Анотація до роботи:

Пилягіна Г.Я. Аутоагресивна поведінка: патогенетичні механізми та клініко-типологічні аспекти діагностики і лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. – Київ, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню аутоагресивної поведінки (АП); систематизації її патогенетичних механізмів й процесів суїцидогенезу, клініко-феноменологічних особливостей внутрішніх й зовнішніх форм АП, а також визначенню клініко-патогенетичних типів її зовнішніх форм; розробленню і впровадженню ефективних комплексних методів діагностики та диференційованої невідкладної терапії зовнішніх форм АП.

Було досліджено 350 хворих після скоєння суїцидальної спроби, 70 пацієнтів з внутрішніми формами аутоагресивної поведінки та групи порівняння (108 осіб). У ході дослідження було запропоновано та на тлі клінічного експерименту доведено необхідність визначення клініко-патогенетичних типів зовнішніх форм АП.

Проведено комплексний клініко-феноменологічний аналіз різних форм і типів АП з урахуванням різних видів коморбідних психопатологічних розладів та системний аналіз особистісних девіацій у ході суїцидогенезу при різних формах й клініко-патогенетичних типах АП. Науково обґрунтовано, розроблено й впроваджено метод диференційованої комплексної невідкладної суїцидологічної допомоги суїцидентам у найближчому постсуїцидальному періоді.

1. У дисертації здійснено нове вирішення актуальної проблеми сучасної психіатрії – комплексне дослідження аутоагресивної поведінки, яке дозволило дослідити й систематизувати патогенетичні закономірності розвитку, клініко-феноменологічні особливості різних форм аутоагресивної активності, розробити її клініко-патогенетичну типологію, а також впровадити у клінічну практику нові якісні комплексні методи діагностики та диференційованої невідкладної суїцидологічної допомоги хворим у найближчому постсуїцидальному періоді.

2. На підставі запропонованої дослідницької гіпотези була розроблена теоретична модель патогенетичних механізмів формування аутоагресивної поведінки. Виходячи з сучасної природничо-наукової методології, вона враховує теоретичні положення еволюційно-синергетичної парадигми і розглядає суїцидогенез як процес патологічного пристосування в межах онтогенезу особистості, дозволяючи описати патогенез різних форм аутоагресивної поведінки й обґрунтувати її клініко-патогенетичну типологію.

3. Окремі типи аутоагресивної поведінки якісно відрізняються за своїми патогенетичними механізмами розвитку. А саме, критерії кількості здійснених аутоагресивних дій, способів їх реалізації та небезпеки для життя, характеру пресуїцидального й постсуїцидального періодів, впливу додаткових патогенних факторів при здійсненні аутоагресивних дій, мотиваційному підґрунті аутоагресивної активності, наявності або відсутності ефекту самовільного «обриву» аутоагресивних проявів після здійснених аутоагресивних дій відображають суттєві відмінності у механізмах суїцидогенезу при суїцидальному, парасуїцидальному, псевдосуїцидальному та асуїцидальному типах аутоагресивної поведінки.

4. Окремі клініко-патогенетичні типи аутоагресивної поведінки формуються у взаємозв’язку з коморбідними психічними розладами: суїцидальний тип АП розвивається переважно на тлі затяжних порушень адаптації (46,7%), депресивних станів різного генеза та вираженості (32,6%); парасуїцидальний – як правило на тлі різних видів розладів адаптації (88,6%), переважно сполучених з алкогольними епізодами або алкогольною залежністю; псевдосуїцидальний – внаслідок гострої реакції на стрес (72,0%), часто при її сполученні з істеричним або інфантильним розладом особистості (38,0%); асуїцидальний тип – при параноїдній шизофренії (43,4%), тяжкому депресивному епізоді з психотичними симптомами (7,9%), гострих шизофреноподібних психотичних розладах, гострих алкогольних чи наркотичних інтоксикаціях.

