Анотація до роботи:

Гічун В.С. Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (причини, механізми, профілактика).
– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – психіатрія. – Державна установа “Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України”. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена проблемам АП у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. В ході проведеного дослідження обстежено 3460 військовослужбовців, із них 188 військовослужбовців із АП, вивчені матеріали 88 випадків завершених суїцидів серед військовослужбовців. На основі комплексного клініко-психологічного, експериментально-психологічного, соціально-демографічного, статистичних методів досліджені чинники ризику, мотивації та предиктори АП у військовослужбовців. Аналіз клініко-психопатологічної структури АП у військовослужбовців дозволили визначити критерії діагностики даної поведінки. Формування АП відображає взаємозв’язок між особистісними особливостями військовослужбовця, змістом психотравмуючих чинників, характером психічних порушень.

Проведений аналіз клінічних порушень дозволив розробити та впровадити систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіопатогенезу даного стану.

1. У дисертаційній роботі на основі проведеного комплексного дослідження представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми аналізу клініко-психопатологічної структури, механізмів, закономірностей формування та розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, що дозволило розробити та впровадити комплекс лікувально-профілактичних заходів, а також систему профілактики аутоагресивних проявів серед військовослужбовців внутрішніх військ МВС України.

2. Встановлено, що для військовослужбовців внутрішніх військ групи з завершеними суїцидами є характерним вогнепальний спосіб здійснення суїциду (62,5%), на службі зі зброєю (78,4%), у зимову пору року (31,8%), у будній день (53,4%), у часовий проміжок доби від 18.00 до 24.00 (44,3%); для військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами є характерним спосіб здійснення суїциду шляхом нанесення самопорізів (самопошкодження гострим предметом) (61,1%), на службі (83,3%), у зимову пору року (41,7%), у будній день (86,3%), у часовий проміжок доби від 00.00 до 06.00 (41,7%).

3. Розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України сприяє низка чинників: соціальні (конфлікти у сім’ї (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 77,8% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами, у 40,1% військовослужбовців групи з суїцидальними думками)), конституціонально-біологічні (аномалії характеру у батьків, близьких родичів (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 72,2% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)), екзогенно-органічні (травми голови та нейроінфекції в анамнезі (у 30,6% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами), патологія вагітності та пологів у матері (у 64,8% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 44,4% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)), соматичні (наявність супутнього соматичного захворювання (нервової системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та ін. (у 33,0% військовослужбовців групи з завершеними суїцидами, у 33,3% військовослужбовців групи з незавершеними суїцидами)).

4. Проведені дослідження дозволили встановити, що у формуванні аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України приймають участь специфічні (армійські) та неспецифічні (домашні) психогенії.

Специфічні психогенії найчастіше реєструвалися у групі військовослужбовців із незавершеними суїцидами (необхідність засвоєння нових обов’язків, освоєння спеціальностей (у 30,6% осіб), матеріально-побутові незручності (у 30,6% осіб), інший (армійський) ритм життя, що регламентується воїнським статутом (у 52,8% осіб), втрата особистої свободи (у 52,8% осіб).

Неспецифічні психогенії найчастіше зустрічались у групах військовослужбовців із завершеними та незавершеними суїцидами (переживання про матеріальне неблагополуччя сім’ї (у 81,8% та у 80,6% осіб), переживання розлуки, розрив стосунків з рідними та близькими
(у 30,7% та у 52,8% осіб)).

5. Основними формами психічної патології серед обстежених груп військовослужбовців внутрішніх військ, на тлі якої розвивалась аутоагресивна поведінка, були: гострі реакції на стрес (F 43.0), розлади адаптації (F 43.2), неврастенія (F 48.0), специфічні розлади особистості (F 60.).

У структурі клінічних проявів у військовослужбовців груп із аутоагресивною поведінкою провідними симптомами були: головний біль (41,3%), зниження працездатності (47,5%), порушення сну (61,2%), понижений настрій (50,5%), втомлюваність (50,0%), тривога (49,1%), страх (39,1%), внутрішня напруга (42,3%).

