів, проповідальниці. В пластичному оздобленні храмів застосовуються горельєфи, постаті святих, декоративні вази. На третьому етапі розвитку монастирські споруди після руйнування 1-шою світовою війною, реконструюються, набуваючи нового художньо-образного виразу.

7. Визначено перспективні напрямки сучасного розвитку архітектури монастирів ЧСВВ:

1 - збереження історичної традиції щодо домінуючої ролі храму;

2 - спостерігається функціонально-планувальне і образно-просторове урізноманітнення архітектурного вирішення монастирів;

3 - тенденція до впровадження сучасного обладнання в монастирях.

8. Розроблено наукові положення реставрації і реконструкції, регенерації:

1 - дослідження архітектурної спадщини з метою виявлення монастирських об’єктів для занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;

2 - складення паспорту на пам’ятку;

3 - визначення історичних територіальнихмеж монастирів та їх затвердження;

4 - розроблення і затвердження комплексних заходів фізичного збереження монастирських пам’яток в нерозривному зв’язку з архітектурним і природним оточенням;

5 - проведення реставраційних робіт монастирських комплексів та їх споруд методом консервації, ремонту, відновленням втрачених елементів ансамблю чи споруди на основі науково-обгрунтованої документації, а повністю втрачених – відзнакуванням;

6 - здійснення реконструкції монастирських комплексів шляхом знесення малоцінних старих монастирських будівель і спорудженнях нових споруд, які би гармонійно вписувались в історичну монастирську забудову;

7 - вдосконалення інженерних і транспортних мереж на території монастиря;

8 – розробка проекту благоустрою монастирської території з врахуванням природних ландшафтних умов та історичної традиції монастиря (відновленням садів, алей, клумб, скульптурних композицій).

Отже, василіянські монастирі ХVІІ - ХХ ст. займають вагоме місце в історії архітектури України.

Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження:

Статті у фахових наукових виданнях:

1.Л. Я. Чень. Василіянські монастирі в українській архітектурі ХVІІ-ХІХ ст. // Вісник Державного університету „Львівська політехніка”- Резерви прогресу в архітектурі і будівництві № 287-Львів, в-во Державного університету ”Львівська політехніка”, 1995 – С.186-188

2. Леся Чень. До типології історичних трансформацій в архітектурно-просторовому розвитку монастирів ЧСВВ // Збірник наукових праць під редакцією Богдана Черкеса та Миколи Бевза. Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Львів, в-во Державного університету ”Львівська політехніка”, 1996 - С.169-170

3. Чень Л. Василіянські монастирі в архітектурі України ХVІІ – ХІХ ст. // Вісник Державного університету „Львівська політехніка”- Архітектура № 358, Львів, в-во Державного університету ”Львівська політехніка”, 1998 – С. 112-116

4. Чень Л.Я. Принципи розташування та архітектурно-просторового вирішення монастирів ЧСВВ // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” № 568. Архітектура/ Відп.ред.проф., д-р арх. Б.С.Черкес - Львів, в-во Національного університету ”Львівська політехніка”, 2006 – С. 245 – 248.

5. Рудницький А.М., Чень Л.Я. Сучасні тенденції розвитку архітектури Василіянських монастирів. // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” № 568. Архітектура,/ Відп.ред.проф., д-р арх. Б.С.Черкес Львів, в-во Національного університету „Львівська політехнікка”, Львів 2006 – С. 253-254.

(Внеском автора є проведення натурних обстежень та опрацювання архівних джерел)

Інші публікації

6. Л.Чень. Сучасні проблеми монастирського просторово - ландшафтного оточення // Проблеми ландшафтної ахітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Матеріали Першого міжнародного семінару 25-27 червня 1997 р. Том І, Львів, в-во УкрЛДТУ, 1997 р.- С. 91-94.

7. Л. Чень. Ландшафтні особливості в просторовій композиції ЧСВВ // Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Матеріали Першого міжнародного семінару Том 2, Львів, в-во УкрЛДТУ, 1998 р.- С. 35 - 38

8. Л. Чень. Регіональні ландшафтно-просторові особливості формування і композиції монастирів ЧСВВ // Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Матеріали Першого міжнародного семінару Том 2, Львів, в-во УкрЛДТУ, 1998 р. - С. 39 -45.