5. При суїцидальному типі аутоагресивної поведінки провідними симптомокомплексами є депресивний (26,1%), астено-депресивний (22,8%), депресивно-фобічний (14,1%) та тривожно-фобічний (12,0% випадків) синдроми, при парасуїцидальному – тривожно-фобічний (30,3% випадків), тривожно-дисфорічний (19,7% випадків) та тривожно-астенічний (12,9% випадків) синдроми, при псевдосуїцидальному – істеро-тривожний (52,0% випадків) та істеро-дисфорічний (40,0% випадків) синдроми, при асуїцидальному типі – депресивно-параноїдний (30,3% випадків), галюцинаторно-параноїдний (27,6% випадків) і параноїдний (17,1% випадків) синдроми. За даними психометричного шкалірування патогномонічними характеристиками аутоагресивної поведінки є виражена тривожна та депресивна симптоматика, схильність до люті, труднощі у затримці гратифікації, афективна лабільність й напруженість, а також позитивні психотичні симптоми при асуїцидальному типі аутоагресивної поведінки. При асуїцидальному та суїцидальному типах аутоагресивної поведінки вираженість психопатологічних порушень є суттєво вищою (при р<0,05).

6. Процес розвитку внутрішніх форм аутоагресивної поведінки якісно відрізняється від механізмів суїцидогенезу зовнішніх форм аутоагресивної поведінки. Специфічними характеристиками внутрішніх форм аутоагресивної поведінки є переваження суїцидальних фантазій та думок при відсутності їх зовнішньої реалізації, суттєво більша тривалість наявності аутоагресивних спонукань – переважно від одного до трьох місяців (51,4%), а також потрібність уникання психотравмуючих переживань і заклик про допомогу як переважаюча мотивація суїцидогенезу. Внутрішні форми аутоагресивної поведінки мають виражений аутодеструктивний ефект для нервово-психічної діяльності хворого, котрий впливає на процес хроніфікації й посилення важкості психічних розладів.

7. Гострота й важкість коморбідної психопатологічної симптоматики при внутрішніх формах аутоагресивної поведінки прямо пропорційна вираженості аутоагресивних проявів. У пацієнтів з внутрішніми формами аутоагресивної поведінки превалюють різні варіанти протрагированих та хронічних форм невротичних розладів переважно астенічного кола (62,9%), адаптаційних (24,3%) та особистісних розладів (18,6%) з тривожно-фобічною (28,6%), астено-депресивною (12,9%) й тривожно-астенічною (11,4%) симптоматикою у структурі ведучих синдромів. За даними психометричного шкалірування хворі з внутрішніми формами аутоагресивної поведінки мають більш низький рівень агресивності та більшу вираженість соматизованих порушень, ніж суїциденти, а глибина та різноманітність психопатологічної симптоматики в даній групі відповідна показникам при суїцидальному типі зовнішніх форм аутоагресивної поведінки (при р<0,05). Специфічні прояви та вираженість вегетативного дисфункціонування при внутрішніх формах аутоагресивної поведінки підтверджує суттєву виснаженість адаптаційних резервів у цих хворих на тлі хронічних і виражених аутоагресивних проявів.

8. Найбільш розповсюдженими і значущими психологічними предикторами суїцидогенезу при обох формах та всіх клініко-патогенетичних типах аутоагресивної поведінки є різні варіанти родинного дисфункціонування та їх сполучення. Найвагоміший суїцидогенний вплив мають порушення комунікації у родині (87,6%), різні форми емоційної залежності (70,2%) з симбіотичною, гіперопекаючою поведінкою з боку матері за умов дистантності й субмісивності батька, а також ригідні перфекціоністськи (43,2%), віктимні (32,0%) і виснажливі (31,9%) маніпулятивні батьківські настанови, а також знехтуюче, емоційно байдуже відношення батьків до дітей (28,7%). Різноманітні варіанти девіантних дитячо-батьківських взаємовідносин частіше зустрічаються при внутрішніх формах аутоагресивної поведінки та при псевдосуїцидальному типі аутоагресивної поведінки, ніж при інших її типах.