6. Для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України характерні наступні основні форми аутоагресивної поведінки: несуїцидальні (безпричинні та необґрунтовані самодокори, самозвинувачення, самозасудження, невдоволеність собою) (5,1%), пре- та постсуїцидальні (несуїцидальні прояви аутоагресій) (9,1%), парасуїцидальні явища (симуляція та шантаж суїциду) (25,4%), власне суїцидальні прояви (пасивні та активні суїцидальні думки, рішення, наміри, істинні спроби суїциду) (60,5%).

7. Наведені результати досліджень свідчать про те, що у патопсихологічних механізмах формування аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України значна роль належить особистим особливостям (емоційній в’язкості, дратівливості, вразливості, високій конфліктності, схильності до аутоагресії, слабкому особистісному психічному захисту, неадекватній самооцінці, низькій активності, схильності до самозвинувачень, особистісній незрілості, утрудненості вольових зусиль при прийнятті рішень, несамостійності), типу поведінки у конфліктній ситуації (залежному та підлеглому типу відношення з оточуючими), пристосувальному типу врегулювання конфлікту, інтропунітивним реакціям (перешкоджально-домінантному типу).

8. Проведений системний аналіз клінічних та патопсихологічних порушень у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України із аутоагресивною поведінкою на тлі психічних розладів, а також чинників, що сприяють розвитку зазначеної поведінки, дозволив розробити та впровадити сучасну систему лікувально-профілактичних заходів та профілактики з урахуванням провідних механізмів суїцидогенезу даного стану.

Результати розробленої та впровадженої у внутрішні війська МВС України системи лікувально-профілактичних заходів та профілактики формування аутоагресивної поведінки у військовослужбовців свідчать про її високу ефективність. У групах військовослужбовців внутрішніх військ із аутоагресивною поведінкою на тлі різної психічної патології видужання зареєстровано у 74,9% військовослужбовців, покращання самопочуття відмічалось у 23,3% військовослужбовців, відсутність динаміки після проведеного комплексу лікувально-профілактичних заходів – у 1,8% військовослужбовців.

9. На підставі комплексного дослідження у внутрішніх військах МВС України створена позаштатна суїцидологічна служба, основні завдання якої полягають у своєчасному ранньому виявленні та ліквідації умов та чинників, що сприяють розвитку аутоагресивної поведінки у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, у вирішенні діагностичних питань та застосуванні комплексу необхідних лікувально-профілактичних заходів, у лікуванні передсуїцидальних станів у військовослужбовців військ, у експертизі, у соціально-трудовій реабілітації військовослужбовців з незавершеними суїцидами, у проведенні психопрофілактичних та психогігієнічних заходів серед особового складу внутрішніх військ МВС України.

Публікації автора:

1. Гичун В.С. Профилактика самоубийств среди военнослужащих войск МВД Украины // Український вісник психоневрології.
   – Харків, 1999. – Т. 7. – Вип. 2 (20). – С. 101-102.

2. Гичун В.С. Психопатологические предикторы суицидального поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Український вісник психоневрології. – Харків, 1999. – Т. 7. – Вип. 3 (21). – С. 71-73.

3. Гичун В.С. К вопросу о суицидальном поведении практически здоровых военнослужащих срочной службы // Український вісник психоневрології. – Харків, 1999. – Т. 7. – Вип. 4 (22). – С. 61-62.

4. Гичун В.С. Особенности профилактической работы среди военнослужащих внутренних войск МВД Украины по формированию у них антисуицидальных мотивов // Український вісник психоневрології. – Харків, 2000. – Т. 8. – Вип. 1 (23). – С. 42-44.

5. Гичун В.С. Особенности факторов психической травматизации, вызывающих развитие аутоагрессивного поведения среди военнослужащих срочной службы // Архів психіатрії. – К., 2000. – Т.6, № 1-2 (20-21). – С. 17-18.

6. Гичун В.С. Социально-психологические предпосылки аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2000. – Т. 4, №3 (14). – С. 106-107.

7. Гичун В.С. Проблема самоубийств в обществе и воинских формированиях // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2000. – Т. 4, №4 (15). – С. 19-21.

8. Гичун В.С. Условия и факторы развития аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы // Український медичний альманах. – Луганськ, 2000. – Т. 3, №2 (додаток). – С. 23-24.

9. Гичун В.С. Особенности структуры незавершенных суицидов среди военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Український медичний альманах. – Луганськ, 2000. – Т. 3, №6. – С. 57-59.

