| Найбільші загрози безпеці України криються як у зовнішній, так і у внутрішній сферах та визначаються геополітичним розташуванням, засиллям зарубіжних інформаційних продуктів, соціально-політичним і економічним становищем, станом розвитку міжнаціональних відносин та економічними чинниками. Наявні концептуальні розбіжності в підходах до проблеми захищеності інформаційного середовища унеможливлюють її цілісне, об’єктивне дослідження. Цим обумовлене переосмислення ключових понять „інформаційна безпека”, „національна безпека”, „телевізійний простір”, «безпекові імперативи». В нашому визначенні інформаційна безпека являє собою стан захищеності інформаційного середовища, що відповідає інтересам держави, за якого забезпечується формування цих інтересів, використання та можливості розвитку, незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз. Національна безпека – це багаторівнева функціональна система, в якій відбуваються процеси взаємодії та протиборства життєво важливих інтересів держави, суспільства та особистості і створені можливості убезпечення від внутрішніх і зовнішніх загроз цим інтересам. Телевізійний простір – складова інформаційного простору, комплекс технічних каналів передачі та прийому телесигналів на широкий діапазон візуальних, акустичних і текстових ресурсів. Безпекові імперативи – мотиви, потреби, завдання, механізми захисту телепростору відповідно до стратегій вітчизняного державотворення. Особливості державної політики інформаційної безпеки полягають у відсутності належної законодавчої бази, наявності значної кількості структур, котрі неспроможні забезпечити інформаційну безпеку на рівні, що відповідає національним інтересам держави. Інтереси особистості в інформаційній сфері полягають в реалізації конституційних прав на доступ до інформації. На використання її в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, духовного та інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, яка забезпечує особисту безпеку. Інформаційна безпека особистості може характеризуватися як стан захищеності особистості, різноманітних соціальних груп та об’єднань людей від впливів, здатних проти їхньої волі та бажання модифікувати її поведінку і обмежувати свободу вибору. Першорядної ваги у формуванні нового інформаційного суспільного суспільства набуває проблеми забезпечення інформаційної безпеки особистості. Ефективним механізмом забезпечення інформаційної безпеки телевізійного простору країни могла б слугувати модель створення правових засад, організаційної структури, вироблення стратегії і відповідної тактики щодо визначення національних інтересів та їх пріоритетів в інформаційній сфері; виявлення, усунення та запобігання впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси в інформаційній сфері. Створення сучасної конкурентноспроможної системи захисту телевізійного простору України можливе за умови запровадження комплексної програми піднесення загального професійного рівня тележурналістики, чіткого орієнтування на виконання стратегічних завдань становлення української державності. Система державної безпеки детермінована потребам суспільства та нинішніми умовами його життєдіяльності. Існуючі безпекові імперативи вітчизняного телевізійного простору не відповідають вимогам реалій: неадекватні обраному стратегічному курсові державотворення. Парадигмальне переосмислення основ державної інформаційної політики обумовлює необхідність комплексного вирішення проблем інформаційної безпеки у форматі «особистість – суспільство – держава». Безпосередню загрозу українському інформаційному простору становлять мовний та інтернетівський чинники. Перший спричинений історичною традицією домінування в Україні російської мови, що загалом позначилося на формуванні особливостей національного менталітету. Другий полягає в тім, що веб-сайти вітчизняних телеканалів нині програють у популярності зарубіжним Інтернет-виданням і мережним агентствам, що спричинює проблеми безпеки і в Інтернет-середовищі. Створення конкурентоспроможного вітчизняного інформаційного продукту може стати основою формування самодостатнього національного інформаційного простору. Це має бути пріоритетом внутрішньої політики держави. Безпекові імперативи телевізійного простору України – визначальної складової інформаційного середовища – обумовлюють необхідність формування його в національному форматі. Результати наукового дослідженя відображені у таких публікаціях: Сащук Г.М. Шляхи забезпечення інформаційної безпеки України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наукових праць. Вип. 50. Частина І. – К., 2004. - С.92-93. Сащук Г.М. “Виклики” інформаційної безпеки // Дослідження світової політики. Зб. наукових праць. – Вип. 25. – К., 2003. - С.68-79. Сащук Г.М. Психологічна компонента інформаційної безпеки особистості //Дослідження світової політики. Зб. наукових праць. – Вип.26. – К.,2003. - С. 182-197. Сащук Г.М. О реформировании системы обеспечения информационной безопасности Украины. Доп. та повідомл. Міжвузівської наук.-практ.конф: СПб., 24-25 квітня 2002р./ С.-Петерб. ун-т; За ред. В.І. Конькова. - СПб. - С.295-296. Сащук Г.М. До проблеми інформаційної проблеми особистості. Доп. та повідомл. Міжнародної наук.-практ.конф., Харків, 24-26 квітня, 2003р./ Нац. аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ». За ред. Я.С. Карпова. – Харків, 2003. – С.266-268. Сащук Г.М. Суспільний механізм забезпечення інформаційної безпеки телевізійного простору України. Доп. та повідомл. Всеукраїнської наук.-практ. конф., Львів, 23-24 вересня 2004р./ Львівський НУ ім. І. Франка. За ред. С.Костя. – Львів, 2004. – С. 446-450. | 