Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності існуючих лікувально-профілактичних заходів у вагітних із ретардацією плода (РП) з метою зниження перинатальної патології.
Проведено ретро- і проспективний аналіз соматичного та акушерсько-гінекологічного анамнезу у 103 вагітних із РП. Визначено й обгрунтовано чинники, що впливають на розвиток РП, а також розроблено програму прогнозування цього ускладнення вагітності. Вивчені клінічні, імунологічні, гемостазіологічні особливості перебігу вагітності й пологів, стан плода та новонароджених у жінок із РП.
На основі комплексного визначення системних змін в організмі матері та фето-плацентарного комплексу доведено, що вагому роль у розвитку РП відіграє аутоімунний процес. Вперше встановлені імунологічні маркери загрози розвитку РП вивчена залежність ступеня тяжкості гіпотрофії від рівня антифосфоліпідних антитіл та активності патологічного процесу. Розроблено алгоритм обстеження вагітних із РП.
Створений та впроваджений комплекс профілактичних та лікувальних заходів, що включає рео-, імунокорекцію, еферентні методи та дозволяє знизити питому вагу ускладнень вагітності, перинатальної захворюваності та смертності.
У дисертації на підставі вивчення особливостей імунологічного, гемостазіологічного, гормонального стану вагітних із РП наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства – запропоновані фактори ризику, розроблені та впроваджені в практику заходи профілактики та лікування ретардації плоду, що обумовлена наявністю аутоімунного процесу у вагітних з обтяженим акушерсько-гінекологічним і соматичним анамнезом.
У 36,1% вагітних з обтяженим акушерсько-гінекологічним та соматичним анамнезом виникає ретардація плода обумовлена наявністю аутоімунного процесу з підвищеним титром антифосфоліпідних антитіл та антитіл до 2-ГП-1. Основними чинниками, які сприяють виникненню ретардації плода аутоімунного генезу є: хронічна інфекція (бактеріальна – 68,2%, вірусна – 31,0%), захворювання серцево-судинної (61,2%) та сечостатевої систем (34,2%).
У жінок із ретардацією плода та підвищеним титром антифосфоліпідних антитіл перебіг вагітності характеризується високою частотою гестозу блювоти вагітних (41,8%), загрози переривання вагітності (88,3%), раннім розвитком прееклампсії (50,5%), фетоплацентарної недостатності (майже у всіх пацієнток).
Існує кореляційний зв'язок між ступенем тяжкості ретардації плода та маркерами аутоімунного процесу (антифосфоліпідних антитіл та антитіл до 2-ГП-1: r=0,39 і r=0,61 відповідно). Виявлення антитіл до комплексу фосфоліпідів, 2-ГП-1 та гемостазіологічних показників є особливо значущим для прогнозування розвитку ретардації плода та перинатальних втрат.
Етапність розвитку гемостазіологічних проявів у вагітних із ретардацією плода аутоімунного генезу підтверджена виявленням прогресування гіперагрегації тромбоцитів, гіперкоагуляції у плазмовій ланці та наявністю патологічних маркерів ДВЗ-синдрому.
Ефективність диференційованої терапії, заснованої на діагностиці рівнів імунологічних маркерів та гемостазіограми, визначається обґрунтованим вибором препаратів, що пригнічують аутоімунний процес, у комплексі з імунокоректорами та еферентними методами, а також антиагрегантів і антикоагулянтів.
Патогенетична терапія у вагітних з ретардацією плода і підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл та виразними клініко-гемостазіологічними порушеннями дозволяє купірувати клінічні ознаки загрози переривання вагітності (51,2%), забезпечити позитивну динаміку показників матково-плацентарного кровотоку (59,3%), запобігти втратам плода (12%), знизити частоту передчасних пологів (40,5%), прееклампсії (19,2%), а також частоту інфекційно-запальних захворювань, асфіксії, порушень мозкового кровообігу, синдрому дихальних розладів у новонароджених.
Публікації автора:
Синдром задержки развития плода: причины, факторы риска, пути профилактики и лечения // Медико-соціальні проблеми сім'ї. –2000. – Т5, №1. – С. 84-90. (співавтор Дьоміна Т.М.). Проведено аналіз вітчизняної та іноземної літератури, присвяченої етіології, патогенезу, діагностики та лікуванню синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
Особливості ранньої адаптації новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку, народжених матерями з антифосфоліпідним синдромом // Перинатологія та педіатрія. – 2000. - №4. – С. 24-25 (співавтори Дьоміна Т.М., Мещеринова Т.В.). Здійснено клінічне обстеження хворих, підготовка до друку.
Тактика ведения пациенток группы риска по возникновению синдрома задержки развития плода // Медико-соціальні проблеми сім`ї. – 2000. – Т.5, №4.– С. 92-95 (співавтор Дьоміна Т.М.). Забезпечено виконання клінічної частини роботи, проведено аналіз отриманих результатів.
Иммунологические аспекты синдрома задержки внутриутробного развития плода // Медико-соціальні проблеми сім`ї. – 2001. – Т.6, №1.– С. 73-80. (співавтор Дьоміна Т.М.). Проведено підбір та переклад іноземної наукової літератури за фахом, здійснено вивчення архівного матеріалу.
Прогностическое значение определения антифосфолипидных антител и фактора некроза опухоли при синдроме задержки внутриутробного развития плода // Медико-соціальні проблеми сім`ї – 2001. – Т. 6, №4. – С. 30-32 (співавтор Дьоміна Т.М.). Збір клінічного матеріалу, виконано лабораторні дослідження, проведена їх статистична обробка.
Опыт применения внутривенного иммуноглобулина в системе предупреждения неонатальной заболеваемости при герпес-вирусной инфекции // Буковинський медичний вісник. – 2001. - №2-3. – С. 56-57 (співавтори Дьоміна Т.М., Мещеринова Т.В., Говоруха І.Т.). Клінічне випробування запропонованого методу, підготовка до друку.
Correction of hemostasis state with fraxiparin in pregnant women having antiphospolipid syndrome // Tranfusion cliniqve biolocuqve. – 2001. – Vol. 8, Suppl. 1. – P. 240 (співавтори Дьоміна Т.М., Гульмамедова І.Д.). Опрацьована власна методика лікування, узагальнення отриманих результатів.
Применение плазмафереза в комплексном лечении беременных с антифосфолипидным синдромом // Медико-соціальні проблеми сім'ї. – 2001. – Т.6, №2. – С. 41-42 (співавтори Дьоміна Т.М., Чермних С.В.). Опрацьована власна методика лікування, парціальне узагальнення отриманих результатів.