10. Гичун В.С. Аналіз повторних суїцидальних дій практично здорових військовослужбовців // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2001. – Т. 5, №1 (16). – С. 51.

11. Гичун В.С. К вопросу о роли социально-психологических факторов в формировании аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2001. – Т.7, №3 (26). – С. 163-165.

12. Гичун В.С. Аналіз передсмертних записок суїцидентів – військовослужбовців строкової служби // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2001. – Т. 5, №2 (17). – С. 75-76.

13. Гичун В.С. Социологические аспекты суицидального поведения среди военнослужащих срочной службы // Український вісник психоневрології. – Харків, 2001. – Т. 9. – Вип. 4 (29). – С. 51-53.

14. Гичун В.С. Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців строкової служби з невротичними розладами // Український вісник психоневрології. – Харків, 2002. – Т. 10. – Вип. 1 (30). – С. 107-109.

15. Гичун В.С. Психологические особенности военнослужащих срочной службы с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. – К., 2002. – Т. 8, №1 (28). – С. 38-40.

16. Гичун В.С. Клинико-анамнестические особенности у военнослужащих с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. – К., 2002. – Т. 8, №2 (29). – С. 18-20.

17. Гичун В.С. Социально-эпидемиологические аспекты аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2002. – Т. 8, №4 (31). – С. 18-21.

18. Гичун В.С. Непсихотические психические расстройства у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2003. – Т. 9, №3 (34). – С. 33-36.

19. Гичун В.С. Анализ мотивов, причин, способствующих возникновению и развитию аутоагрессивного поведения у военнослужащих // Архів психіатрії. – К., 2003. – Т. 9, №2 (33). – С. 23-26.

20. Гичун В.С. Акцентуации характера у военнослужащих войск МВД Украины с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. – К., 2003. – Т. 9, №4 (35). – С. 27-29.

21. Гичун В.С. Социологические особенности мотивации суицидального поведения военнослужащих МВД Украины // Український вісник психоневрології. – Харків, 2003. – Т. 11. – Вип. 1 (34). – С. 24-26.

22. Гичун В.С. Типология аутоагрессивных проявлений у военнослужащих войск МВД Украины и меры их профилактики // Український вісник психоневрології. – Харків, 2003. – Т. 11. – Вип. 4 (37). – С. 57-59.

23. Гичун В.С. Принципы терапии аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2004. – Т. 10, №1 (36). – С. 55-59.

24. Гичун В.С. Актуальные проблемы аутоагрессивного поведения // Архів психіатрії. – К., 2004. – Т. 10, №3 (38). – С. 58-62.

25. Гичун В.С. Непатологические ситуационные реакции при суицидальном поведении у практически здоровых военнослужащих внутренних войск МВД Украины // Український вісник психоневрології. – Харків, 2004. – Т. 12. – Вип. 1 (38). – С. 15-18.

26. Гичун В.С. Особенности развития, течения аутоагрессивного поведения у военнослужащих внутренних войск МВД Украины на фоне неврастении // Український вісник психоневрології. – Харків, 2004. – Т. 12. – Вип. 2 (39). – С. 62-66.

27. Гичун В.С. Социально-медицинские аспекты аутоагрессивного поведения у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2004. – Т. 10, №4 (39). – С. 19-22.

28. Гичун В.С. Феноменология аутоагрессивного поведения у военнослужащих // Архів психіатрії. – К., 2005. – Т. 11, №1 (40). – С. 30-32.

29. Гичун В.С. Состояние диагностики и военно-врачебной экспертизы военнослужащих внутренних войск МВД Украины с аутоагрессивным поведением // Архів психіатрії. – К., 2005. – Т. 11, №2 (41). – С. 18-23.

30. Гичун В.С. Оценка эффективности лечения и профилактики развития аутоагрессивного поведения у военнослужащих войск МВД Украины // Архів психіатрії. – К., 2005. – Т. 11, №3 (42). – С. 33-38.

31. Maruta N.A., Gichun V.S. Prophylaxis of the autoagressive behavior among military men of the forces of the ministry of internal affaires of Ukraine // 10^th Congress of Association of European Psychiatrists (28 October – 1 November. 2000, Prague, Czech Republic). – Prague (Czech Republic), 2000. – P. 03.427.