9. Психастенічний преморбідний тип особистості (50,4%) при обох формах і всіх типах аутоагресивної поведінки є одним з важливих психологічних предикторів суїцидогенезу. Більшість пацієнтів з внутрішніми формами аутоагресивної поведінки та суїцидентів виявляють ознаки екзистенціальної кризи як прояву особистісної суїцидальної готовності (98,6% і 73,7% відповідно), інфантильні настанови у міжособистісних відносинах (77,1% і 87,1% відповідно) та переважання регресивно-афективних патернів долаючої поведінки (44,3% і 51,4% відповідно), котрі потенціюють трансформацію процесів патологічного пристосування у форми аутоагресивної поведінки, що клінічно спостерігаються. Зовнішній локус контролю частіше спостерігається у суїцидентів, ніж при внутрішніх формах аутоагресивної поведінки (36,6% і 17,1% відповідно), тоді як внутрішній локус контролю – навпаки (54,3% і 38,6% відповідно).

10. Сполучення декількох причин, котрі враховують зміст суїцидогенного конфлікту, характеристики психологічного стану, а також типові патерни долаючої поведінки, безпосередньо потенціюють розвиток форм аутоагресивної поведінки, що клінічно спостерігаються. При асуїцидальному типі аутоагресивної поведінки аутоагресивні дії реалізуються виключно під впливом психопатологічних розладів на тлі бажання позбавитися нестерпних хворобливих переживань. Психопатологічні розлади і соматичні хвороби та їх суб’єктивна важкість, почуття власної неспроможності є основними причинами реалізації аутоагресивних дій при суїцидальному типі, а також суїцидогенезу при внутрішніх формах аутоагресивної поведінки. При парасуїцидальному та псевдосуїцидальному типах аутоагресивної поведінки переважно здійснюються імпульсивні аутоагресивні дії, найбільш розповсюдженими безпосередніми причинами котрих є міжособистісні конфлікти.

11. Згідно даних психологічного тестування наявність й вираженість аутоагресивних проявів та психологічних порушень достовірно вище у клінічних групах по відношенню до групи порівняння (при р<0,05). До основних психологічних предикторів аутоагресивної поведінки відносяться високий рівень безнадійності, особистісної тривожності, імпульсивності, агресивності, ригідності, фрустрації, зовнішній локус контролю, неадекватне самовиправдання з завищеним неприйняттям себе, ескапізм, а також такі захисні механізми, як регресія, проекція, зміщення і компенсація. Найбільша вираженість психологічних відхилень як предикторів аутоагресивної поведінки за даними тестової самооцінки спостерігається при суїцидальному типі та внутрішніх формах аутоагресивної поведінки.

12. У ході дисертаційного дослідження науково обґрунтовано та доведено необхідність й ефективність застосування методу диференційованої комплексної невідкладної суїцидологічної допомоги у найближчому постсуїцидальному періоді, у межах якої розроблено і застосовано прицільні схеми невідкладної фармакотерапії та психотерапії при визначених клініко-патогенетичних типах зовнішніх форм аутоагресивної поведінки і різних видах коморбідної психічної патології. Диференційована комплексна невідкладна суїцидологічна допомоги повинна надаватися суїцидентам після скоєння аутоагресивних дій як найбільш адекватний варіант спеціалізованої психіатричної допомоги. Основними результатами її застосування є практично повне купірування психопатологічних симптомів та різке підвищення антисуїцидальних настанов при парасуїцидальному типі аутоагресивної поведінки, що суттєво знижує ймовірність її рецидивування; а також зниження вираженості аутоагресивних спонукань, афективної напруги й агресивності та інших психопатологічних симптомів, відповідних конкретному клінічному типу аутоагресивної поведінки, при суїцидальному, псевдосуїцидальному й асуїцидальному її типах, що дозволяє мотивувати суїцидентів до подальшого адекватного лікування.

