Анотація до роботи:

Шушківська Н.І. Біологія щитоносок бурякового агробіоценозу та обгрунтування захисних заходів проти них в умовах Центрального Лісостепу України.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.10 – ентомологія.– Національний аграр-ний університет, Київ, 2004.

Вивчені особливості біології щитоносок бурякового агробіоценозу в умовах Центрального Лісостепу України. Уточнений їх видовий склад. Виявлено 9 видів щитоносок, серед яких домінує Cassida nebulosa L., її частка в обліках складає 93,7%. Трофічні зв’язки з лободовими бур’янами дають можливість фітофагові уникнути контакту з токсичними рослинами цукрових буряків ранньої весни. Характерним є кількісне збільшення особин у другу половину вегетації. Масова міграція комах на плантації цукрових буряків найбільш вірогідна з 20 червня по 24 липня.

Вивчено вплив на щитоносок на певних етапах розвитку вологості середовища, температурного режиму і ентомофагів.

Встановлено, що в окремі роки щитоноски здатні розвиватися у двох поколіннях за сезон. Початок розвитку другого покоління можливий при сумі ефективних температур не менше 500⁰С і довжині світлового дня не менше 16 годин.

Визначений вплив пошкодження щитоносками листкової поверхні на масу коренеплодів і їхню цукристість.

Вивчена ефективність дії деяких пестицидів при обробці насіння і обприскуванні посівів цукрових буряків проти Cassida nebulosa i C. nobilis L. В другу половину вегетації доцільно застосовувати: діазинон, 60% к.е. (2 л/га або 1,5 л/га), фастак, 10% к.е. (0,1 л/га), нурел Д, 55% к.е. (0,8 л/га) и шерпу, 25% к.е. (0,1 л/га).

1. У Центральному Лісостепу України у агробіоценозі бурякового поля серед комах підродини Cassidinae Steph. домінантом є бурякова щитоноска. Лободова і кропивна щитоноски виявлені у незначній кількості. Осотова щитоноска оселяється на буряковому полі і є корисним фітофагом, оскільки живиться осотом. Темношовна, жовтувата, зелена, болотна і березкова щитоноски виявлені за межами бурякового поля.

2. Основними місцями зимівлі лободової щитоноски є лісосмуги, бурякової – узлісся. Вихід щитоносок з місць зимівлі відбувається за СЕТ вище 10⁰С понад 39⁰С.

3. Відкладання яєць буряковою щитоноскою розпочинається при СЕТ 88–133⁰С. Чим інтенсивніше відбувається наростання температур, тим менше часу потрібно для статевого дозрівання. Залежно від погодних умов відкладання яєць триває 24–55 діб.

Дозрівання гонад у жуків нового покоління відмічено: в кінці червня 1996 р. (СЕТ–500⁰С), на початку липня 1999 р. (СЕТ–642⁰С) та у середині липня 2002 р. (СЕТ– 673⁰С).

4. У природних умовах бурякові щитоноски добре розвиваються за середньодобової температури вище 18⁰С. Найчутливішими до зміни погодних умов є личинки, особливо молодших віків, які не витримують контакту з водою.

5. Для розвитку від яйця до імаго для бурякової щитоноски достатньо суми ефективних температур вище 10⁰С – 390⁰С, а для початку розвитку другого покоління –500⁰С і тривалість дня не менше 16 годин. При скороченні світлового дня друге покоління не встигає завершити свій розвиток.

6. Значна кількість жуків нового покоління бурякової щитоноски з’являється з 20 червня по 24 липня. Саме в цей період міграція жуків нового покоління бурякової щитоноски на плантації цукрових буряків найбільш вірогідна. Важливо проводити спостереження за поведінкою комах і обстеження різних стацій, щоб у разі утворення осередків високої чисельності щитоноски поблизу цукрових буряків прогнозувати захисні заходи.

7. Повноцінне живлення бурякової щитоноски відбувається на лободі, лутизі і цукрових буряках. Основною рослиною, на якій розвивається її потомство, є лобода біла (Chenopodium album L.), придатними є лутига списовидна (Atriplex hastata L.) і меншою мірою – буряки (Beta vulgaris L.).

8. В окремі роки за значно високої температури повітря (1999 р.) паразити відіграють значну роль в обмеженні числа щитоносок на стадії розвитку личи-нок та лялечок. Вони належать до надродини Chalcidoidea, підряду паразитичних перетинчастокрилих (Hymenoptera, Parasitica). Найчисленішим є вид Aprostocetus bruzzonis Masi. Вперше виявлені в личинках бурякової щитоноски: вид Teleopterus erxias Walker (родина Eulophidae) та гіперпаразити з родини Pteromalidae.

9. З 1995 р. заселеність буряковою щитоноскою біотопа почала зростати і залишається не меншою 15,9%. У лободової щитоноски в роки досліджень спостерігався депресивний стан.

10. У другу половину вегетації цукрових буряків при пошкодженні буряковою щитоноскою рослин в 3–4 бали істотно зменшується маса гички (на 1,13–1,69 кг/м²), коренеплодів (на 1,12–1,32 кг/м²) і вміст цукру (на 1,2–1,3%).

11. Пороговою чисельністю шитоносок слід вважати у фазу першої пари листків – 0,65 жука на 1 рослину, у другу половину вегетації –10 комах на 1 рослину.

12. Застосування інсектицидів у фазу змикання листків у міжряддях забезпечило збереження коренеплодів 4,8–8,0 т/га і отримання прибутку 1687,5–2007,8 грн./га. Рентабельність дорівнює 40,6–48,7%.

Публікації автора:

1. Федоренко В.П., Шушківська Н.І. Щитоноски. К.: „Світ”, 2003.– 27 с. (Особистий внесок здобувача 50%. Проведення обліків, аналіз отриманих даних та узагальнення матеріалу).

2. Шушківська Н.І. Щитоноски – шкідники цукрових буряків // Вісник Білоцерківського ДАУ. – Зб. наук. праць, Випуск 24. – Біла Церква. – 2002. – С. 239-245.

3. Федоренко В.П., Шушківська Н.І. Бурякова щитоноска // Захист рослин.– 1997.–№8.–С.14. (Особистий внесок здобувача 50%. Проведення обліків, аналіз отриманих даних та узагальнення матеріалу).

4. Шушківська Н.І. Щитоноски і абіотичні фактори // Цукрові буряки. – №8, 2003. – С. 9.

5. Федоренко В.П., Шушковская Н.И. Щитоноски повреждающие сахарную свеклу // Пути повышения эффективности свеклосахарного производства России в условиях рыночной экономики. Тез. док. – Рамонь: ВНИИСС, 1996.– С. 86. (Особистий внесок здобувача 15%. Аналіз даних та узагальнення матеріалу).

6. Шушківська Н.І. Щитоноски агроценозу бурякового поля // Республіканська ентомологічна конференція присвячена 50-й річниці заснування Українського ентомологічного товариства. Тез. доп. – Ніжин: ТОВ “Наука-сервіс”, 2000. – С. 145.

7. Шушківська Н.І. Щитоноски агробіоценозу бурякового поля та їх вороги // VI з’їзд Українського ентомологічного товариства. Тез. доп.– Біла Церква, 2003. – С. 148.