Публікації автора:

1. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я. К концепции поля психического // Журн. психиатрии и мед. психологии. – Донецк, 1996. – № 1(2). – С. 69–78.

2. Чуприков А.П., Пилягіна Г.Я. Розробка державної програми боротьби із зростанням суїцидальної активності в Україні // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – К., 1998. – Вип.7, кн. 1. – С. 157–159.

3. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., Никифорук Р.И. Проблема суицидов в Украине // Междунар. мед. журн. – 1999. – Т. 5, № 1. – С. 52–56.

4. Пилягина Г.Я. Аутоагрессия: биологическая целесообразность или психологический выбор? // Таврич. журн. психиатрии. – 1999. – Т. 3, № 3(10). –
   С. 24–27.

5. Пилягина Г.Я. К вопросу об адаптационной концепции в суицидологии // Таврич. журн. психиатрии. – 1999. – Т. 3, № 1(8)–2(9).– С. 105–107.

6. Cryzhanovskaya L., Pilyagina G. Suicidal Behavior in Ukraine, 1988–1998 // Crisis. – 1999. – № 20/4. – P. 1–8.

7. Пилягина Г.Я. К вопросу о клинико-патогенетической типологии аутоагрессивного поведения // Таврич. журн. психиатрии. – 2000.– Т. 4, № 1(12). – С. 22–24.

8. Пилягина Г.Я. Магические архетипы и ритуалы в патогенезе невротических расстройств и аутоагрессивного поведения // Таврич. журн. психиатрии. – 2000. – Т. 4, № 4(15). – С. 64–67.

9. Пилягина Г.Я. Феномен аутоагрессии как способ временных переходов в пространстве // Таврич. журн. психиатрии. – 2001. – Т. 5, № 1(16). – С. 37–39.

10. Пилягина Г.Я. Многоликость саморазрушения (особенности патогенеза аутодеструктивных эквивалентов). // Таврич. журн. психиатрии. – 2002. – Т. 6,
    № 2(19). – С. 52–56.

11. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я. К вопросу о необходимости организации суицидологической службы в Украине // Укр. вісн. психоневрол. – 2002. – Т. 10, Вип. 2(31). – С. 154–157.

12. Пилягина Г.Я. Клинико-патогенетическая типологизация аутоагрессивного поведения // Арх. психиатрии. – 2003. – Т. 9, № 3 (34). – С. 24–30.

13. Пилягина Г.Я. Механизмы суицидогенеза и оценка суицидального риска при различных формах аутоагрессивного поведения // Арх. психиатрии. – 2003. – Т. 9, № 4(35). – С. 18–26.

14. Пилягіна Г.Я. Комплексна діагностика аутоагресивної поведінки // Вісн. Вінницького держ. мед. університету. – 2003. – № 7 (2/2). – С. 735–739.

15. Пилягіна Г.Я. До питання про застосування комплексної невідкладної суїцидологічної допомоги // Мед. перспективи. – 2003. – Т. VIII, № 3. – Ч. 1. – С. 58–61.

16. Пилягина Г.Я. Неотложная фармакологическая терапия аутоагрессивного поведения // Пробл. мед. науки та освіти. – 2003. – № 3. – С. 48–51.

17. Пилягина Г.Я. Особенности суицидогенеза аутоагрессивного поведения в молодом возрасте // Пробл. мед. науки та освіти. – 2003. – № 4. – С. 53–57.

18. Пилягина Г.Я. Синдром юношеской астенической несостоятельности у суицидентов // Таврич. журн. психиатрии. – 2003.– Т. 7, № 2 (23). – С. 81–86.

19. Пилягина Г.Я. Применение комплексных методов диагностики при аутоагрессивном поведении // Таврич. журн. психиатрии. – 2003. – Т. 7, № 3 (24). – С. 76–82.

20. Пилягина Г.Я. Принципы неотложной психотерапии аутоагрессивного поведения // Таврич. журн. психиатрии. – 2003. – Т. 7, № 4 (25). – С. 42–46.

21. Пилягина Г.Я. Механизмы патологического приспособления и детская травматизация в суицидогенезе // Укр. мед. часопис. – 2003. – № 6 (38). – С. 49–56.

22. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., Войцех В.Ф. Суицидология. Основные термины и понятия: Метод. пособ. – К., 1999.– 60 с.

23. Пилягіна Г.Я. Корекція суїцидальності // Психологія суїцида: Метод. посіб. – Ивано-Франковск: Плай, 2002.– С. 193–226.

24. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я. Новый способ предупреждения суицидального поведения // Лікування та діагностика. – 1997. – № 3. – С. 62–63.

25. Пилягина Г.Я. Актуальные проблемы суицидологии в Украине и пути ее решения // Журн. практич. врача. – 1998. – № 6. – С. 2–6.

26. Пилягина Г.Я. Неотложные состояния в психиатрии и суицидологии // Журн. практич. врача. – 1999. – № 4. – С. 32–37.

27. Пилягина Г.Я. Психические расстройства в общетерапевтической практике // Doctor. – 2002. – № 6. – С. 17–21.

28. Пилягина Г.Я. Ранняя диагностика психических нарушений в общесо-матической практике // Журн. практич. врача. – 2002. – № 1. – С. 11–16.

29. Пилягина Г.Я. Аутоагрессия: биологическая целесообразность или психологический выбор? // Проблемы психической деятельности. Избранные конспекты лекций Республ. семинара «Школа практической суицидологии» (11–13.05.1999 г., Киев): Сб. трудов. – К., 1999. – С. 28–35.

30. Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., Табачников С.И. Оперативная обстановка и проблема предупреждения аутоагрессивной активности населения // Избранные материалы II республ. учбового семинара «Школа практической суицидологии» (21–23.11.2000г., Киев). – К., 2000. – С. 3–19.

31. Пилягина Г.Я. Методологические и клинико-патогенетические аспекты аутоагрессии как ситуационной приспособительной реакции // Материалы VI междунар. междисциплинарной конф. по биологической психиатрии «Стресс и поведение» (Москва, 26–28 октября 2001 г.). – М., 2001. – С. 65–68.

32. Пилягина Г.Я., Чуприков А.П., Балабаева Т.В., Кузнецов И.В., Чуприко-
    ва Е.Г. Суицидальная активность и насильственная смерть в Украине. Динамические тенденции последнего десятилетия // Материалы ІІI междунар. конф. “Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в ХХІ веке” (Ростов-на-Дону, Россия, 18–21 сентября 2001 г.). – Ростов-на-Дону, 2001. –
    С. 404–407.

33. Пилягина Г.Я. Комплексные подходы в неотложной терапии суицидального поведения // Матеріали III міжнар. науково-практич. конф. «Актуальні проблеми суїцидології»: Зб. наук. праць. – К.: КІВС, 2002. – С. 91–97.

34. Пилягина Г.Я. Многоликость саморазрушения (особенности патогенеза аутодеструктивных эквивалентов). // Материалы I междунар. симпозиума «Стресс и экстремальные состояния» (Кара-Даг, Феодосія (Крым) Украина 5–14 июня 2002 г.). – М., 2002. – С. 68–70.

35. Пилягина Г.Я. К вопросу об исследовательской парадигме в суицидологии // Материалы VII междунар. междисциплинарной конф. по биологической психиатрии «Стресс и поведение» (Москва, 26–28 февраля 2003 г.). – М., 2003. – С. 87–89.

36. Pilyagina G. The Clinical-pathogenetic typology of Autoagressive Behavior // XXII World Congr. of the International Association for Suicide Prevention (10–14 Septermber 2003, Stockholm, Sweden). – Stockholm, 2004. – P. P2:13.

37. Tabachnikov S., Pilyagina G. Onyshko Yu. Organization of the complex emergency suicidological help // XXII World Congr. of the International Association for Suicide Prevention (10–14 Septermber 2003, Stockholm, Sweden).– Stockholm, 2004. – P. 110:2.